"26" лютого 2013 р. Справа № 36/11пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Запорощенка М.Д.,
суддів:Акулової Н.В.,
Владимиренко С.В. -доповідач,
розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Макіївської міської ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012р.
та рішеннягосподарського суду Донецької області від 15.06.2011р.
у справі№36/11пн господарського суду Донецької області
за позовомЗакритого акціонерного товариства "Макіївський хлібокомбінат"
до1. Макіївської міської ради 2. Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації"
за участюпрокуратури Кіровського району м. Макіївка
провизнання права власності,
За участю прокурора: Баклан Н.Ю., посв. №008813;
представників
- позивача: Слободянюк А.В., дов. б/н від 30.10.2012р.;
- відповідача1: не з'явилися;
- відповідача2: не з'явилися;
- Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області: не з'явилися;
Закрите акціонерне товариство "Макіївський хлібокомбінат" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Макіївської міської ради про визнання права власності на реконструйовану будівлю хлібозаводу №2 під літ. А-3, загальною площею 2742,9кв.м., розташовану за адресою: вул. Літейна (Ливарна), 2, Кіровський район, м. Макіївка.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.06.2011р. у справі №36/11пн (суддя Гриник М.М.) позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Макіївський хлібокомбінат" задоволено. Визнано за закритим акціонерним товариством "Макіївський хлібокомбінат" право власності на реконструйовану будівлю хлібозаводу №2 літ. А-3, загальною площею 2742,9кв.м., що знаходиться за адресою: 86106, Донецька обл., м. Макіївка, Кіровський район, вул. Літейна (Ливарна),2. Судові витрати у справі покладено на позивача.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. у справі №36/11пн (колегія суддів у складі головуючого судді Манжур В.В., суддів Будко Н.В., М'ясищева А.М.) апеляційну скаргу Прокурора Кіровського району м. Макіївки в інтересах держави в особі Макіївської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2011р. у справі №36/11пн - без змін.
Не погодившись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України в інтересах держави в особі Макіївської міської ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. та рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2011р. у даній справі і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням оскаржувані судові акти залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги - відмовити.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.06.2006р. між Макіївською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Макіївський хлібокомбінат" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами п.1, п.14 якого земельна ділянка, яка знаходиться на території Макіївської міської ради, по вул.Літейній, 2, в Кіровському районі міста Макіївки, передана в оренду для функціонування хлібозаводу № 2.
Закрите акціонерне товариство "Макіївський хлібокомбінат" є власником будівель хлібозаводу №2, про що зазначено в свідоцтві про право власності від 05.10.1998р., виданим Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки".
З повідомлення Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки" від 15.12.2010р. №1/35 13756 судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем по вул.Літейній, 2 в Кіровському районі міста Макіївки самочинно без відповідних дозволів проведено реконструкцію будівлі літ.А-3 (встановлено перегородки, змінено функціональне призначення приміщень), у зв'язку з чим була зменшена загальна площа будівлі літ.А-3 на 20,5кв.м, на даний час складає 2742,9кв.м. Позивач 07.04.2011р. звернувся з заявою до КП "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки" про переоформлення права власності на самочинно реконструйовану будівлю літ.А-3, розташовану за адресою: 86106, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Літейна (Ливарна), 2. КП "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки" листом від 07.04.2011р. №1/35-07-600 відмовило у переоформленні права власності через відсутність документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Судами попередніх інстанцій також зазначено, що оскільки роботи з реконструкції будівлі літ. А-3, розташованої за адресою: 86106, Донецька обл., в Кіровському районі м.Макіївки, вул. Літейна (Ливарна), 2, були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйований об'єкт нерухомого майна є таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведена самочинна реконструкція вищевказаної будівлі не змінює функціональне призначення наданої в користування Макіївською міською радою земельної ділянки, а саме: земельна ділянка надана для функціонування хлібозаводу № 2. За висновком експертного дослідження, здійсненого КП "ГрандАРпроект" у лютому 2011р., основні несучі конструкції будівлі літ.А-3 хлібозаводу №2 знаходяться у задовільному стані; виконана самовільна реконструкція не впливає на міцність основних несучих конструкцій. Фактично реконструкція будівлі полягала лише в установленні перегородки; будівля літ.А-3 хлібозаводу №2 може бути використана для подальшої експлуатації без збільшення навантаження на основні несучі конструкції, без зміни умов їх експлуатації та при дотриманні діючих норм і правил в процесі подальшої експлуатації приміщень будівлі.
