01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25
"05" березня 2013 р. справа № 21/095-11
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, м. Київ
до Відділу культури Васильківської міської ради, Київська обл., м. Васильків
про стягнення 44 760,41 гривень
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
21.07.2011р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі-позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Відділу культури Васильківської міської ради (далі-відповідач) про стягнення 44 760,41 грн. штрафу за порушення вимог містобудівного законодавства.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2011р. порушено провадження у справі №21/095-11 та призначено справу до розгляду на 03.08.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.08.2011р. розгляд даної справи було відкладено на 17.08.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2011р. провадження у даній справі зупинено до вирішення господарським судом міста Києва справи №4/383 за позовом Відділу культури Васильківської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання постанови №46 від 01.06.2011р. недійсною.
У зв'язку з прийняттям 20.10.2011р. господарським судом міста Києва рішення у справі №4/383, ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2013р. провадження у даній справі поновлено, а розгляд справи призначено на 05.03.2013р.
В судові засіданні 03.08.2011р., 17.08.2011р. та 05.03.2013р. представник позивача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд
26.05.2011р. головним державним інспектором Центрального регіону Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Плющем О.С. було проведено перевірку додержання вимог містобудівного законодавства під час реконструкції фасадів та шатрової покрівлі школи естетичного виховання за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 1.
В ході проведення вказаної перевірки було встановлено, що в порушення вимог ст. 5 Закону України «Про основі містобудування», ст. 39 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» Відділом культури Васильківської міської ради після проведення будівельних робіт з реконструкції фасадів експлуатується будинок культури, що розташований за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2, без прийняття об'єкта в установленому законодавством порядку.
За наслідками перевірки, 26.05.2011р. позивачем складено протокол №40-11 про правопорушення у сфері містобудування та припис №40-11 про усунення порушень.
01.06.2011р. за результатами розгляду вищезазначених протоколу та припису, позивачем винесено постанову №46 про накладення на Відділ культури Васильківської міської ради 44 760,41 грн. штрафу за правопорушення у сфері містобудування.
Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку суму накладеного штрафу не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 44 760,41 грн. штрафу за правопорушення у сфері містобудування, накладеного на підставі постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №46 від 01.06.2011р.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Пунктами 3, 4, 5 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007 р. № 317 встановлено, що основними завданнями інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури; виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до покладених на них завдань проводять у встановленому порядку перевірки: відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт та іншої виконавчої документації; наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю мають право складати протоколи та розглядати справи про правопорушення, пов'язані з недодержанням екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, недодержанням державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва, а також самовільним будівництвом будинків або споруд відповідно до статті 2446 Кодексу України про адміністративні правопорушення і Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування». Від імені інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право начальники інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю та їх заступники.
Приписами статей 1, 2, 3 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» встановлено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.
Справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 7 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. №244, передбачено, що рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про накладення штрафу), що є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку.
З огляду наведеного, підставою для стягнення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є постанова про накладення штрафу, яка прийнята відповідним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Водночас, судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. у справі №4/383, позовні вимоги Відділу культури Васильківської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання постанови №46 від 01.06.2011р. недійсною задоволені у повному обсязі.
Приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Статтею 85 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків, як неспростовність, виключність, преюдиційність, здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб та громадян, в тому числі і для суду.
З огляду на набрання рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. у справі №4/383 законної сили в порядку ст. 85 ГПК України, суд дійшов висновку, що факти, встановлені зазначеним рішенням, а саме факт недійсності постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №46 про накладення на Відділ культури Васильківської міської ради 44 760,41 грн. штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 01.06.2011р., має преюдиціальне значення у розумінні ст. 35 ГПК України, і не потребує доказуванню.
Приписами статей 216, 236 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
В силу положень ст. 236 ЦК України оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.
Враховуючи, що визнання акта владного органу незаконним, недійсним, неправомірним є вираженням одного і того самого способу захисту порушеного права, як визнання акта протиправним, спірна постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області є незаконною з моменту її винесення. Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010р. №1145/11/13-10.
Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи визнання недійсною постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №46 від 01.06.2011р. яка, в силу вимог Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», є підставою для стягнення штрафу за порушення містобудівного законодавства, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 44 760,41 грн. штрафу за правопорушення у сфері містобудування є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Витрати про сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позову не підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 05.03.2013р.
Суддя В.А. Ярема