"08" лютого 2013 р. м. Київ К-43861/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Весельської Т.Ф.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Балаклавському районі міста Севастополя на постанову Балаклавського районного суду міста Севастополя від 17 листопада 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Балаклавському районі міста Севастополя про зобов'язання підвищити пенсію,
У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому зазначала, що відповідач в порушення вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»протягом 2006-2007 років не підвищував пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просила стягнути.
Постановою Балаклавського районного суду міста Севастополя від 17 листопада 2008 року позов задоволено частково: поновлено строк звернення до суду, зобов'язано провести перерахунок та виплату призначеної пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено в частині періоду, протягом якого пенсія підлягає підвищенню -з вересня по грудень 2007 року в сумі 496,62 грн.
У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального суду, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду позивачем було пропущено з поважних причин, права позивача щодо грошового розміру державної соціальної підтримки порушені та підлягають поновленню з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року.
Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив з того, що строк було поновлено без поважних на те причин, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню за вересень-грудень 2007 року.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином з 09 липня 2007 року державна соціальна підтримка дітей війни підлягала виплаті, а вихідним критерієм її обчислення виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2007 році виникло з 09 липня 2007 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що з 09 липня 2007 року суб'єкт владних повноважень порушив право позивача як дитини війни на соціальний захист.
Обставини щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду досліджувалися й отримали правову оцінку, яка не суперечить обставинам справи та вимогам закону.
Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя залишити без задоволення, а постанову Балаклавського районного суду міста Севастополя від 17 листопада 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Т.Ф. Весельська /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/