донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.03.2013 р. справа №5006/9/119/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
за участю представників:
від позивача: Мелешко О.О. за довіреністю №1 від 08.01.2013р.
від відповідача:Іванкова Л.В. за довіреністю б/н від 04.03.2013р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал», м. Донецьк
на рішення господарського судуДонецької області
Від25.09.2012р.
по справі№5006/9/119/2012 (суддя Стукаленко К.І.)
за позовомпублічного акціонерного товариства «Будмеханізація», м. Донецьк
до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал», м. Донецьк
Простягнення заборгованості за договором про надання послуг №100 У від 03.08.2011р. у сумі 345 581,97грн., штрафних санкцій у сумі 100 665,98грн. та 3% річних у сумі 659,38грн., всього 446907,33грн.
Публічне акціонерне товариство ««Будмеханізація», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №100 У від 03.08.2011р. у сумі 345 581,97грн., штрафних санкцій у сумі 100 665,98грн. та 3% річних у сумі 659,38 грн., всього 446 907,33 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.09.2012р. у справі №5006/9/119/2012 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал", м. Донецьк на користь публічного акціонерного товариства "Будмеханізація", м. Донецьк заборгованість за договором про надання послуг №100 У від 03.08.2011р. у розмірі 345 581грн. 97коп., штраф у розмірі 34 681грн., 3% річних у розмірі 644грн. 49коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 618грн. 15коп. В задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Будмеханізація", м. Донецьк в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал", м. Донецьк, 3% річних у розмірі 14грн. 89коп. та штрафних санкцій у розмірі 64 984грн. 98коп. відмовлено.
Відповідач не погодившись з прийнятим судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позивачем не надано жодного документу, яким закріплено дату передачі апелянту належним чином оформленого акту здачі-приймання робіт (надання послуг), при цьому, розрахунок 3% річних судом здійснено за період з 06.06.2012р. по 20.07.2012р. та з 04.07.2012р. по 20.07.2012р. Також, скаржник зазначає, що остання дата місяця, яка позначена в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) свідчить про період виконання робіт, але не є датою підписання даного акту. На думку апелянта, за відсутністю дати початку періоду для нарахування 3% річних, суд першої інстанції безпідставно здійснив нарахування 3% річних в сумі 644,49грн.
Крім того, відповідач зазначає, що у позивача станом на 30.05.2012р. малася заборгованість перед відповідачем на суму 129 358,00грн., отже заборгованість перед позивачем відсутня, оскільки існує переплата на користь позивача.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2012р. провадження у даній справі було зупинено за клопотанням відповідача до вирішення господарським судом Донецької області пов'язаної з нею справи №5006/33/107пд/2012.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2013р. поновлено апеляційне провадження у даній справі з підстав закінчення розгляду пов'язаної справи №5006/33/107пд/2012.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі та просив суд скасувати рішення першої інстанції тільки в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій та 3% річних, а в іншій частині залишити без змін.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" (далі - замовник) та публічним акціонерним товариством "Будмеханізація" (далі - виконавець) був укладений договір про надання послуг №100 У від 03.08.2011р. (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику за його замовленням будівельну техніку, зазначену у додатку №1 до договору, а замовник зобов'язався використовувати за призначенням надану техніку та оплачувати її послуги.
Зазначений договір був предметом розгляду у справі №5006/33/107пд/2012. Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2012р. у справі №5006/33/107пд/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2013р., відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал», м. Донецьк у задоволенні позовних вимог до публічного акціонерного товариства «Будмеханізація», м. Донецьк про визнання недійсним договору №100 У від 03.08.2011р. з підстав того, що спірний договір відповідає нормам законодавства в розумінні пункту 1 частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
Отже, даний договір є чинним та був дійсним у період здійснення господарських операцій, за якими виник спір.
Додатком №1 до договору в редакції додаткової угоди №3 від 25.04.2012р. сторони визначили найменування техніки: екскаватор на г/х НITACHI ZX 200 LC, об'єм ковша - 0,8 мі, вартість машино-години - 480грн. з ПДВ, вартість перебазування - 2 600грн. з ПДВ в кожну сторону.
