"17" травня 2012 р.справа № 2а-2707/10/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.
представників сторін:
позивача : - не з'явився;
відповідача: - не з'явився;
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 р. у справі № 2а-2707/10/0470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Юс"
до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
Подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0000162305/3/5816 та №0000402305/3/5816 від 18.02.2010р.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 р. у справі № 2а-2707/10/0470 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Юс" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - задоволено.
Постанову суду мотивовано тим, що документи на підтвердження вчинення господарських операцій між ТОВ АФ "ЮС" та ТОВ "Содес" оформленні у відповідності до вимог законодавства, продавець знаходився в державному реєстрі на момент здійснення операцій, внаслідок чого отже відповідач безпідставно зробив висновок про заниження позивачем податку на додану вартість і незаконно виніс податкові повідомлення-рішення №0000162305/3/5816 та №0000402305/3/5816 від 18.02.2010р.
Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська , згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 р. у справі № 2а-2707/10/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував відсутності документів на підтвердження факту транспортування товарів, фіктивності підприємств -контрагентів позивача.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не заважає розгляду скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська отримано контрольне завдання від ДПА у Дніпропетровській області 19.08.2009р. №22037/7/23-214 щодо результатів роботи по виявленню та припиненню протиправної діяльності "податкових ям" та організації проведення документальних позапланових виїзних (невиїзних) перевірок платників, які мали взаємовідносини зокрема ТОВ "Содес".
20.08.2009р. на юридичну адресу позивача направлено лист с повідомленням про вручення з проханням підтвердити взаємовідносини з ТОВ "Содес" за період з 31.07.2006 р. по 31.07.2009 р. та надати оригінали та копії документів завірених у встановленому порядку у 10 денний термін.
Листом від 28.08.2009 р. директором ТОВ АФ "Юс" ОСОБА_2 до перевірки надані пояснення та завірені в установленому порядку копії наступних документів: рахунок-фактура №147 від 24.07.2008 р. на загальну суму 6618,60 грн., у т.ч. ПДВ 1103,10 грн.; видаткова накладна №147 від 24.07.2008 р. на загальну суму 6618,60 грн., у т.ч. ПДВ 1103,10 грн.; податкова накладна №147 від 24.07.2008 р. на загальну суму 6618,60 грн., у т.ч. ПДВ 1103,10 грн.; платіжне доручення від 24.07.2008 р. №2595 на суму 6618,60 грн., у т.ч. ПДВ 1103,10 грн.
Згідно письмового дозволу керівника ДПІ від 08.09.2009р. №550/23-314, в приміщенні ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська 08.09.2009р. у відповідності до завдання ДПА у Дніпропетровській області відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ АФ "Юс" з питань правових відносин з платником податків ТОВ "Содес" та матеріалів перевірки ТОВ "Содес", які надійшли від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, за 3 квартал 2008 р. про що складено акт №5483/23-306 від 08.09.2009р.
В акті перевірки №5483/23-306 зазначено, що на виконання контрольного завдання ДПА у Дніпропетровській області та ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Содес" з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.08р., за результатами якої складено акт від 29.05.2009р. №1531/23-3/35498068. ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська встановлено наступне: дирекція та бухгалтерія ТОВ "Содес" за юридичною адресою не знаходяться; загальна численність працюючих - 1 особа; відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності; відповідно до пояснень відібраних співробітниками ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, громадянин України ОСОБА_3 ніколи не був директором, бухгалтером та засновником ТОВ "Содес", доручень в присутності нотаріуса на здійснення реєстрації підприємства не давав. ТОВ "Содес" створено невідомими особами для здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Фактично у періоді, що перевірявся ТОВ "Содес" фінансово - господарською діяльністю не займалося, а займалося діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди. ТОВ "Содес" порушено ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ "Содес" з ТОВ АФ "Юс".
