"06" березня 2013 р. Справа № 5015/2096/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГончарука П.А.,
суддіКондратової І.Д.,
суддіСтратієнко Л.В.,
за участю представників сторін
від позивачаХорошева К.М.,
від відповідачане з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"
на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року
у справі№ 5015/2096/12 Господарського суду Львівської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім"
простягнення 1827412,75 грн.
У травні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (надалі - ПАТ "Універсал Банк", позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім" (надалі - ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім", відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за кредитним договором № 10/46К-07 від 18.05.2007 року щодо своєчасного повернення суми кредиту і сплати процентів за користування кредитними коштами, просило суд стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 1827412,75 грн., що становить заборгованість за кредитом в розмірі 970867,20 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 316005,54 грн. (нараховані за період 31.10.2008 року - 17.05.2012 року), а також відсотки за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк в сумі 540540,01 грн. (нараховані за період 30.04.2008 року - 17.05.2012 року).
Відповідач проти позову заперечував, пославшись на сплив строків позовної давності. Згідно контррозрахунку суми заборгованості, здійсненого відповідачем з урахуванням строків позовної даності, сума боргу по кредиту становить 893886,32 грн., сума заборгованості щодо сплати відсотків за строкове користування кредитом - 243742,59 грн., сума заборгованості щодо сплати відсотків за прострочене користування кредитом - 243742,59 грн. (а.с. 71-74 т. 1).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2012 року у справі № 5015/2096/12 (суддя Деркач Ю.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року (колегія суддів у складі : головуючого судді Кравчук Н.М., суддів Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 893 886,32грн. заборгованості по сумі кредиту, 243742,59грн. процентів за користування кредитом, 337200,94 грн. процентів за прострочене користування кредитом та 29496,59 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями в частині відмови в стягненні з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 76980,88 грн., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 64599,66 грн. та 203339,07 грн. заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.03.2007 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір № 10/24К-07 (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 1 935 360,00 грн. на умовах, визначених кредитним договором, на підставі відповідної додаткової угоди, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, належним чином його використовувати та повернути до 17.05.2012 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 18,5% річних.
Пунктом 1.3.1.2 додаткової угоди № 2 до кредитного договору передбачено, що з 01.09.2008 року по 29.04.2009 року за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 19,5 процентів річних, а за користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений кредитним договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів) встановлюється підвищена процентна ставка в розмірі 24 проценти річних, яка застосовується до всієї простроченої суми.
Відповідно до п. 1.3.1.3 додаткової угоди № 2 до кредитного договору, починаючи з 30.04.2009 року за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 21,5 процентів річних, а за користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений кредитним договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів) встановлюється підвищена процентна ставка в розмірі 30,5 процентів річних, яка застосовується до всієї простроченої суми.
Додатком № 1 до кредитного договору та додатком № 1 до додаткової угоди № 2 від 30 квітня 2009 року сторони визначили строки погашення кредиту згідно з графіком погашення платежів за період з 30.04.2009 року по 30.11.2011 року.
Позивач свої зобов'язання виконав та надав відповідачу кредит на суму 1935 360,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.05.2007 року за № 1958, проте відповідач не в повному обсязі виконав зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та відсотків, в зв'язку з чим станом на 17.05.2012року у нього виникла заборгованість в сумі 1 827 412,75грн., що становить: 970867,20 грн. - заборгованість по сумі кредиту, 316 005,54 грн. -проценти за користування кредитом та 540540,01грн. - підвищені проценти за користування кредитом.
Місцевий господарський суд, встановивши факт прострочення виконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 1048 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України, визнав обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення суми кредиту в розмірі 893 886,32 грн., 243 742,59 грн. процентів за користування кредитом, 337200,94 грн. процентів за прострочене користування кредитом, і рішенням від 06.08.2012 року позовні вимоги в цій частині задовольнив.
З такими висновками господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін.
Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції в цій частині не оскаржується в касаційному порядку жодною із сторін, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.
Предметом касаційного оскарження у даній справі є судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача заборгованості з кредиту в розмірі 76980,88 грн., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 64599,66 грн. та 203339,07 грн. заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем щодо заявлених вимог пропущено строк позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що висновок попередніх судових інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог в частині суми кредиту в розмірі 76980,88 грн. та відсотків за користування кредитними коштами в сумі 267898,73 грн. з підстав спливу строків позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Твердження скаржника про те, що судами необґрунтовано не застосовано норми ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності по відношенню до правовідносин, які склалися між сторонами у справі, судом касаційної інстанції відхиляються, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства (ч. 3 ст. 43 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заяву про застосування строків позовної давності, яка викладена у відзиві на позовну заяву, подав в судовому засіданні 10.07.2012 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.07.2012 року позивачу було запропоновано надати суду пояснення з врахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Позивач своїм правом не скористався, жодних доказів та пояснень на спростування заяви відповідача про застосування строків позовної давності місцевому господарському суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю вчасно подати докази, не заявляв.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, позивач на підтвердження обставин переривання перебігу позовної давності долучив до матеріалів апеляційного провадження копію ухвали Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" та копію заяви ПАТ "Універсал Банк" про визнання кредитором.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи те, що позивач в суді першої інстанції не заявляв про наявність обставин переривання строків позовної даності та не надав суду відповідні докази і можливість подання таких доказів залежала виключно від волі позивача, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно на підставі приписів ст. 101 ГПК України не прийняв додаткові докази позивача.
За таких обставин, оскільки позивач не надав суду першої інстанції докази, які б підтверджували переривання перебігу позовної давності, в суді апеляційної інстанції на підставі приписів ст. 101 ГПК України відповідні докази були відхилені, а у відповідності до ч. 2 ст. 1117 цього Кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм ст. 264 ЦК України колегією суддів визнаються безпідставними.
У зв'язку з чим, касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року - без змін.
Головуючий суддя Гончарук П.А.
Суддя Кондратова І.Д.
СуддяСтратієнко Л.В.