Загальна вартість наданих виконавцем послуг згідно з п. 2.1 договору визначається, виходячи з розрахунку загального часу надання послуг. Вартість послуг зазначається у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Порядок оплати сторони визначили наступний:
- до початку надання послуг впродовж 3-х днів з моменту підписання договору замовник перераховує попередню оплату у розмірі, зазначеному у рахунку-фактурі, який виставлений виконавцем, включаючи перебазування техніки, вказаної у додатку №1 до договору, у розмірі 5 000грн. (п. 2.2 договору);
- через кожні 14 календарних днів замовником виконується оплата за надані послуги на підставі виставлених виконавцем рахунків (п.2.3 договору);
- остаточний розрахунок за надані послуги виконується замовником щомісячно до 3-го числа, наступного за звітним, на підставі актів наданих послуг (п. 2.4 договору).
Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором за період травень-липень 2012р. підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №УМЗ-000012 від 31.05.2012р. на суму 138 360грн., у т.ч. ПДВ - 23 060грн.; №УМ1-76 від 31.05.2012р. на суму 81 550грн., у т.ч. ПДВ - 13 591грн. 67коп.; №УМЗ-000014 від 30.06.2012р. на суму 147 360грн., у т.ч. ПДВ - 24 560грн.; №УМ1-89 від 30. 06.2012р. на суму 74 200грн., у т.ч. ПДВ - 12 366грн. 67коп.; №УМ1-107 від 06.07.2012р. на суму 12 250грн., у т.ч. ПДВ - 2 041грн. 67коп.; №УМЗ-000016 від 09.07.2012р. на суму 21 220грн., у т.ч. ПДВ - 3 536грн. 67коп. Дані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, що сторонами не заперечується.
Таким чином, позивачем за договором №100 У від 03.08.2011р. за період з травня по липень 2012 року були надані послуги будівельної техніки у травні 2012р. на загальну суму 474940грн.
З матеріалів справи вбачається, що вартість отриманих послуг будівельної техніки за спірний період була сплачена частково. В рахунок сплати цих послуг були перераховані в безготівковому порядку грошові кошти 15.05.2012р. у сумі 33 600 грн. та 30.05.2012р. у сумі 60 000 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача за 15.05.2012р. та 30.05.2012р., а також копіями платіжних доручень від 15.05.2012р. №1831 та від 30.05.2012р. №1964.
З призначень платежів, зазначених у вказаних платіжних документах, вбачається, що оплата проводилась замовником на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур від 08.05.2012р. №УМ1-000060 на суму 33 600 грн. та від 14.05.2012р. №УМ3-000016 на суму 129 362 грн. відповідно.
Решта вартості послуг у сумі 345 581грн. 97коп. (за травень 2012р. - 90 551 грн. 97 коп., за червень 2012р. - 221 560 грн., за липень 2012р. - 33 470 грн.) з урахуванням наявності станом на 01.05.2012р. переплати відповідача у сумі 35 758грн. 03коп., відповідачем сплачена не була, що сторонами визнається та підтверджується актом звірення розрахунків станом на 09.07.2012р.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, відповідач зобов'язаний оплати надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, всупереч пункту 2.4 договору за актами наданих послуг за травень, червень та липень 2012р. відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку до 3-го числа місяця, наступного за звітним, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, враховуючи визнання відповідачем суми основного боргу, про що зазначено у заяві від 18.09.2012р., колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг №100 У від 03.08.2011р. у розмірі 345 581грн. 97коп.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача 3% річних за періоди з 04.06.2012р. по 20.07.2012р. за прострочення сплати вартості послуг за травень 2012р. та з 04.07.2012р. по 20.07.2012р. за прострочення сплати вартості послуг за червень 2012р. у загальній сумі 659грн. 38коп., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних за періоди з 04.06.2012р. по 20.07.2012р. за прострочення сплати вартості послуг за травень 2012р. та з 04.07.2012р. по 20.07.2012р. за прострочення сплати вартості послуг за червень 2012р. відповідно, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначений розрахунок арифметично вірний, однак, позивачем всупереч ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 5 якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, у зв'язку із чим, встановлено неправомірне включення позивачем до періоду прострочення сплати вартості послуг за травень 2012р. періоду з 04.06.2012р. по 05.06.2012р., що призвело до безпідставного нарахування 3% річних у сумі 14грн. 89коп.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що остання дата місяця, яка позначена в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) свідчить про період виконання робіт, а не є датою підписання акту, оскільки з матеріалів справи вбачається, що під підписом значиться саме дата підписання актів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 644грн. 49коп.