Також, згідно акту перевірки №5483/23-306 від 08.09.2009р. встановлено, що липні 2008 р. згідно рахунку №147 від 24.07.2008 р. на суму 6618,60 грн., в т.ч. ПДВ 1103,10грн., ТОВ "Содес" виписано видаткову накладну №147 від 24.07.2008 р. на суму 6618,60 грн., в т.ч. ПДВ 1103,10 грн. підприємству ТОВ АФ"Юс" на реалізацію комп'ютерної техніки. Придбання ТОВ аудиторська фірма "Юс" товарів (комп'ютерна техніка) підтверджено податковою накладною №147 від 24.07.2008 р. на суму 6618,60 грн., в т.ч. ПДВ 1103,10 грн. Згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів суму податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній в сумі 1103,10 грн., перевіряємим підприємством включено до податкової декларації за 3 квартал 2008 р. Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за одержаний товар перераховано на банк одержувача ТОВ "Содес" грошові кошти згідно платіжних доручень. Таким чином, ТОВ АФ "Юс" є кінцевим споживачем куплених товарів, які в подальшому використані в фінансово-господарській діяльності підприємства. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товарів, а також не надано ніяких пояснень по питанню фактичного транспортування товару від постачальника покупцю. Таким чином, на думку податкового органу податковий кредит позивача за липень 2008 р. в сумі 1103,10 грн. не підтверджено податковими зобов'язаннями ТОВ "Содес" за відповідний період. Позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
Внаслідок викладеного, податковим органом в акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР.
На підставі висновків перевірки та з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000162305/3/5816 та №0000402305/3/5816 від 18.02.2010р. за основним платежем 1103,1 грн., за штрафними санкціями 441,24 грн. та 110,31 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що висновок відповідача та податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими які не відповідають нормам законодавства.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає можливим погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 67 Конституції України передбачено, обов'язок кожної особи сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі -Закон про ПДВ), який був чинний на момент виникнення перевіряємих правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону про ПДВ, податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Статтею 7 Закону про ПДВ передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком.
Пунктом 10.2 статті 10 Закону про ПДВ встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону про ПДВ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Зокрема, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності до пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
З огляду на викладені положення Закону про ПДВ, належним документом, що підтверджує факт правомірності віднесення сум сплаченого (нарахованого) ПДВ до складу податкового кредиту визначено податкову накладну.
Згідно матеріалів справи, підставою для виникнення податкового кредиту є податкова накладна № 147 від 24.07.2008р виписана платником податку на додану вартість - ТОВ "Содес", який на момент виписки податкової накладної мав свідоцтво платника податку на додану вартість і мав законне право видавати податкові накладні.
Позивачем відображено у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1103 грн., сплачену платнику податку на додану вартість - продавцю товару ТОВ "Содес" і підтверджену податковою накладною № 147 від 24.07.2008р., а також рахунком-фактурою №147 від 24.07.2008 р. на загальну суму 6618,60 грн., у т.ч. ПДВ 1103,10 грн.; видатковою накладною №147 від 24.07.2008 р. на загальну суму 6618,60 грн., у т.ч. ПДВ 1103,10 грн.; платіжним дорученням від 24.07.2008 р. №2595 на суму 6618,60 грн., у т.ч. ПДВ 1103,10 грн.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач виконав всі вимоги законодавства і правомірно на підставі отриманої податкової накладної в декларації з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунок продавця.
Висновки податкового органу про те, що позивач для віднесення до податкового кредиту суми витрат, понесених в оплату вартості отриманого товару та нарахованого продавцями ПДВ, повинен мати товарно-транспортні накладні за формою №1-ТН та акти приймання-передачі товару є помилковими, оскільки такі вимоги не передбачені податковим законодавством. Зокрема Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, були розроблені на виконання п. 3 розд.1 "Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті", затвердженої постановою КМУ від 05.01.1995р. №7 і в силу ст.1 Закону України "Про систему оподаткування", не можуть бути застосовані до податкових правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством.
До того,ж як свідчать наявні в справі матеріали, ТОВ "Содес" прийняв на себе зобов'язання з доставки товару та документів на адресу позивача, факт прийняття товару підтверджується підписом та печаткою на первинних документах постачальника.
Окрім того, згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Так, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не надано належне спростування того факту, що на момент здійснення господарської операції ТОВ "Содес" знаходилося в Єдиному державному реєстрі
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
За таких обставин покупець не несе відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Крім того, такі обставини, як відсутність контрагентів за місцезнаходженням за умови того, що належними доказами підтверджено факт придбання позивачем у власність комп'ютерної техніки в кількості однієї одиниці, яка оприходувана позивачем та використовується ним у господарській діяльності, а ТОВ "Содес" отримав грошову компенсацію за реалізований товар, тобто угода є виконаною, і що належні операції підтверджено первинними документами, не свідчить про відсутність оподатковуваних операцій між підприємствами та про безтоварність укладених угод.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 р. у справі № 2а-2707/10/0470 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 р. у справі № 2а-2707/10/0470 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко