"28" лютого 2013 р.Справа № 5017/1105/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.,
суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.
(склад судової колегії змінений розпорядженнями в.о. голови суду №14 від 09.01.2013р., голови суду №57 від 28.01.2013р.)
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" - Шмаюн Н.В. - по довіреності;
від С(Ф)Г „Тритікум" - Конова Л.М. - по довіреності
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"
на рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2012 року
по справі №5017/1105/2012
за позовом Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"
до Селянського (фермерського) господарства „Тритікум"
про стягнення 495570,96грн.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні 19.02.2013р. згідно ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.
В судовому засіданні 28.02.13р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
09.04.2012р. Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України" (надалі - позивач, ДП) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" (надалі - відповідач, С(Ф)Г „Тритікум"), в якому просило стягнути з відповідача на його користь 330380,64грн. - вартість елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ", у кількості 4,880 тонн., елітного насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" у кількості 36,6 тонн, елітного насіння ячменю сорту „Достойний" у кількості 45 тонн; 165190, 32 грн. штрафу та судовий збір у сумі 9911,42грн.
В обґрунтування позовних вимог ДП зазначило, що як поклажодавець за договором про надання послуг зі зберігання насіння №С-14 від 06.03.2009р. передало на зберігання відповідачу елітне насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 73,7 тонн., елітне насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" у кількості 36,6 тонн, насіння озимого ячменю першої репродукції сорту „Достойний" у кількості 75т та елітне насіння озимого ячменю сорту „Достойний" у кількості 50 тонн; відповідач зобов'язався зберігати насіння згідно ДСТУ 2240-93. Проте в результаті проведеної перевірки було встановлено відсутність насіння соняшнику „Еврика МЛ", у кількості 4,880 тонн., елітного насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" у кількості 36,6 тонн, елітного насіння ячменю сорту „Достойний" у кількості 45 тонн. Згідно з п.п.6.2.1.,6.3 Договору від 06.03.2009р. №С-14 у разі втрати (нестачі) або пошкодження або пошкодження насіння вартість насіння відшкодовується у розмірі його повної вартості виходячи з рівня середньозважених цін, що складуться на біржових торгах за спотовими контрактами на момент розрахунку з урахуванням сортових надбавок. Позивач направив С(Ф)Г „Тритікум" вимогу про повернення насіння зі зберігання, проте відповідач насіння не повернув. Відповідно до п.6.5 вказаного договору у разі, якщо зберігач не повернув насіння, поклажодавець вправі стягнути з нього штраф у розмірі 50% від вартості насіння. З посиланням на положення ст.ст.942,950,951,953 ЦК України та умови договору №С-14 від 06.03.2009р. ДП просило задовольнити його позовні вимоги.
28.05.2012р. та 18.06.2012р. С(Ф)Г „Тритікум" подало до суду першої інстанції відзиви на позов, в яких просило відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідачу нічого не було відомо про проведення інвентаризації ДП; інвентаризаційний опис не скріплений печаткою відповідача; С(Ф)Г „Тритікум" ознайомилось з текстом інвентаризаційного опису лише в березні 2012р. разом з позовною заявою; акт перевірки не складався; представник Фонду оглядав лише ток С(Ф)Г „Тритікум", до складів де зберігається насіння не заходив, насіння не зважувалося; інвентаризаційний опис складений з порушенням Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України №69 від 11.08.1994р.; С(Ф)Г „Тритікум" не порушувало вимог договору №С-14 від 06.03.2009р. - зазначене в позові насіння знаходиться на складі за місцем зберігання: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Авангард, вул.Теплична, 1.
