33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"05" березня 2013 р. Справа № 918/243/13-г
Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Два - "Я" - Універсал"
до відповідача Державного виконавця Черпак М.Л. - заступника начальника Відділу
примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного
управління юстиції у Рівненській області
стягувач Підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва"
боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"
третя особа на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдрук"
про зняття арешту з майна
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Черпак М.Л. (посвідчення № 098 до 13.06.2014р.).
Від третіх осіб: не з'явився;
Приватне підприємство "Два - "Я" - Універсал" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Державного виконавця Черпак М.Л. - заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, в якій просить зняти арешт, що накладений постановою Державного виконавця Черпак М.Л. - заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області від 13 лютого 2013 року з майна, що належить на праві власності Приватному підприємству "Два "Я" - Універсал" (і.к. 34857651), а саме з: п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara V Н Pil з опційним оснащенням, заводський № 100720431, 2007 року випуску.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22 лютого 2013 року порушено провадження по справі розгляд якої призначено на 05 березня 2013 року.
До початку судового засідання представник позивача подав заяву в якій просить залишити дану справу без розгляду.
Як вбачається, предметом позову в даній справі позивачем визначено дії Державного виконавця Черпак М.Л. - заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області щодо накладення арешту на майно, що належить на праві власності Приватному підприємству "Два "Я" - Універсал" (і.к. 34857651), а саме на: п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara V Н Pil з опційним оснащенням, заводський № 100720431, 2007 року випуску за наказом господарського суду м. Києва № 30/26-16/456 від 16.01.2013р..
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
За змістом ст.ст. 116, 117 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом, та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів може бути здійснено в порядку, визначеному ст. 121-2 ГПК України, шляхом подання відповідної скарги стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Розгляд господарськими судами скарг у порядку ст. 121-2 ГПК України є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.
Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, який видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), у межах відповідної справи, а не в порядку позовного провадження.
Процедуру оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби встановлено також у ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Наведене свідчить, що примусове стягнення на майно на виконання чинних рішень господарського суду у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", не є порушенням права власності особи та не може бути підставою для захисту її прав шляхом подання окремого позову, оскільки нормами ГПК України чітко передбачено можливість оскарження дій виконавчої служби в межах господарської справи, по якій проводиться відповідне стягнення.
Наведеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (Постанова ВГСУ №2/111-Ю від 26.08.2010р.).
Проте, при зверненні з даною позовною заявою позивачем зазначене враховано не було.
Враховуючи вищевикладене, дана позовна заява не підлягає розгляду по суті в господарських судах України, а тому провадження по справі слід припинити.
Разом з тим суд наголошує на тому, що пунктом 9.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до статті 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні
господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з
питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським
товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який
вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що
пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього
товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти
господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних
судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено
справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких
правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на
роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із
визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених
відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання
недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання
своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи
про банкрутство.
Статтями 15 та 16 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача; справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача; справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
Враховуючи вищевикладене, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80 та ст.ст. 86, 121-1 ГПК України, суд-
Провадження у справі припинити.
Суддя Торчинюк В.Г.