ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-53/18730-2012 04.03.13
За позовом Дочірнього підприємства "Підприємство регіональних перевезень" "АТАСС" Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортна Акціонерна Співдружність "Славутич"
до Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж"
про стягнення 159 219,00 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Шкель О. М. - представник за довіреністю
від відповідача: Комлик В. В. - представник за довіреністю
Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" заборгованості за Договором № 55 від 01.12.2010 на виконання робіт по транспортуванню твердих радіаційних відходів в розмірі 159 219,00 грн., в тому числі 145287,43 грн. основного боргу, 12283,65 грн. пені, 1647,92 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору № 55 від 01.12.2010 позивач надав послуги на суму 245287,43 грн., за які відповідач в повному обсязі не розрахувався. За порушення строків оплати позивач нарахував пеню та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/18730-2012, розгляд справи призначено на 04.02.2013.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 04.02.2013 представника відповідача розгляд справи відкладено на 18.02.2013.
Ухвалою суду від 18.02.2013 продовжено строк вирішення спору.
В судовому засіданні 18.02.2013, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 04.03.2013.
Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2013 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на 62128,01 грн.
Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.03.2013 визнав позовні вимоги про що подав відповідну заяву.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 04.03.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
01.12.2010 між Дочірнім підприємством "Підприємство регіональних перевезень" "АТАСС" (виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" (замовник, відповідач) був укладений договір № 55 на виконання робіт по транспортуванню твердих радіоактивних відходів для захоронення на ПЗРО «Буряковка» в рамках контракту SIP09-1-002 «Будівництво нової вентиляційної труби та супутникових систем ІІ черги ЧАЕС».
Згідно пункту 1.1 договору, відповідно до заявок замовника, виконавець зобов'язується виконати роботи по перевезенню (ТРАО) для захоронення на ПЗРО «Буряковка», в кількості та об'ємах, наведених в Додатку № 1 до даного договору. Об'єм робіт виконується в рамках суми договору.
Вартість робіт по Договору складає 325368,60 грн. в т. ч. ПДВ 20% - 54228,10 грн. (п. 5.1. Договору та Додаток № 2 до Договору «Договірна ціна»).
Договір вступає в дію 01.12.20101 та діє до 31.12.2011, по оплаті - до повного розрахунку (п. 11.1. Договору).
Додатковою угодою № 1 від 22.12.2011 сторони продовжили строк дії договору до 30.06.2012.
Замовник виконує попередню оплату послуг в розмірі 30% від вартості робіт за місяць (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору транспортування твердих радіоактивних відходів (ТРАО) здійснюється виконавцем на підставі заявок, наданих замовником не пізніше 16-00 годин дня, попереднього дню виконання послуг з перевезення, а також на підставі погодженого та затвердженого в двосторонньому порядку графіку перевезення.
На підтвердження надання послуг за договором № 55 від 01.12.2010 позивачем суду надано: замовлення до подорожніх листів: № 75117, № 075121, № 075122, № 075119, № 175116, № 75110, № 075124, № 75123, № 75120, № 75126, № 75112, № 75115, № 075188, № 075127, № 075133, № 175132, № 075129, № 175134, № 75149, № 075137, № 75140, 075142, № 75138, № 75147, № 075150, № 75146, № 75143. № 75139, № 075148, № 75144, № 075145, № 75151 на використання автомобілів; подорожні листи на використання вантажного автомобіля: № 075112 від 01.06.2012, № 075113 від 01.06.2012, № 075116 від 05.06.2012, № 075117 від 05.06.2012, № 075116 від 06.06.2012, № 075119 від 06.06.2012, № 075120 від 11.06.2012, № 075121 від 11.06.2012, № 075122 від 12.06.2012, № 075123 від 12.06.2012, № 065124 від 13.06.2012, № 075126 від 13.06.2012, № 075127 від 14.06.2012, № 075128 від 14.06.2012, № 075129 від 14.06.2012, № 075132 від 15.06.2012, № 075133 від 15.06.2012, № 075134 від 15.06.2012, № 075137 від 20.06.2012, № 075138 від 20.06.2012, № 075139 від 21.06.2012, № 075140 від 21.06.2012, № 075142 від 22.06.2012, № 075143 від 22.06.2012, № 075144 від 22.06.2012, № 075145 від 23.06.2012, № 075146 від 25.06.2012, № 075147 від 25.06.2012, № 075148 від 25.06.2012, № 075149 від 26.06.2012, № 075150 від 26.06.2012, № 26.06.2012 від 26.06.2012; акти виконаних робіт, які підписані та скріплені печатками обох сторін: № 67 від 30.11.2011, № 77 від 26.12.2011, № 2 від 31.01.2012, № 12 від 31.03.2012, № 14 від 30.04.2012, № 19 від 31.05.2012.