Ухвалою суду першої інстанції від 18.06.2012р. за клопотанням представника відповідача по справі призначено судову товарознавчу експертизу; ухвалою суду від 07.12.2012р. провадження по справі поновлено.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2012р. (суддя Желєзна С.П.) у задоволенні позову ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" відмовлено. Рішення суду вмотивовано посиланням на норми ст.ст.22, 237, 244, 246, 549, 611, 623, 936-938, 942, 951 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України та обґрунтовано тим, що інвентаризація мала здійснюватись виключно в присутності повноважних осіб відповідача як матеріально відповідальних осіб, якими є керівник цього підприємства та особи, наділені відповідними правомочностями у визначеному законом порядку. В матеріалах справи відсутні докази наявності у осіб, які виступали при проведенні інвентаризації від імені С(Ф)Г „Тритікум", повноважень на представництва останнього. Оскільки інвентаризаційні описи №1 та №2 від 16.11.2011р. були підписані від імені відповідача неуповноваженими на це особами, вони не можуть вважатись безперечними доказами факту нестачі майна, яке перебуває на зберіганні у відповідача. Крім того, відповідно до висновку товарознавчої експертизи №473 від 13.12.2012р. насіння, зазначене позивачем у позовній заяві, знаходиться на території складських приміщень СФГ „Тритікум" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Теплична,1. А тому позовні вимоги Фонду задоволенню не підлягають. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню також не підлягають, оскільки відповідно до п.п.1,7,8 Порядку формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду, затвердженого Постановою КМ України №977 від 27.06.2003р. Фонд не є особою, яка може безпосередньо отримувати від відповідача насіння, та відповідно вимагати його передачі на свою користь, оскільки насіння відпускається сільськогосподарським виробникам у всіх, без виключення випадках. Умовами договору (пункт 6.5) визначені інші підстави для стягнення штрафу 50% вартості насіння, ніж ті, які висуває позивач, котрий заявив вимогу про повернення насіння, вже маючи при цьому уявлення щодо його втрати відповідачем. Насіння фактично зберігається на складських площах С(Ф)Г, що підтверджується матеріалами справи та фактично спростовує твердження про втрату насіння. Відтак, підстави для стягнення збитків відсутні.
При пред'явленні вимоги про повернення насіння позивач порушив положення пунктів 1,7,8 Порядку формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду, затвердженого Постановою КМ України від 27.06.2003р. №977, щодо способу розпорядження насінням державного резервного насіннєвого фонду, не зазначив підприємство-сільгоспвиробника, на користь якого слід передати насіння, тому С(Ф)Г „Тритікум" не мало реальної можливості виконати вимогу листа від 23.01.2012р. та не порушило умови договору зберігання.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення від 24.12.2012р. та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2013р. апеляційну скаргу ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" прийнято до провадження та призначено її до розгляду.
25.01.2013р. скаржник подав до суду апеляційної інстанції додаткове обґрунтування до апеляційної скарги, в якому зазначив, що:
- суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснення представника позивача про неодноразове звернення та виїзд до відповідача представників Фонду для з'ясування питання наявності насіння;
- інвентаризація - це елемент методу бухгалтерського обліку та інвентаризаційний опис не має ознак правочину, передбачених ст.202 ЦК України, тому помилковим є висновок суду про необхідність оформлення повноважень представників С(Ф)Г „Тритікум " на її проведення;
- особи, які були присутні при проведенні інвентаризації від С(Ф)Г „Тритікум", мали на це повноваження, оскільки протягом 2009-2011р.р. саме завідуюча складом Байбакова Р.С. вказувалася як матеріально-відповідальна особа;
- позивач був ознайомлений з висновком експертизи лише 24.12.2012р. (день прийняття рішення судом першої інстанції), а експерт в порушення ст.42 ГПК України відмовився його надавати. Висновок експерта не підтверджує належність виявленого на складі насіння до Державного резервного насіннєвого фонду;
- Фонд (власник майна) звернувся до Зберігача (С(Ф)Г „Тритікум") про повернення насіння, переданого для зберігання, для переміщення його з одного складу на інший, в зв'язку з тим, що його не влаштовували умови зберігання насіння;
- відповідно до ч.2 ст.938, ст.953 ЦК України С(Ф)Г „Тритікум" повинно було повернути Фонду насіння, яке було передане на зберігання;
- Фонд вчиняв дії, щодо отримання насіння у відповідача, 23.05.2012р. та 13.06.2012р. представник Фонду приїздив до С(Ф)Г „Тритікум" для перевірки наявності та отримання насіння, проте йому було відмовлено в передачі насіння.
- ДП як власник насіння вимагав повернення майна від зберігача для переміщення на інший склад, вчинив як власник дії з розпорядження насінням, а тому висновок суду про відсутність у ДП права вимагати передачі насіння на свою користь суперечить нормам ст.ст.317,319,321 ЦК України;
- у зв'язку із направленням листа від 23.01.2012р. з вимогою передати насіння ДП настав юридичний факт, з яким закон (ст.953 ЦК України) пов'язує обов'язок зберігача повернути передане на зберігання майно, неповернення насіння на цю вимогу було підставою для звернення до суду з позовом про стягнення його вартості;
- у зв'язку із простроченням повернення насіння правомірною є вимога про стягнення штрафу на підставі п.6.5 договору зберігання.
