"05" березня 2013 р. Справа № 35/5005/4934/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В., Поляк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міської ради"
на постановувід 20.12.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№ 35/5005/4934/2012
господарського суду Дніпропетровської області
за позовомКомунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міської ради"
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4
провиселення з нежитлового приміщення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: Колінько О.Г. (довіреність № 01-07/07 від 03.01.2013р.)
від відповідача:не з'явились
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Панна С.П.) від 12.09.2012 року у справі № 35/5005/4934/2012 позовні вимоги задоволено повністю; зобов'язано виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міської ради" 1 073,00 грн. судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Дмитренко А.К., судді - Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.) від 20.12.2012 року у справі № 35/5005/4934/2012 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2012 року скасовано; в позові відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 536,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у справі № 35/5005/4934/2012, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2012 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.764 ЦК України, ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Комунальне підприємство "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міської ради" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про виселення з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на припинення дії договору оренди комунального майна.
Судами було встановлено:
- 20.09.2001 року між Виробничим житлово-ремонтно-експлуатаційним об'єднанням, як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, як орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення комунальної власності № 107 (надалі - Договір оренди), згідно розділу 1 якого орендодавець передає, в орендар приймає у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 30,0 кв.м.;
- термін дії Договору оренди з 01.10.2001 року до 31.12.2002 року (а.с.9.1 договору);
- додатковою угодою від 11.04.2005 року до Договору оренди нежитлового приміщення комунальної власності № 107 від 20.09.2001 року термін дії договору з 01.01.2005 року до 30.12.2005 року (нова редакція п.9.1);
- за приписами п.9.3 Договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий термін, на тих самих умовах, які були передбачені договором;
- останній раз Договір оренди пролонговано з 26.12.2010 року по 24.12.2011 року;
- позивач направив на фактичну адресу відповідача заяви від 12.01.2012 року за № 01-07/52, від 19.01.2012 року за № 01-07/125 про повернення орендованого приміщення у зв'язку із закінчення терміну дії договору 25.12.2011 року, в яких відповідачу було запропоновано добровільно повернути орендоване приміщення, та зв'язатись з орендодавцем для створення двосторонньої комісії по передачі об'єкту, що орендується, для підписання акта прийому-передачі (а.с.14-17, 66);
- відповідач не відреагував не звернення позивача та не повернув останньому орендоване приміщення за актом прийому-передачі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, оскільки договір оренди спірного приміщення припинився, що тягне за собою повернення орендарем майна орендодавцеві.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд не прийняв до уваги заяви позивача про припинення дії спірного договору оренди, оскільки позивачем не доведений факт вручення останніх відповідачеві.
Проте погодитись з такими висновками апеляційного господарського суду не можна з огляду на таке.
Пунктом 1 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч.2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якій відповідає зміст п.9.3 Договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення хоча б однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.
Колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про продовження строку дії Договору оренди після 24.12.2011 року, оскільки позивач не довів факт вручення відповідачеві заяв про повернення орендованого майна - відсутні докази повідомлення органом поштового зв'язку ФОП ОСОБА_4 про надходження на його адресу листів із заявами про повернення орендованого майна.
Так, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, зокрема, в порядку ч.2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин. Як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи факт направлення позивачем листів із заявами про припинення дії договору оренди.
Апеляційний суд безпідставно прийняв до уваги заперечення відповідача стосовно того, що він не отримував заяв від 12.01.2012 року та 19.01.2012 року, факт відправлення яких підтверджено належними доказами, оскільки у встановленому законом порядку орендодавцем вчинено з свого боку правочин, спрямований на припинення правовідносин за договором оренди. Тому, враховуючи зафіксоване заперечення щодо продовження дії договору однієї із сторін - орендодавця, факт неотримання заяви позивача про повернення орендованого майна до комунальної власності відповідачем не є підставою для висновку про продовження дії договору оренди сторін на той же строк і на тих самих умовах.
Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Касаційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки є законними і обґрунтованими.
З огляду на наведене постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі законного і обґрунтованого рішення місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міської ради" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у справі № 35/5005/4934/2012 - скасувати.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2012 року у справі № 35/5005/4934/2012 залишити в силі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Виробниче житлово-ремонтно-експлуатаційне об'єднання" Жовтоводської міської ради" 802,90 грн. судових витрат за подання касаційної скарги.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна О.Поляк