"28" лютого 2013 р. Справа № 5011-36/11709-2012
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Капацин Н.В. -головуючого,
Бернацької Ж.О. -доповідача,
Кривди Д.С.,
розглянувши касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "КИЇВВОДОКАНАЛ"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012
у справі№ 5011-36/11709-2012
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "КИЇВВОДОКАНАЛ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК - 107"
простягнення 403244,37 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Радченко Ю.О. (довіреність № 387 від 28.12.2012),
від відповідача: Мельниченко К.Г. (довіреність №5 від 21.01.2013),
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "КИЇВВОДОКАНАЛ" у серпні 2012 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК - 107" про стягнення 370273,03 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2011 по 31.05.2012, 1428,59 грн. інфляційних втрат, 6080,15 грн. 3% річних, 25462,60 грн. пені та 8064,90 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 (суддя Трофименко Т.Ю.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 (колегія суддів у складі: Скрипка І.М. - головуючого, Остапенка О.М., Руденко М.А.) позов задоволено частково у справі № 5011-36/11709-2012. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК - 107" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "КИЇВВОДОКАНАЛ" 171523,89 грн. основного боргу, 11554,91 грн. пені, 899,32 грн. інфляційних втрат, 3516,67 грн. 3% річних з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог, 3750,17 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "КИЇВВОДОКАНАЛ" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 у справі № 5011-36/11709-2012 скасувати в частині відмови у стягненні 215749,58 грн., в цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "КИЇВВОДОКАНАЛ" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "КИЇВВОДОКАНАЛ") (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЕК - 107" (абонент) 02.06.2006 укладено договір № 05719/2-01 на постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м.Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м.Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м.Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 № 165/374.
Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, крім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу; зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, кожного місяця представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним обсягом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником щоквартально. При цьому, останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Відповідно до пункту 2.1.4 договору кількість стічних вод визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води, або іншим способом визначення обсягів стоків відповідно до розділу 21 Правил користування та місцевих Правил приймання.
У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента; в разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником у погашення боргу; в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункти 2.2.2, 2.2.4 договору).
Відповідно до пункту 2.1.6 договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковій звірці у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт з обсягів наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звірку обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звірку з проведених розрахунків за надані послуги. Для проведення звірки абонент направляє свого представника до постачальника з необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звірка вважається проведеною з моменту отримання постачальником підписаного уповноваженими особами акта звірки розрахунків. У разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.
Згідно з пунктом 2.2.5 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника для проведення звірки та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Пунктом 7.1 договору визначено, що цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.
Заявлені позивачем вимоги щодо оплати обсягів питної води та послуг водовідведення, наданих у період з 01.05.2011 по 31.05.2012 на загальну суму 466583,64 грн., а оплачені відповідачем на суму 96310,61 грн.
Відповідно до актів про зняття показань з приладу обліку, платіжних вимог-доручень та розшифровок рахунків відповідача, позивач надав послуги з водопостачання на загальну суму 285539,98 грн. за період з 01.05.2011 по 31.05.2012.
На момент розгляду справи судами встановлено, що позивачем не знято з нарахувань суму 16051,15 грн. за січень-лютий 2012 року по будинку ОСББ "Ракета" по вул. Лятошинського, 26-Б, що відображено в табуляграмах-розшифровках. Вказана сума не підлягає включенню до нарахувань, у зв'язку з припиненням обслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЕК - 107" будинку ОСББ "Ракета" 01.01.2012, відповідно до листа голови правління, про що позивач своєчасно повідомлений листом № 193 від 14.12.2011.
З огляду на викладене, у зв'язку з повідомленням відповідачем позивача щодо припинення договірних відносин з ОСББ "Ракета", безпідставне посилання скаржника на те, що відповідно до пункту 3.3.1 договору відповідачем не надано повну інформацію (дислокацію об'єктів), не ґрунтуються на матеріалах справи, тому укладення позивачем окремого договору з ОСББ "Ракета" 28.02.2012, не зобов'язує відповідача оплачувати нарахування за січень та лютий 2012 року в розмірі 16051,15 грн., по будинку ОСББ "Ракета" по вул. Лятошинського, 26-Б.