19.02.2012р. С(Ф)Г „Тритікум" подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому зазначило, що не погоджується з доводами, викладеними у скарзі, з наступних підстав:
- на підтвердження позовних вимог Фондом вказані інвентаризаційні описи №1 та №2 від 16.11.2001р, в яких зазначено відсутність насіння. Дані описи не можуть служити належними доказами відсутності (втрати, нестачі) вказаного в них насіння, відповідно інвентаризація повинна проводитись у відповідності до ст.10 ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України №69 від 11.08.1994р., згідно яких матеріали інвентаризації - це пакет документів, який включає в себе - наказ про проведення інвентаризації, інвентаризаційні описи, акт перевірки, звіряльні відомості, протокол про розгляд результатів інвентаризації. Позивачем же окрім копій інвентаризаційних описів не надано інших документів інвентаризації;
- позивач не згоден з висновком товарознавчої експертизи, проте відповідачем на підтвердження своєї правової позиції по справі надано суду першої інстанції матеріали інвентаризації жовтня 2011р. та лютого 2012р. та складські документи. Крім того, висновок експерта, як незалежної особи в цьому спорі, також свідчить про те, що насіння в кількості та сортах, зазначених в позові, знаходиться на складах С(Ф)Г „Тритікум";
- вимога Фонду від 23.01.2012р. на адресу С(Ф)Г „Тритікум" про повернення насіння сформована позивачем в порушення п.п.1,7,8 Порядку формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду, затвердженого Постановою Кабміну України №977 від 27.06.2003р., а саме - в ній не зазначено підприємство-виробника сільськогосподарської продукції, на користь якого слід здійснити передачу майна. С(Ф)Г „Тритікум" не виконало вимогу позивача ще й тому, що у разі припинення дії договору зберігання позивач повинен сплатити кошти за зберігання з 2009р. насіння та підписати угоду про припинення дії договору, як це передбачено Господарським кодексом України.
В засіданні апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник С(Ф)Г „Тритікум" проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в процесі апеляційного провадження, що 06.03.2009р. між ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" (Поклажодавець) та СФГ „Тритікум" (Зберігач) було укладено договір про надання послуг зі зберігання насіння № С-14, у відповідності до якого Зберігач надає Поклажодавцю послуги зі зберіганні насіння відповідно до актів приймання -передачі насіння (далі по тексту договору -насіння), а Поклажодавець приймає послуги відповідно до умов, вказаних у даному договорі. Насіння, яке передається Зберігачу згідно із даним договором, належить до державного резервного насіннєвого фонду. Право власності на насіння належить Поклажодавцю.
На підставі актів № 1 від 06.03.2009р., № 4 від 07.09.2010р. прийому передачі насіння до договору про надання послуг по зберіганню насіння від 06.03.2009р. № С-14 ДП „Державний резервний насіннєвий фонд" передало відповідачу, а останній прийняв на зберігання наступне насіння: соняшник „Евріка МЛ" еліта (Ярі) врожаю 2008р. у кількості 73,7 т., пшеницю „Дельфін" еліти (Озимі) врожаю 2010р., кількості 36,6 т.; ячмінь „Достойний" 1 репродукції (Озимі) врожаю 2010 року, у кількості 75 т.; ячмінь „Достойний" еліта (Озимі) врожаю 2010 року, у кількості 50 т.
Положеннями п.п. 2.2, 2.4, 2.6, 2.9 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. передбачено, що Зберігач зобов'язується: прийняти насіння, надане Поклажодавцем, на зберігання і повернути його Поклажодавцеві у схоронності; проводити зберігання насіння за наступною адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, Теплична, 1; забезпечити належне зберігання насіння згідно ДСТУ-2240-93 та забезпечити безперешкодний доступ в місця зберігання насіння представників Поклажодавця; відпуск насіння проводити Покупцям на підставі листа і довіреності Поклажодавця; вживати усіх заходів, встановлених договором, законодавчими та нормативно -правовими актами, для забезпечення схоронності насіння; виконувати обов'язки за договором зберігання особисто; Зберігач не має права змішати насіння одного роду та однієї якості, яке передане на зберігання, чи замінити його на інше насіння; Зберігач не має права користуватись насінням, переданим йому на зберігання, а також передавати його у користування іншим особам. Крім того, умовами п.п. 2.11, 7.1, 7.5 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. встановлено, що Зберігач зобов'язаний зберігати насіння протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Цей договір набрав чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом трьох років. У разі ненадходження листа від однієї із сторін за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення, термін дії договору вважається таким, що продовжується на невизначений строк.
Протягом строку дії договору про надання послуг зі зберігання насіння №С-14 від 06.03.2009р. позивачем надавались СФГ „Тритікум" до виконання розпорядження про видачу на користь підприємств -виробників сільськогосподарської продукції. Крім того протягом вказаного періоду ними укладались договори сортозаміни (міни) насіння та інші договори зберігання. В результаті цього кількість та асортимент насіння, права та обов'язки по забезпеченню зберігання якого врегульовані умовами договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., змінились до наступних показників: елітне насіння соняшнику „Евріка МЛ" у кількості 29680 тон., елітне насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" у кількості 36,6 тон та елітне насіння ячменю сорту „Достойний" у кількості 45 тон, що відображено в актах інвентаризації як дані бухгалтерського обліку.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було вирішено провести перевірку виконання відповідачем умов договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. з питання забезпечення схоронності насіння державного резервного насіннєвого фонду шляхом проведення його інвентаризації.