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, пославшись на приписи ст.376 Цивільного кодексу України, виходили з відсутності будь-яких доказів порушення прав інших осіб та відповідності спірного об'єкту приписам основних державних будівельних норм та його придатності для подальшого безпечного використання, із зазначенням, що проведена самочинна реконструкція вищевказаної будівлі не змінює функціональне призначення наданої Макіївською міською радою в користування земельної ділянки.
Однак колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за повідомленням Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки" від 15.12.2010р. №1/35 13756 позивачем по вул.Літейній, 2 в Кіровському районі міста Макіївки самочинно без відповідних дозволів проведено реконструкцію будівлі літ.А-3 (встановлено перегородки, змінено функціональне призначення приміщень), у зв'язку з чим була зменшена загальна площа будівлі літ.А-3 на 20,5кв.м, на даний час складає 2742,9кв.м.
Позивач 07.04.2011р. звернувся з заявою до КП "Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки" про переоформлення права власності на самочинно реконструйовану будівлю літ.А-3, розташовану за адресою: 86106, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Літейна (Ливарна), 2. КП "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки" листом від 07.04.2011р. №1/35-07-600 відмовило у переоформленні права власності через відсутність документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Предметом даного спору є відмова відповідача-2 в оформленні за позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, про що зазначено позивачем у поданій позовній заяві. При цьому, відповідач-2 був залучений судом до участі у даній справі за заявою позивача після звернення з позовом.
Відповідно до ст.1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом вказаної статті, звертаючись до суду з позовом, особа має обґрунтувати порушення свого права або інтересу стосовно предмету спору.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено обов'язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України.
Згідно з п.8.1, п.3.5.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (у ред. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування. Якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав.
Натомість судами попередніх інстанцій не встановлено того, що відповідачем-1, до якого й був заявлений позивачем позов про визнання права власності на реконструйовану будівлю хлібозаводу №2 під літ. А-3, вчинено дії, які б свідчили про оспорювання чи невизнання ним права власності на спірний об'єкт нерухомості, а також наявності порушеного відповідачем-1 права позивача, за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом.
Тоді як відмова відповідачем-2 у переоформленні права власності через відсутність документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, пов'язана з недотриманням позивачем встановленого порядку оформлення даного права (не надано всіх необхідних документів).
Поряд з цим, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.
За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини 1 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" (у ред. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).
Таким чином, терміном "будівництво" охоплюється як будівництво нових об'єктів, так і реконструкція чи перепланування існуючих об'єктів містобудування.
За приписами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Однак, в окремих випадках ст. 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
Так, частиною 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки; дослідження питання наявності чи відсутності заперечень проти визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно з боку власника земельної ділянки, та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб, в тому числі суміжних землекористувачів, у зв'язку зі здійсненням позивачем самочинного будівництва, чи не створює самочинно збудоване майно загрози життю, здоров'ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, іншим чином не порушує прав третіх осіб.
Крім того, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в судовому порядку (за приписами статті 376 Цивільного кодексу України) можливо не тільки за умови належного оформлення права на земельну ділянку під такою забудовою, але й за умови додержання забудовником архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил та придатність його для експлуатації за призначенням.
Однак вказані обставини судами попередніх судових інстанцій не були встановлені на підставі належних та допустимих доказів у відповідності до ст.33, 34, 36, 43 ГПК України, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій відносно заявлених позовних вимог.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливило правильне застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч.1 ст.43 ГПК України передбачено всебічний, повний и об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, рішення та постанова судів попередніх інстанцій, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.
При новому розгляді справи слід врахувати зазначене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Макіївської міської ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. та рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2011р. у справі №36/11пн скасувати.
Справу №36/11пн передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.
Головуючий суддя:М. Запорощенко
Судді: Н. Акулова
С. Владимиренко