"14" червня 2011 р. справа № 2а-59/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
при секретарі судового засідання: Тепловій Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
на постанову Інгулецького районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення одноразової компенсації, -
Постановою Інгулецького районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2011 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1, як матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення, нарахувати та виплатити на користь позивача як матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням раніше виплаченої суми.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка є матір'ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, , смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Одноразова компенсація позивачу буда виплачена відповідно до Постанови КМУ від 20.04.2007 № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачка як мати померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, має право на отримання одноразової компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не у розмірі компенсації, виплаченої відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України 20.04.2007 № 649
Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 20.04.2007 року встановлено гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, при цьому частиною 7 цієї ж статті передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що при визначенні розміру одноразової компенсації, застосуванню підлягають норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року з наступними змінами та доповненнями, а не положення Кабінету Міністрів України № 649 від 20.04.2007 р.
Але судом першої інстанції не враховано, що дія частини 1 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинялась Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Проте рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №6рп/2007 та від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008 такі зупинення визнано неконституційним. Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто, лише з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Виплата одноразової компенсації була проведена позивачці 21 квітня 2008 року та 14 травня 2008 року.
Отже, дії відповідача по нарахуванню і виплаті позивачці одноразової компенсації 21 квітня та 14 травня 2008 року у розмірах, які встановлені Законом № 107-VI від 28.12.2007 «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» є правомірними і у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Керуючись ст.183-2, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області -задовольнити.
Постанову Інгулецького районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2011 року -скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова