04.03.2013 Справа № 920/274/13-г
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина», м. Суми
до відповідача: Державного підприємства «Дубов'язівський спиртовий завод», смт. Дубов'язівка, Конотопський район, Сумська область
про стягнення 22969 грн. 89 коп.
Суддя С.В. ЗАЄЦЬ
За участі представників сторін:
від позивача: Капорін О.М., довіреність від 05.12.2012р.
від відповідача: не прибув
У судовому засіданні брала участь секретар с/з Петен Я.Л.
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 22969 грн. 89 коп. заборгованості за невиконання умов договору перевезення спирту № 1/09 від 01.09.2010р., з яких: 21 346 грн. 94 коп. - основний борг, 1 359 грн. 77 коп. - пеня, 263 грн. 18 коп. - 3% річних.
У даному судовому засіданні представник позивача повністю підтримує позовні вимоги.
Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи від 20.02.2013р., про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем 01.09.2010р. був укладений договір перевезення спирту за № 1/09, відповідно до п. 1 якого Перевізник (позивач), згідно заявок Замовника (відповідача), виконує для Замовника (відповідача) перевезення спирту автомобільним транспортним засобом Перевізника (позивача). Строк і маршрут перевезення, адреса завантаження, вид спирту зазначається в товарно-транспортних накладних на перевезення спирту та заявці, яку Замовник (відповідач) надає Перевізнику (позивачу) не пізніше ніж за два робочі дня до здійснення перевезення.
Розділом 3 вищевказаного договору визначено, що факт виконання послуг з перевезення спирту фіксується актом приймання - передачі послуг, підписаним уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 4.2 даного договору передбачено, що відповідач здійснює оплату наданих послуг з перевезення спирту протягом трьох робочих днів з моменту підписання акту приймання передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Позивач свої зобов'язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт перевезення позивачем спирту відповідачу підтверджується, зокрема, рахунками та талонами замовника, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 12-43), а також Актом звірки взаєморозрахунків від 08.11.2012р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а. с. 44).
Відповідач свої зобов'язання за договором № 1/09 від 01.09.2010р. не виконав, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за перевезений спирт склала 21 346 грн. 94 коп.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Таким чином, оскільки відповідач розрахунки з позивачем за перевезений спирт не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 21 346 грн. 94 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.
Аналогічна норма щодо виконання зобов'язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору перевезення спирту № 1/09 від 01.09.2010р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 21 346 грн. 94 коп. заборгованості за перевезений спирт є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 1 359 грн. 77 коп.
Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату за перевезення спирту у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.3 договору № 1/09 від 01.09.2010р., за яким у разі несвоєчасної оплати відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення спирту, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 1/09 від 01.09.2010р., позивач просить стягнути з відповідача 263 грн. 18 коп. 3% річних.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому є наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 263 грн. 18 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Дубов'язівський спиртовий завод» (41600, Сумська область, Конотопський район, смт. Дубов'язівка, вул. П. Лусти, 38, код 00375195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 121, код 31162928) 21 346 грн. 94 коп. боргу, 1 359 грн. 77 коп. пені, 263 грн. 18 коп. 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набранням рішення законної сили.
Повне рішення складено 05.03.2013р.
СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