"04" березня 2013 р. Справа № 5006/25/93/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С.,
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),
відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),
третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства "Азовінтекс"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року
у справі№ 5006/25/93/2012 господарського суду Донецької області
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
доТовариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства "Азовінтекс",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_5,
простягнення суми,
Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 28.02.2013 року №05-05/89 у зв'язку з виходом з відпустки судді Бернацької Ж.О. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі №5006/25/93/2012 господарського суду Донецької області.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства "Азовінтекс" 17168,12грн. шкоди в порядку регресу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2012 року (суддя Зекунов Е.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року (судді: Азарова З.П. - головуючий, Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства "Азовінтекс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 17168,12грн. Та витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50грн.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відводів складу суду не заявлено.
Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.10.2008р. між Закритим акціонерним товариством "Українська страхова група" (Страховик) та фізичною особою ОСОБА_4 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-9920-0411, відповідно до якого ОСОБА_4 було застраховано майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "Хюндай" (державний номер НОМЕР_1) від ризиків викрадення, протиправних дій третіх осіб, дорожньо-транспортної пригоди, стихійного лиха, пожежі, вибуху, нападу тварин.
18.06.2009 року в м.Маріуполі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного автомобіля та автомобіля "Камаз", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля марки "Камаз", застрахована власником (ТОВ "ПБП "Азовінтекс") у ЗАТ "Страхова компанія "Кредо-Класік", правонаступником якого є позивач по справі, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7726223 від 19.03.2009р.
Відповідно до довідки ВДАІ РУ ГУ МВС України в Донецькій області від 03.07.2009р. №767 винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди був ОСОБА_5, який порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 22.07.2012 року ОСОБА_5 притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340грн.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Хюндай" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) зазнав пошкоджень, тому 19.06.2009р. власник ОСОБА_4 звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Вчинена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховою подією, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого автомобіля, було складено акт автотоварознавчого дослідження №230609-608 від 08.07.2009р., відповідно до якого матеріальний збиток визначено у сумі 17492,62грн.
При цьому суди встановили, що Страховик, ЗАТ "УСГ" на підставі розрахунку суми страхового відшкодування від 29.07.2009р. та страхового акту від 29.07.2009р., виплатив ОСОБА_4 суму страхового відшкодування у розмірі 17168,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №49923 від 17.08.2009р.
27.10.2010р. ЗАТ "УСГ" звернулось з претензією щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 17168,12грн. до позивача - ПрАТ "Страхова компанія "Уніка", в якої була застрахована цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Камаз".
30.05.2012р. позивач перерахував ЗАТ "УСГ" страхове відшкодування у сумі 17168,12грн., що підтверджується платіжним дорученням №018628.
Відтак, позивач 16.07.2012 р. звернувся до відповідача з претензію №093 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 17168,12грн., яка залишена без відповіді і задоволення.
За таких обставин позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідача вказаної суми страхового відшкодування.
Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За приписами ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема у разі, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Підпунктом 33.1.2 п.33.1 ст.33 цього ж Закону (в редакції, чинній на момент виникнення ДТП) передбачено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.
При цьому суди попередніх інстанцій встановили, а відповідач у встановленому порядку не спростував тієї обставини, що позивача не було повідомлено про настання ДТП, а тому після сплати страховій компанії ЗАТ "УСГ" страхового відшкодування у сумі 17168,12грн. до позивача у межах цієї суми перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.
Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу ОСОБА_5, який під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельним підприємством "Азовінтекс".
У відповідності до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи законодавства в їх сукупності, колегія вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо обов'язку відповідача виплатити позивачеві страхове відшкодування у порядку регресу.
Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, а також такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства "Азовінтекс" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі № 5006/25/93/2012 господарського суду Донецької області залишити без змін.
Головуючий Н.Капацин
Судді Ж.Бернацька
Д.Кривда