"04" березня 2013 р. Справа № 5015/2527/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С.,
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),
відповідачаЖишко Р.В., директор, Блажевський П.І., представник,
прокуратуриГудименко Ю.В., прокурор відділу ГП України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "ЛьвівПокІзол"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року
у справі№ 5015/2527/12 господарського суду Львівської області
за позовомЛьвівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області
доВідкритого акціонерного товариства "ЛьвівПокІзол"
простягнення збитків,
Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 28.02.2013 року №05-05/89 у зв'язку з виходом з відпустки судді Бернацької Ж.О. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року у справі № 5015/2527/12 господарського суду Львівської області.
Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "ЛьвівПокІзол" на рахунок місцевого бюджету м.Львова 103707,12грн. в рахунок відшкодування завданих збитків навколишньому природному середовищу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.08.2012 року (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "ЛьвівПокІзол" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області 103707,12грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "ЛьвівПокІзол" на користь державного бюджету 2074,14грн. судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року (судді: Мельник Г.І. - головуючий, Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) рішення господарського суду Львівської області від 20.08.2012р. у справі № 5015/2527/12 в частині визначення набувача коштів, відшкодованих за порушення вимог природоохоронного законодавства змінено і викладено п.2 резолютивної частини рішення в новій редакції; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Львівпокізол", м. Львів, вул. Підголоско, 4 (ідентифікаційний код 00292735) на користь Державного бюджету України та місцевого бюджету Шевченківського району м. Львова 103 707 (сто три тисячі сімсот сім) грн. 12 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. В решті рішення господарського суду Львівської області від 20.08.2012р. у справі № 5015/2527/12 залишено без змін. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покладено на відповідача.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Відкрите акціонерне товариство "ЛьвівПокІзол" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: Кодексу України про надра.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників відповідача, прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 10 по 18 листопада 2011 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області було проведено перевірку дотримання ВАТ "ЛьвівПокІзол" вимог природоохоронного законодавства, в ході якої працівниками Держекоінспекції встановлено, що на балансі та території ВАТ "ЛьвівПокІзол" знаходиться артезіанська свердловина 2-ре глибиною 50м, яка експлуатує верхньокрейдовий водоносний горизонт. Статичний рівень 12м, динамічний - 25м, дебіт - 10м3/годину. Згідно паспорта марка насоса - ЭЦВ 6-6,3-80, даних про ремонт свердловини і марки насоса немає.
За результатами вказаної перевірки працівниками Державної екологічної інспекції в Львівській області було складено Акт №369 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, в якому зафіксовано факт забору води із артезіанської свердловини на території підприємства за період з 08.08.2011 р. по 11.11.2011 р. без дозволу на спеціальне водокористування, внаслідок чого відповідачем за цей період самовільно забрано та використано 2651м3 підземних прісних вод.
Розмір збитків позивачем визначено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783, і складає 103707,12грн.
Позивач надіслав відповідачу претензію вих. №03-5917 від 24.11.2011р. про відшкодування збитків в сумі 103707,12грн., яка залишена останнім без розгляду та задоволення.
Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області з позовом у даній справі про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "ЛьвівПокІзол" 103707,12грн. в рахунок відшкодування завданих збитків навколишньому природному середовищу.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій до спірних правовідносин застосували приписи ст.ст.44, 48, 49 Водного кодексу України.
Так, відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Згідно з п.9 ч.1 ст.44, ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
За таких обставин, суди, з посиланням на зазначені норми Водного кодексу України, дійшли висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а сума збитків підтверджена матеріалами справи.
Однак, з такими висновками судів не можна погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Частинами 2, 3 ст.2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.
Таким чином, норма ст.2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Тобто законодавець передбачив наявність спеціальних нормативних актів, які пов'язані з відносинами, що виникають під час водокористування. Відтак, водні відносини в Україні регулюються не лише Водним кодексом України, а і іншим законодавством, зокрема Кодексом України про надра.
Відповідно до ст.1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Згідно зі ст.6 цього Кодексу корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.
Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994р., підземні прісні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Визначення корисних копалин як копалин загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.19 Кодексу України про надра останні надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, такі виняткові випадки визначено в ч.1 ст.23 Кодексу України про надра (в редакції, чинній в охоплений перевіркою період), згідно з якою землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином, оскільки загальний об'єм водозабору відповідачем прісних підземних вод для власних господарських потреб у вказаний період за відсутності дозволу на спеціальне водокористування склав 2651м3, що вкладається у передбачені законодавством межі видобування підземних вод землекористувачами без дозволів, посилання позивача щодо здійснення правопорушення відповідачем шляхом самовільного водокористування без дозволу є безпідставними. Відтак, відсутні і підстави для задоволення вимоги про відшкодування шкоди.
Зазначені обставини не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог.
Посилання апеляційного господарського суду на те, що необхідність наявності дозволу підтверджується неодноразовими зверненнями відповідача до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області з клопотанням про видачу дозволу на спеціальне водокористування та отриманням такого дозволу 07.12.2011р., колегія вважає безпідставними, оскільки отримання дозволу не спростовує вищевикладені обставини щодо законодавчо встановленої можливості водозабору підземних вод без спеціального дозволу у об'ємах, передбачених Кодексом України про надра.
Відповідно до ч.1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п.2 ч.1 ст.1119 зазначеного Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.
Оскільки судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору неправильно застосовані норми матеріального права, та по справі не вимагається збирання або додаткової перевірки та оцінки доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи суд касаційної інстанції дійшов висновку що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за здійснення касаційного перегляду в даному випадку підлягає стягненню з Державної екологічної інспекції у Львівській області.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ЛьвівПокІзол" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. та рішення господарського суду Львівської області від 20.08.2012р. скасувати повністю і прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь Відкритого акціонерного товариства "ЛьвівПокІзол" судовий збір за здійснення касаційного перегляду у розмірі 1037,10грн.
Доручити господарському суду Львівської області видати наказ.
Головуючий Н.Капацин
Судді Ж.Бернацька
Д.Кривда