04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" лютого 2013 р. Справа№ 5011-30/9002-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Коротун О.М.
Мартюк А.І.
секретар Сміленко А.А.
за участю представників:
від позивача - Матяш Т.В. (представник за довіреністю)
Лобай Н.О. (представник за довіреністю)
від відповідача - Карауш А.О. (представник за довіреністю)
від третьої особи на стороні позивача - не з'явився
від третьої особи на стороні відповідача - не з'явився
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат»
на рішення господарського суду міста Києва
від 18.10.2012 р.
у справі № 5011-30/9002-2012 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Волкова Бориса Юрійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Завод Маяк»
про стягнення 24710,00 грн.
Фізична особа-підприємець Волков Борис Юрійович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» про стягнення 24710,00 грн. шкоди, завданої позивачу у зв'язку із пошкодженням його майна, яке знаходилося в переданому відповідачем за Договором №69-12/2010 суборенди від 14.12.2010 р. позивачу приміщенні, внаслідок залиття такого майна.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. у справі №5011-30/9002-2012 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Волкова Бориса Юрійовича задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» на користь Фізичної особи-підприємця Волкова Бориса Юрійовича збитки в розмірі 24710 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. у справі №5011-30/9002-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання апеляційної інстанції представники третіх осіб не з'явилися.
Оскільки явка представників сторін, третіх осіб у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників третіх осіб.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. у справі №5011-30/9002-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. у справі №5011-30/9002-2012 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
14.12.2010 р. між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, було укладено Договір № 69-12/2010 суборенди приміщення (далі -Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування частину торгівельних площ (об'єкт оренди) торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Московський, 8, корпус 16-А (торгівельний комплекс).
Як стверджує позивач, 25.06.2011 р. внаслідок випадання опадів у вигляді дощу було залито водою орендоване позивачем за Договором приміщення.
Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню завданої внаслідок проведення останнім незаконних будівельних робіт з реконструкції даху торгівельного комплексу шкоди, яка полягає у залитті майна орендаря, що знаходилося в об'єкті оренди.
Приписами ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Аналогічна норма передбачена ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальне правило встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.).
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
На підтвердження наявності протиправної поведінки та вини відповідача позивач вказує на здійснення останнім будівельних робіт з реконструкції даху торгівельного комплексу, в якому знаходилося майно орендаря, без відповідного дозволу на виконання таких робіт, що призвело до залиття такого майна.
На підтвердження факту неправомірності дій відповідача у вигляді виконання будівельних робіт із реконструкції даху торгівельного комплексу за адресою: м. Київ, просп. Московський, 8, корпус 16-А, з порушенням вимог містобудівного законодавства, а саме: без документів, які б надавали право на виконання таких робіт, позивач посилається на акт перевірки додержання вимог містобудівного законодавства, складений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 26.07.2011 року, тобто вже після події, яка мала місце, за твердженнями позивача, 25.06.2011 року. Відтак, вказаний акт перевірки не може слугувати беззаперечним доказом неправомірності дій відповідача, внаслідок яких майну відповідача, яке знаходилось у орендованому за Договором приміщенні, було завдано збитки.
Також, в якості завданих позивачу майнових збитків в розмірі 24710,00 грн., позивач надав суду лист відповідача №1676 від 05.08.2011 р.
Під час апеляційного провадження колегією суддів було встановлено, що відповідач 05.08.2011 р. за вих.№1676 направив позивачу зразок таблиці, яку останній мав скласти останній на підтвердження розміру заподіяних збитків. Проте, позивач, без узгодження з відповідачем, на власний розсуд заповнив запропоновану йому форму, зазначивши найменування майна та його вартість на власний розсуд (с.1 а.с.35).
Список пошкодженого майна (меблів позивача), складений 12.10.2011 р. також не може бути доказом заподіяння збитків подією, що сталася 25.06.2011 р., оскільки представник відповідача участі у його складанні не приймав, підстави його складання не зазначені, вартість та індивідуальні ознаки майна не вказані.
Довідка оцінки суми пошкодження майна (виставковий індивідуальний проект - кухня), складена фізичною особою-підприємцем Швець Р.В. не може слугувати доказом по даній справі, оскільки такий доказ не був наданий суду першої інстанції, і відповідно до ст..101 ГПК України апеляційною інстанцією до уваги не приймається.
Крім того, ця довідка була складена станом на 29.09.2011 р. і стосується події, яка мала місце 27.06.2011 р., тоді як позивач зазначає, що пошкодження його майна мало місце 25.06.2011 р. (т.2 а.с.96).
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані документи були складені значно пізніше після події, яка мала місце, за твердженнями позивача, 25.06.2011 року
За таких обставин, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи не є належними, допустимими та беззаперечними доказами на підтвердження того, що саме 25.06.2011 р. внаслідок дощу промокла покрівля будівлі торгівельного комплексу, через що було залито орендоване позивачем приміщення та пошкоджено його майно. З вказаних документів неможливо встановити чи знаходилось у вказаному приміщенні майно позивача, якому, за твердженням останнього, було заподіяно збитки, неможливо встановити розмір збитків.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявності прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 24710,00 грн., а також протиправної поведінки відповідача, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. у справі №5011-30/9002-2012 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Волкова Бориса Юрійовича (03055, м. Київ, вул. Політехнічна, б. 5, кв. 121; ідентифікаційний номер 2423319358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» (04073, м. Київ, проспект Московський, 8; ідентифікаційний код 30697587) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №5011-30/9002-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Іоннікова І.А.
Судді Коротун О.М.
Мартюк А.І.
Повний текст постанови підписаний 25.02.2013 р.