Наказом №52 від 13.10.2011р. „Про проведення інвентаризації" вирішено провести повну інвентаризацію запасів насіння, товарного зерна, які знаходяться на відповідальному зберіганні, зокрема, у регіоні Одеська область з визначенням складу інвентаризаційної комісії: Садківський П.Ф. - голова комісії, Олійник Т.В. - член комісії.
Згідно із інвентаризаційними описами №1 та №2 від 16.11.2011р., підписаними представником ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України", уповноваженим на проведення інвентаризації відповідно до наказу цього підприємства № 52 від 13.10.2011р., а також працівниками СФГ „Тритікум", була встановлена відсутність на зберіганні відповідача, зокрема, елітного насіння соняшнику "Евріка МЛ" у загальній кількості 29,680 тон, елітного насіння озимої пшениці сорту "Дельфін" у кількості 61,600 тон та елітного насіння ячменю сорту „Достойний" у кількості 45 тон, що за даними бухгалтерського обліку ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" обліковуються як насіння, передане на зберігання СФГ „Тритікум", в тому числі і на виконання умов договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р.
Відповідно до умов п.п. 6.2, 6.2.1 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. у разі втрати (нестачі) або пошкодження насіння, внаслідок чого його якість змінилась настільки, що воно не може бути використаним за первісним призначенням, Зберігач відшкодовує Поклажодавцю збитки в розмірі повної вартості такого насіння.
Позивач стверджує, що нестача елітного насіння озимої пшениці сорту „Дельфін", що зберігається за договором №С-14, складає 36,6т.
ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" надіслало на адресу С(Ф)Г „Тритікум" лист від 23.01.2012р. за вих. № 138-3/2-14/3 із вимогою про повернення насіння, надання послуг зі зберігання якого є предметом укладеного між сторонами договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., а у випадку неможливості його повернення -про відшкодування його повної вартості в розмірі 330380,64грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення до цінного листа та квитанцією установи поштового зв'язку про прийняття плати за надсилання на адресу С(Ф)Г "Тритікум" цінного листа.
За твердженнями ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України", відповідач в порушення прийнятих на себе за договором про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. зобов'язань не забезпечив збереження прийнятого майна та не повернув його за першою вимогою позивача відповідно до ст.953 ЦК України як поклажодавця. ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" було змушене звернутись до суду із позовом про стягнення з СФГ "Тритікум" збитків, завданих незабезпеченням схоронності насіння, в розмірі 330 380,64грн. та штрафу в сумі 165190,32грн.
Суд апеляційної інстанції в цілому погоджується з правовою оцінкою спірних правовідносин і вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування збитків та стягнення штрафу у зв'язку із недоведеністю позовних вимог ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" та їх невідповідністю нормам законодавства.
Навівши положення ст.ст.611, 623, ч.1 ст.951, ст.22 ЦК України, ст.ст.224,225 Господарського кодексу України, норми Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно -матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.1994р., суд першої інстанції правильно надав оцінку інвентаризаційним описам №1, №2 від 16.11.2011р. як доказам, що не підтверджують порушення С(Ф)Г „Тритікум" зобов'язань за договором з забезпечення схоронності насіння, переданого на зберігання, а отже - й наявність протиправної поведінки відповідача як складової цивільного порушення з заподіяння збитків.
Колегія суддів при цьому зауважує, що враховуючи специфіку відносин зберігання матеріальних цінностей Державного резервного насіннєвого фонду (ДРНФ), спеціальним законодавством, норми якого мають застосовуватись в даному випадку, є:
- ЗУ „Про державний матеріальний резерв";
- Постанова Кабінету міністрів України від 27.06.2003р. №977 „Деякі питання державного резервного насіннєвого фонду", якою затверджено Порядок формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду;
- Інструкція про порядок проведення контролю за станом роботи з матеріальними цінностями державного резерву, затверджена Наказом Державного комітету з державного матеріального резерву №239 від 08.09.2009р.;
- Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затверджений Постановою Кабінету міністрів України №1129 від 08.10.1997р.
Відповідно до ст.955 ЦК України положення параграфа 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.
Отже загальні положення про зберігання (ст.ст.936-955 ЦК України) застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями гл.66 ЦК України (зберігання на товарному складі), або ЗУ „Про державний матеріальний резерв" (надалі - Закон). Останній є спеціальним стосовно норм гл.66 ЦК України.
Відповідно до абз.2,3,11 ч.1 ст.2 Закону відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву; відпуск матеріальних цінностей з державного резерву - реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку; самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.
Згідно із ч.2 ст.11 Закону частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.
Відповідно до ст.12 Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється: у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною; у порядку тимчасового позичання; у порядку розбронювання; для надання гуманітарної допомоги; для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; у разі настання особливого періоду. Матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей. Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення. Якщо відпуск матеріальних цінностей з державного резерву провадиться у порядку позичання, одержувач (позичальник) - підприємство, установа або організація на основі контракту (договору) подає гарантійне зобов'язання про повернення матеріальних цінностей до державного резерву. В контракті (договорі) повинно бути передбачено спосіб забезпечення зобов'язання одержувача (позичальника) у вигляді застави або банківської гарантії. За позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України. Реалізація матеріальних цінностей з державного резерву, що підлягають розбронюванню, здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпуск матеріальних цінностей із державного резерву для надання гуманітарної допомоги здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпуск матеріальних цінностей із незнижуваного запасу провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Верховною Радою України. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій провадиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, за поданням міністерств, інших органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, на які покладено функції щодо координації робіт по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій за рішенням Кабінету Міністрів України. Витрати на відпуск цих матеріальних цінностей, враховуючи їх вартість, відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на ці цілі Державним бюджетом України. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в разі настання особливого періоду провадиться згідно з Законом України „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Таким чином, до закінчення дії договору зберігання №С-14 від 06.03.2009р. відпуск насіння має проводитись виключно з підстав, встановлених ч.2 ст.12 Закону.
Згідно з пунктами 1,5-8 Порядку формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду, затвердженого Постановою КМ України №977 від 27.06.2003р. (надалі - Порядок №977), державний резервний насіннєвий фонд (далі - резервний фонд) формується для забезпечення насінням районів, що не виробляють власного насіння або мають обмежені можливості його виробництва, надання допомоги юридичним та фізичним особам, зайнятим виробництвом сільськогосподарської продукції, у разі знищення або пошкодження насінницьких посівів унаслідок стихійного лиха, для забезпечення сортовідновлення, сортозаміни та реалізації насіння за міжнародними договорами. Насіння сільськогосподарських рослин, закуплене для заготівлі до резервного фонду, зберігається у постачальників (виробників) насіння або на хлібоприймальних підприємствах (далі - зберігачі) на підставі договорів зберігання. Розрахунки з постачальниками (виробниками) та зберігачами і користувачами здійснюються у порядку і на умовах, визначених Міністерством аграрної політики та продовольства і Мінфіном. Для отримання насіння з резервного фонду сільськогосподарський товаровиробник подає до Міністерства аграрної політики та продовольства заяву, погоджену з відповідною райдержадміністрацією. Відпуск насіння з резервного фонду здійснюється державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" за дорученням Міністерства аграрної політики та продовольства шляхом продажу, обміну або надання позички з укладенням відповідних договорів із сільськогосподарськими товаровиробниками.
Порядок та підстави здійснення відпуску матеріальних цінностей із Державного резерву конкретизується у нормах, що містяться в пунктах 12-21 Порядку формування розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1129 від 08.10.1997р. (надалі - Порядок №1129), якими не передбачено можливість відпуску цінностей з державного резерву за власною ініціативою ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" на свою користь, як то мало місце у зв'язку із пред'явленням позивачем вимоги про повернення насіння, направленої на адресу С(Ф)Г „Тритікум".
При цьому приписи ст.953 ЦК України не змінюють суті викладеного, позаяк стосовно відпуску матеріальних цінностей Державного резервного насіннєвого фонду діють норми спеціального Закону та розроблених відповідно до нього нормативних актів.
Відтак, твердження позивача про доведеність факту втрати насіння, що зберігається на складах С(Ф)Г „Тритікум", у зв'язку з нереагуванням на вимогу від 23.01.2012р. про повернення насіння правильно визнані судом першої інстанції безпідставними.
Поряд з цим, слід зазначити, що спеціальним нормативний актом, що регулює проведення контролю за підприємствами - відповідальними зберігачами, є Інструкція про порядок проведення контролю за станом роботи з матеріальними цінностями державного резерву, затверджена Наказом Державного комітету з державного матеріального резерву №239 від 08.09.2009р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.01.2010р. за N65/17360 (надалі - Інструкція).