Стосовно стягнення штрафу у розмірі 100 665грн. 98коп., нарахованого на підставі п.5.2 договору, умовами якого встановлено, що у разі прострочення оплати відповідно до п.2.3 договору замовник сплачує виконавцю штраф за прострочення оплати послуг до 10 днів у розмірі 25%, а за прострочення оплати послуг більш ніж 30 днів - 50% від суми простроченого платежу колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви штрафні санкції фактично розраховані позивачем на підставі п.5.2 договору, виходячи з порушення відповідачем п. 2.4 договору, а саме: граничних строків здійснення остаточного розрахунку за надані послуги щомісячно до 3-го числа, наступного за звітним, на підставі актів наданих послуг.
Разом з тим, як зазначалось, штрафні санкції згідно з п.5.2 договору встановлені не за порушення замовником умов п. 2.4 договору щодо строків остаточного щомісячного розрахунку за послуги на підставі актів наданих послуг, а за порушення п. 2.3 договору, яким визначений обов'язок замовника виконувати проміжні оплати наданих послуг (до часу підписання щомісячних актів наданих послуг) на підставі виставлених виконавцем рахунків через кожні 14 календарних днів.
Отже, порушення відповідачем строків щомісячного остаточного розрахунку вартості послуг за період травень-липень 2012р., строк виконання якого визначений п. 2.4 договору, не може бути підставою для нарахування штрафу згідно із п.5.2 договору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що методологія розрахунку штрафу, наведена позивачем в матеріалах позовної заяви, є невірною, оскільки не відповідає порушенням замовником договірних умов щодо оплати послуг, за які п. 5.2 договору встановлені штрафні санкції.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись проміжні рахунки №УМ1-000060 від 08.05.2012р. на суму 33 600грн. з ПДВ 5 600грн. та №УМ3-000016 від 14.05.2012р. на суму 129 362грн. з ПДВ 21 560грн. 33коп., зобов'язання з оплати яких замовником визначено саме п. 2.3 договору.
При цьому, рахунок-фактура №УМ1-000060 від 08.05.2012р. був повністю сплачений відповідачем платіжним дорученням №1831 від 15.05.2012р. на суму 33 600грн. з призначенням платежу "за послуги спецтехніки по рахунку №УМ1-000060 від 08.05.2012р. в т.ч. ПДВ на суму 5 600грн.", а рахунок-фактура №УМ3-000016 від 14.05.2012р. був частково сплачений відповідачем платіжним дорученням №1964 від 30.05.2012р. на суму 60 000грн. з призначенням платежу "за послуги спецтехніки по рахунку №УМ1-000016 від 14.05.2012р. в т.ч. ПДВ на суму 10 000грн."
Решта вартості послуг у розмірі 69362грн., виставленої позивачем до сплати згідно з рахунком №УМ3-000016 від 14.05.2012р., в порушення п.2.3 договору відповідачем станом на час розгляду справи не сплачена, що є підставою для нарахування штрафу на підставі п.5.2 договору, виходячи з 50% від суми простроченого платежу за прострочення оплати послуг більш ніж 30 днів, що дорівнює 34 681 грн.
Посилання апелянта на існування переплати на користь позивача у розмірі 129358,00грн. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки це не підтверджується належними та допустимими доказами.
Більш того, в матеріалах справи (т.1 арк. спр.25, 45, 100, т.2 арк. спр. 6, 7, 34, 35) наявний акт звірки розрахунків, якій свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 345 581,97грн., у якому не зазначено суму переплати, на яку посилається відповідач. Також, в матеріалах справи (т.2 арк. спр.37) наявна розписка представника відповідача, що він визнає суму основного боргу у розмірі 345 581,97грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 34 681грн. підтверджуються матеріалами справи, отже, підлягають задоволенню, а позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 65 984грн. 98коп. є безпідставними та недоведеними матеріалами справи.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2012р. у справі №5006/9/119/2012 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2012р. у справі №5006/9/119/2012 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: Н.М. Принцевська
О.А. Скакун
Надруковано 6 прим.:
1. Позивачу;
2-3. Відповідачу;
4. У справу,
5. ДАГС,
6. ГСДО