"22" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/6617/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, -
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом і просив зобов'язати відповідача виконати вимоги пунктів 1-5 Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року №468, та працевлаштувати його на посаду у Львівській обласній державній адміністрації не нижче 4 категорії посад у відповідності до Закону України «Про державну службу».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року позов задоволено. Зобовґязано Львівську обласну державну адміністрацію виконати вимоги пунктів 1-5 Положення про працевлаштування випускників Національної академїї державного управління при Президентові України,затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року №468, та працевлаштувати ОСОБА_1 на відповідну посаду у Львівській обласній державній адміністрацїї не нижче четвертої категорїї посад відповідно до Закону України «Про державну службу».
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року скасовано і прийнято нову -про відмову у позові.
Позивач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, прийняте відповідно до закону і скасоване помилково.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Судами встановлено, що розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 28 серпня 2006 року №873 ОСОБА_1 був звільнений з посади головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами апарату облдержадміністрації з 31 серпня 2006 року за власним бажанням у зв'язку із зарахуванням слухачем першого курсу денної форми навчання Національної академії державного управління. Між сторонами було укладено договір-направлення від 16 червня 2006 року за №38, який передбачав права та обов'язки сторін під час здобуття позивачем ступеня магістра за спеціальністю «Державне управління»у Національній академії державного управління, а також умови його подальшого працевлаштування.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був відрахований із зазначеного навчального закладу наказом від 19 листопада 2007 року за №2/15-12-1242 за грубе порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Вказаний наказ був оскаржений позивачем і 26 грудня 2008 року ухвалою Залізничного районного суду м.Львова затверджено умови примирення, внаслідок чого ОСОБА_1 наказом президента Національної академії державного управління від 15 січня 2009 року за №15-к був поновлений слухачем другого курсу денної форми навчання за спеціальністю «Державне управління»у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління, тобто, у іншому навчальному закладі ніж той, який зазначено у договорі-направленні від 16 червня 2006 року №38. Львівською обласною державною адміністрацією із позивачем повторний договір-направлення на навчання у зв'язку із поновленням його на навчанні не укладався.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача є безпідставними.
Судами встановлено, що ОСОБА_1, отримавши від позивача письмову відмову у працевлаштуванні 23 квітня 2009 року, до суду із позовом звернувся лише у квітні 2010 року.
Відтак, правильним є і висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем було пропущено трьохмісячний строк звернення до суду із позовом для вирішення трудового спору, встановлений ст. 233 Кодексу законів про працю України, і на застосуванні якого наполягав відповідач, що, відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для відмови в позові.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Юрченко В.В.