Крім цього, судами обох інстанцій встановлено, що позивачем не знято з нарахувань сума 20006,87 грн. як перерахунок за травень 2012 року, що підтверджується розрахунком ПАТ "АК "Київводоканал" від 18.09.2012.
З матеріалів справи вбачається неврахування позивачем оплати, проведеної відповідачем за квітень 2012 року в сумі 7756,02 грн. підтверджується платіжним дорученням № 68 від 26.06.2012.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду про безпідставність заявлених вимог в частині стягнення з відповідача 43814,04 грн., та обґрунтованість іншої частини вимог про стягнення заборгованості в розмірі 171523,89 грн., що підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.
Крім цього, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку про відмову в частині стягнення заборгованості по коду 1-1697 в сумі 47,04 грн. та по коду 1-1698 в сумі 660,60 грн., з огляду на наступне.
Відповідачем суму заборгованості в розмірі 47,04 грн. (по коду 1-1697) сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями № 21 від 18.05.2012 на суму 23,52 грн., №61 від 25.06.2012 на суму 23,52 грн., (по коду 1-1698) сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями № 62 від 25.06.2012 на суму 277,50 грн., №20 від 18.05.2012 на 334, 56 грн., № 135 від 30.08.2012 на суму 829, 66 грн., (вказана сума складається з двох оплат за березень 2012 року - 383,10 грн. та серпень 2012 року - 446,56 грн., підтвердженням якої є рахунок-фактура від 29.08.2012), а всього по коду 1-1698 сплачено 1441,72 грн.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У статті 627 Цивільного кодексу України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судами обох інстанцій встановлено, що позивачем взяті на себе зобов'язання виконано, проте відповідачем не виконано в повному обсязі договірні зобов'язання, тому суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 171523,89 грн.
Крім цього, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача вартості холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води у розмірі 154227,46 грн., з наступних підстав.
Згідно зі статтею 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Судами обох інстанцій встановлено: пунктом 2.1.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента (пункт 2.1.2 договору).
Відповідно до вимог пункту 3.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, які набули чинності з жовтня 2008 року, вказано, що розрахунки за спожиту питну воду здійснюються на підставі показань засобів обліку.
Підпунктом 2.1.4 договору регламентовано, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.
Відповідно до пункту 3.14 Правил № 190, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.
Враховуючи наведене, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення вартості води, використаної для потреб гарячого водопостачанню не підлягають задоволенню, оскільки згідно з пунктом 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на підставі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюється суб'єктами господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.
Відповідач заперечує знаходження на його балансі теплових пунктів (котелень) для підігріву води, таких доказів не передано суду і позивачем.
Крім того, умовами договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується його лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК "Київенерго" у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунком позивача.
Укладений між сторонами договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали такі відносини між сторонами, в матеріалах справи відсутні.
Оскільки договором №05719/2-01 від 02.06.2006 не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної (питної) води, що використовується для виготовлення гарячої води, а інших договорів суду не надано, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості питної води, що використовується для виготовлення гарячої води в розмірі 154227,46 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими є сплата неустойки.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судами обох інстанцій встановлено, що пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 25462,60 грн. пені.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши правильність нарахування пені, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимог про стягнення пені в розмірі 11554,91 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку про часткове задоволення позову про стягнення 3516,67 грн. 3 % річних та 899,32 грн. інфляційних втрат, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на статті 625 Цивільного кодексу України, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "КИЇВВОДОКАНАЛ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 у справі № 5011-36/11709-2012 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 у справі № 5011-36/11709-2012 залишити без змін.
Головуючий - суддяКапацин Н.В.
СуддіБернацька Ж.О.
Кривда Д.С.