Відповідно до пунктів 1.3,1.5,1.6 розділу 1 цієї Інструкції організація проведення контрольних заходів за виконанням відповідальними зберігачами зобов'язань щодо зберігання, освіження (заміни) матеріальних цінностей державного резерву, дотриманням порядку їх відпуску та своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам визначена цією Інструкцією. Уповноважені представники Держкомрезерву здійснюють контрольні заходи за виконанням відповідальними зберігачами зобов'язань щодо зберігання, освіження (заміни) матеріальних цінностей державного резерву, дотриманням порядку їх закладення, відпуску та своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, державним стандартам і технічним умовам. Уповноважені представники Держкомрезерву у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Держкомрезерву та Мінекономіки.
Підставою виявлення начебто нестачі насіння на С(Ф)Г „Тритікум" стало проведення позивачем за наказом №52 інвентаризації кількості насіння, що зберігається, при чому були складені інвентаризаційні описи №1, №2 від 16.11.2011р. не тільки стосовно насіння, що зберігається за договором №С-14 від 06.03.2009р., а узагальнені описи за 4 договорами зберігання, що визнається позивачем.
Проте проведення контрольних заходів передбачає необхідність дотримання певної процедури, та алгоритму дій, встановлених Інструкцією, та включає планування роботи, підготовку, порядок призначення планових та позапланових контрольних заходів, проведення контрольних заходів, оформлення результатів контрольних заходів.
Відповідно п.п.4.1,4.2 розділу IV Інструкції основним завданням контрольних заходів відповідальних зберігачів є контроль за: виконанням рішень Кабінету Міністрів України щодо роботи з матеріальними цінностями державного резерву; відповідністю матеріальних цінностей, які зберігаються у державному резерві та постачаються до нього, вимогам чинних нормативно-правових актів, затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам та технічним умовам; виконанням умов договорів відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву; умовами зберігання матеріальних цінностей, їх кількісним збереженням; своєчасним освіженням (заміною) матеріальних цінностей державного резерву; дотриманням порядку відпуску матеріальних цінностей із державного резерву; своєчасністю повернення запозичених матеріальних цінностей; правильністю та своєчасністю поповнення установлених обсягів матеріальних цінностей в мобрезерві; виконанням відповідальними зберігачами пропозицій і зауважень попередніх контрольних заходів; своєчасним наданням до Держкомрезерву звітності у встановленому законодавством порядку. Уповноважені представники Держкомрезерву мають право: одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань; залучати в установленому законодавством порядку спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до їх компетенції; проводити відповідно до законодавства перевірки обліку руху, наявності та якості матеріальних цінностей державного резерву; вимагати в установленому порядку від відповідальних зберігачів надання: документів про підсумки проведеної ними інвентаризації матеріальних цінностей державного резерву; пояснень стосовно виявлених у роботі з матеріальними цінностями державного резерву порушень; звітів про наявність матеріальних цінностей та їх рух; під час виконання контрольного заходу допуску в установленому порядку на територію відповідальних зберігачів, які зберігають матеріальні цінності державного резерву, до здійснення контрольних заходів, ознайомлюватися зі звітами, статистичними та іншими документами з питань, що належать до їх компетенції.
Відповідно до пунктів 5.1-5.5 Інструкції контрольні заходи стану зберігання матеріальних цінностей державного резерву у відповідального зберігача здійснюють уповноважені представники Держкомрезерву з відома керівника відповідального зберігача, що підлягає перевірці, за участю його представників. Після прибуття на об'єкт перевірки уповноважені представники Держкомрезерву повинні відрекомендуватися керівнику відповідального зберігача або особі, що виконує його обов'язки, ознайомити його із завданням контрольного заходу та внести запис до відповідного журналу відповідального зберігача (за його наявності). Для проведення контрольного заходу працівник відповідального зберігача, призначений керівником відповідальним за роботу з матеріальними цінностями державного резерву, надає такі документи: Для перевірки стану роботи з матеріальними цінностями державного резерву: інструкції з обліку, звітності та зберігання; звіти про наявність матеріалів 1 групи (форма N 1) за період, що підлягає перевірці; акт попередньої перевірки стану роботи з матеріальними цінностями державного резерву; рішення Кабінету Міністрів України на позичення і розбронювання матеріальних цінностей державного резерву та відповідні документи Держкомрезерву з цих питань; документи, що засвідчують якість матеріальних цінностей; плани заміни та освіження матеріальних цінностей державного резерву; матеріали останньої інвентаризації, а також переоцінок матеріальних цінностей державного резерву, фінансову звітність тощо; договір про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Уповноважені представники Держкомрезерву у процесі контрольного заходу ознайомлюються з такою інформацією щодо складського обліку: картками кількісного обліку матеріальних цінностей на складі (форма N 3мр); картками складського обліку (для державного резерву); журналом обліку ярликів (форма N 2мр); випискою із нормативного документа щодо зберігання матеріальних цінностей для роботи з матеріальними цінностями в складах; схемою розміщення матеріальних цінностей державного резерву (мобрезерву) на складах; журналом обліку температурно-вологісного режиму, а також оглядів і консервації (переконсервації) матеріальних цінностей державного резерву (мобрезерву); набором зважувальних та вимірювальних приладів; паспортами складів; накладними (наказами) на отримання та відпуск матеріальних цінностей з державного резерву (мобрезерву), а також журналом їх обліку (зберігаються у матеріально відповідальної особи). Уповноваженими представниками Держкомрезерву контрольні заходи проводяться у встановлені строки та за допомогою способів і методичних прийомів контролю, що повністю забезпечують розкриття завдання контрольних заходів.
При цьому окремим питанням контрольного заходу є незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження відповідальними зберігачами (підпункт 6.1.8 розділу VI Інструкції), а також правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, відповідним стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності відповідальними зберігачами (пункт 6.1.10 Інструкції).
Згідно із пунктами 8.1-8.7 розділу VIII Інструкції результати контрольного заходу оформлюються актом чи довідкою, яка складається у двох примірниках, один примірник передається керівнику (особі, яка виконує його обов'язки) або уповноваженій особі відповідального зберігача, про що на останній сторінці іншого примірника робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт (довідку), із зазначенням її посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання. Інший примірник (з додатками) передається у відповідний структурний підрозділ Держкомрезерву. Акт (довідка) про проведення контрольного заходу підписується уповноваженими представниками Держкомрезерву, що здійснювали перевірку, керівником (особою, яка виконує його обов'язки) та уповноваженими особами відповідального зберігача. Кінцевою датою складання та підписання акта (довідки) є останній день проведення контрольного заходу. У разі відмови керівника (особи, яка виконує його обов'язки) відповідального зберігача отримувати та підписувати акт уповноваженими представниками Держкомрезерву робиться відповідний запис в акті та складається акт довільної форми, що засвідчує факт зазначеної відмови. Один примірник акта контрольного заходу та акта відмови від його підписання надсилається поштовим відправленням відповідальному зберігачу із повідомленням про вручення. До примірника акта, що знаходиться у структурному підрозділі Держкомрезерву, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення цих актів. Результати контрольного заходу викладаються в акті (довідці) на підставі перевірених даних і фактів, що випливають з наявних оригіналів документів відповідального зберігача, який перевіряється, наслідків інвентаризацій, контрольних обмірів, оглядів, зважувань, контрольних аналізів сировини, матеріалів, даних перевірки якості матеріальних цінностей, дотримання технологічних режимів зберігання, відповідності продукції встановленим стандартам та технічним умовам, а також інших даних, що виявлені в результаті контрольного заходу. За неможливості проведення контрольного заходу уповноважені представники Держкомрезерву із залученням представників правоохоронних органів та органів виконавчої влади (за згодою) складають акт довільної форми із зазначенням причин, з яких неможливе проведення контрольного заходу. Акт повинен містити систематизований виклад виявлених під час контрольного заходу фактів порушень, зокрема норм нормативно-правових актів, нормативних документів, що регламентують роботу з матеріальними цінностями державного резерву.
Вимоги до складання акту (довідки) встановлюються у пункті 8.8 розділу VIII Інструкції.
Відповідно до пункту 8.9. Інструкції до акту додаються: пояснення посадових осіб відповідального зберігача щодо виявлених порушень, надані під час контрольного заходу; матеріали (завірені копії первинних документів), що підтверджують наявність фактів порушень щодо операцій з матеріальними цінностями державного резерву; матеріали (описи, відомість, протоколи) про результати проведеної під час перевірки інвентаризації; інші матеріали, що підтверджують факти порушень.
Виходячи з викладеного, виключно акт перевірки (планової чи позапланової) з доданими до нього матеріалами згідно з п.8.9 Інструкції можуть підтверджувати виявлення фактів порушення С(Ф)Г „Тритікум" умов договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, зокрема кількісне збереження насіння державного резерву, умови його зберігання, тощо. Саме визначений Інструкцією акт перевірки з додатками є допустимим доказом у розумінні вимог ст.34 ГПК України в підтвердження факту незбереження матеріальних цінностей державного матеріального резерву, його відсутність означає недоведеність протиправної поведінки зберігача, а отже - відсутність підстав для відшкодування збитків, завданих порушенням умов договору зберігання.