Не зважаючи на те, що акти виконаних робіт № 11 від 31.03.2012 та № 24 від 30.06.2012 не підписані з боку відповідача, суд визнає вказані акти належними та допустимими доказами надання послуг позивачем, оскільки відповідач не надав та матеріали справи не містять конструктивних заперечень з боку відповідача щодо обсягів та якості наданих послуг.
Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 55 щодо оплати за надані послуги, що стало причиною для звернення позивача до суду про стягнення заборгованості в судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу суд встановив наступне.
Відповідно до п. 2.1 договору позивач надав послуги на підставі заявок на суму в розмірі 245287,43 грн.
Окрім того, в підтвердження належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 55 останнім надано подорожні листи та акти виконаних робіт.
Відповідно до п. 5.2. Договору оплата по даному договору проводиться за фактично виконаних об'єм робіт на початку місяця, наступним за звітним, протягом 15 днів або по домовленості сторін з моменту виконання робіт на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур, талонів замовника, підписаних обома сторонами актів виконаних робіт в 4 екземплярах.
Відповідач здійснив частковий розрахунок з відповідачем за надані послуги, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача: за 29.05.2012, за 23.03.2012, за 05.04.2012, за 25.03.2013.
Несплаченим залишився боргу у розмірі 83159,42 грн.
Внаслідок виконання умов договору сторонами у справі, заборгованість відповідача перед позивачем склала 83159,42 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оплату за послуги відповідачем повністю не здійснено, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору складає 83159,42 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.
Відповідач у поданій 04.03.2013 заяві визнав позов.
З огляду на норму ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Господарський суд не приймає, зокрема, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.
У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи встановлені судом обставини, визнання відповідачем позову, про яке зазначено у відповідній письмовій заяві, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Таким чином, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу в розмірі 83159,42 грн. та задоволення їх в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12283,65 грн. пені нарахованої на підставі статті 231 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч. 3 ст. 231 ГК України).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 231 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією. (ч.7 ст. 231 ГК України).
Поняття суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки, визначено у ч. 2 ст. 22 ГК України, відповідно до якої суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Отже, передбачені названою ч. 2 ст. 231 ГК України штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності хоча б однієї з таких умов: належність хоча б однієї сторони до суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки; порушення пов'язане з виконанням державного контракту; виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Матеріалами справи свідчать про відсутність умов для застосування передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України штрафних санкцій.
Окрім того, за змістом ст. ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, умови укладеного між сторонами договору не містять домовленості сторін щодо встановлення та розміру пені за порушення зобов'язання щодо несплати за надані послуги.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 12283,65 грн. пені за несвоєчасну оплату наданих послуг задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Також позивач заявив про стягнення з відповідача 1647,92 грн. 3% річних нарахованих у період з 16.07.2012 по 30.11.2012.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, суд, дійшов висновку про задоволення позивних вимог позивача в частині 3% річних в розмірі 1647,92 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 83159,42 грн. основного боргу та 1647,92 грн. 3% річних.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, визначеному чинним законодавством.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 39; ідентифікаційний код 16403289), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Дочірнього підприємства "Підприємство регіональних перевезень" "АТАСС" Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортна Акціонерна Співдружність "Славутич" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Ентузіастів, 6; ідентифікаційний код 23241723) 83159,42 грн. (вісімдесят три тисячі сто п'ятдесят дев'ять гривень 42 коп.) основного боргу, 1647,92 грн. (одну тисячу шістсот сорок сім гривень 92 коп.) 3% річних та 1696,15 грн. (одну тисячу шістсот дев'яносто шість гривень 15 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання повного рішення: 06.03.2013
Суддя Грєхова О.А.