ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-18/19012-2012 21.02.13
За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»
про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 20 332,35 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Кірсанова К.О., представник, довіреність № 64-1-4/38-Ю від
25.12.2012 р.
Від відповідача: не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/19012-2012, слухання справи призначено на 29.01.2013 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 року відкладено розгляд справи до 21.02.2013 року.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача в якості відшкодування шкоди в порядку регресу суму в розмірі 20 332,35 грн., а також 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимогу, оскільки позивач не надав відповідачеві жодних засвідчених документів, тобто, позивачем не виконано вимоги статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; строк, з урахуванням положень пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті настане лише 12 січня 2013 року; позивач звернувся до суду до закінчення 90-денного строку, передбаченого вищевказаним Законом.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
25.03.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» та Буковинським О.В., було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №19G-0344045, яким застраховано транспортний засіб марки «Mazda», державний номер АА 8630 НВ, 2007 року випуску.
Відповідно до п. 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», затвердженого Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», протокол №39 від 18.04.2012 року, цей статут регулює діяльність Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарнат-Авто», створеного як Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія «Гарант-Авто», яке було зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 26.03.1992 року, перейменованого у Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 10 листопада-04 грудня 2006 року про перейменування та яке продовжує свою діяльність як Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 20 квітня 2011 року про перейменування.
10.08.2010 року в м. Києві на вул. Грінченка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Mazda», державний номер АА 8630 НВ під керуванням Буковинського О. В. та транспортного засобу марки «Шкода», державний номер АA 7667 BC під керуванням Марусевича Д. О.
В результаті вищезазначеної ДТП автомобілю марки «Mazda», державний номер АА 8630 НВ, були завдані механічні пошкодження, що підтверджується, зокрема, довідкою відділу ДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.08.2010 р. у справі №3-9104\10 винним у вищезазначеній ДТП визнано Марусевича Дмитра Олександровича; останнього притягнуто до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
До позивача звернувся страхувальник із заявою від 11.08.2010 про настання страхового випадку та із заявою від 13.01.2011 року про порядок виплати страхового відшкодування.
Відповідно до ремонтної калькуляції №599Е від 14.09.2010 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mazda», державний номер АА 8630 НВ становить 26 003,18 грн.
Відповідно до звіту №5992 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 14.09.2010 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Mazda» державний номер АА 8630 НВ, в результаті його пошкодження разом з ПДВ складає 26 003,18 грн.
Відповідно до рахунку фактури №1/10 від 01.10.2010 року, вартість відновлюваного ремонту марки «Mazda» державний номер АА 8630 НВ складає 20 552,35 грн.
Позивачем на підставі заяви про порядок виплати страхового відшкодування, страхового акту №110624, було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9332,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8459 від 02.02.2011 р. та виплату страхового відшкодування в розмірі 11 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8499 від 15.02.2011 року. Загальний розмір страхової виплати становить 20 332,35 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як визначено статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічний зміст вищезазначеній статті містить стаття 993 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вищезазначені норми чинного законодавства України свідчать про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги в межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач не надав відповідачеві жодних засвідчених документів, тобто, позивачем не виконано вимоги статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; строк, з урахуванням положень пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті настане лише 12 січня 2013 року; позивач звернувся до суду до закінчення 90-денного строку, передбаченого вищевказаним Законом.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
35.2. До заяви додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Документи, зазначені у підпунктах "а" - "ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.
35.3. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.
Відповідач зазначив, що разом із заявою про страхове відшкодування надаються документи для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником, а позивач не надав відповідачу жодних засвідчених документів, тобто, позивачем не виконано вимоги статті 35 Закону.
Однак, із аналізу вказаної вище статті випливає, що засвідчені копії документів повинен надати страхувальник своєму страховику для здійснення останнім виплати страхового відшкодування, вказані норми не стосуються регрес них вимог позивача до відповідача, які є предметом даного спору.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідач, посилаючись на статтю 36 Закону, зазначив, що регресну вимогу він отримав 12 жовтня 2012 року, тому строк для прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його здійсненні настає лише 12 січня 2013 року.
Господарський суд не може погодитися з таким твердженням відповідача, адже 90 днів дається страховику для прийняття рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування на підставі документів, доданих до заяви про виплату страхового відшкодування. Норми цієї статті не мають відношення до виплати коштів в порядку регресу відповідачем на користь позивача.
Пунктом 37.4. статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.
Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
У постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.08.2012 року у справі №23/279 зазначено, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Тобто, позивач правомірно звернувся до господарського суду із регресною вимогою про сплату на користь позивача суми сплаченого останнім страхового відшкодування.
Згідно з полісом № ВЕ/4235662 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність водія, що експлуатує транспортний засіб марки «Шкода», державний номер АА 7667 ВС, застрахована відповідачем.
Згідно з полісом ВЕ/4235662 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає, 25 500,00 грн.; розмір франшизи - 510,00 грн.
Враховуючи ту обставину, що винним у ДТП, яка сталася 10.08.2010 р. у м. Києві, визнано водія автомобіля марки «Шкода», державний номер АА 7667 ВС, Марусевича Д. О., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, позивач правомірно звернувся до відповідача за відшкодуванням збитків.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача в порядку регресу суму в розмірі 20 332, 35 грн.
Частиною 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Зважаючи на вищевикладене, стягненню з відповідача підлягають збитки в розмірі 20 332, 35 грн. за мінусом безумовної франшизи у розмірі 510,00 грн., тобто 19 822, 35 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (інд. 04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 25005889) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (інд. 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) 19 822,35 грн (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 35 коп. завданої шкоди, 1 569 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 04.03.2013 р.