Як вбачається з матеріалів справи, стосовно С(Ф)Г „Тритікум" не проводились ані планові, ані позапланові контрольні заходи за наказом №52, ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" була призначена тільки інвентаризація матеріальних цінностей.
Відповідно до п.2.8 Інструкції уповноважені представники Держкомрезерву проводять контрольні заходи відповідальних зберігачів на підставі: наказу Держкомрезерву щодо проведення контрольного заходу; припису на виконання завдання (наведеного у додатку 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2003р. N1561-12), який реєструється структурним підрозділом Держкомрезерву; довідки про допуск до роботи з документами за формою N3 (N2); посвідчення про відрядження; паспорта або службового посвідчення.
При проведенні „перевірки" уповноважений ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" представник Садківський П.Ф. не мав в своєму розпорядженні наказу щодо проведення контрольного заходу, припису на виконання завдання, довідки про допуск; інвентаризацію проводив одноособово, незважаючи на призначення наказом №52 комісії у складі двох осіб. Відповідно, не був оформлений акт перевірки, за відсутності якого посилання позивача на відомості інвентаризаційних описів не можуть братися судом до уваги.
Інших доказів на підтвердження незбереження насіння відповідачем та порушення умов договору зберігання у зв'язку з цим суду не надано.
Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги висновок товарознавчої експертизи, яким встановлена наявність на складі відповідача насіння у спірній кількості за певною номенклатурою, а дослідження питання чи є це майно тим же, що передане на зберігання виходить за межі предмета спору, оскільки ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" не вжило належних контрольних заходів для встановлення цих фактів.
Як роз'яснив Вищий господарський суд України у пункті 10 Постанови Пленуму цього суду від 17.10.2012р. №11 „Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв", про порушення суб'єктом господарювання правил здійснення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та обґрунтованість у зв'язку з цим притягнення його до відповідальності, передбаченої статтею 14 Закону, можуть свідчити такі докази, як документальні дані інвентаризації матеріальних цінностей державного резерву, звіти про наявність матеріальних цінностей та їх рух, акти, складені за наслідками проведення ревізій та перевірок обліку руху, наявності та якості матеріальних цінностей державного резерву тощо. Зокрема, у вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням відповідальності за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі за самовільне відчуження (абзац перший пункту 10 згаданої статті Закону), господарським судам необхідно мати на увазі таке. Подані позивачем (Держрезервом України) документи щодо закладення матеріальних цінностей до державного резерву і проведення ревізій і перевірок обліку наявності цих матеріальних цінностей не мають для господарського суду заздалегідь встановленої доказової сили (частина друга статті 43 ГПК). Господарський суд повинен з'ясовувати і оцінювати всі обставини, пов'язані із закладенням матеріальних цінностей до державного резерву і подальшим їх зберіганням, у тому числі: чи укладався сторонами договір зберігання матеріальних цінностей, а якщо ні, - то з яких причин і чи існують інші докази виникнення зобов'язань щодо такого зберігання, у чому конкретно полягає незабезпечення збереження матеріальних цінностей, у який спосіб та з яких підстав здійснювалося їх відпущення тощо.
Таким чином, навіть у разі наявності документів проведення ревізій і перевірок обліку наявності насіння такі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, проте в даній справі відповідні допустимі щодо спірних обставин докази взагалі відсутні.
Інвентаризаційні описи у розумінні норм Інструкції №239 можуть виступати інформаційним додатком до акту перевірки, проте всі факти виявлених порушень мають бути відображеними в акті (довідці) за результатами здійснення контрольного заходу.
Суд першої інстанції в цілому надав вірну оцінку складеним позивачем інвентаризаційним описам №1, №2 від 16.11.2011р. в аспекті дотримання порядку проведення інвентаризації, встановленого Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України №69 від 11.08.1994р., взявши до уваги, що керівником С(Ф)Г „Тритікум" не було видано розпорядчого документа про призначення інвентаризації та створення інвентаризаційної комісії, інвентаризація була проведена одноособово Садківським П.Ф. всупереч змісту наказу №52 від 13.10.2011р.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції на законних підставах відмовив у задоволенні позовних вимог ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" про стягнення збитків і штрафу, нарахованих у зв'язку із втратою насіння, переданого на зберігання С(Ф)Г „Тритікум", оскільки вчинення такого порушення не знайшло об'єктивного підтвердження в ході судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та у своїй сукупності не свідчать про прийняття судом необґрунтованого та незаконного рішення, тому колегією суддів відхиляються.
На підставі вищевикладеного та з урахуванням мотивів відмови у задоволенні позову ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України", викладених вище судом апеляційної інстанції, оскаржуване рішення слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2012р. залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 06.03.2013р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Бєляновський В.В.