ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1598/13 20.02.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів
Шевченківського району»
про стягнення 31 954, 81 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача: Півень Д.О. - по дов. №91/2012/12/05-1 від 05.12.2012р.
Від відповідача: Поліщук Л.П. - по дов. №120-20 від 25.12.2012р.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» 31 954, 81 грн., із яких:
31 181, 12 грн. заборгованість за спожиту теплову енергію, 23, 21 грн. інфляційні, 750, 48 грн. - 3 %річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов договору №8252067 від 01.02.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.02.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
В судовому засіданні 20.02.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в наданому суду відзиві та представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Заперечення мотивовані тим, що боржниками за спірним договором є населення та орендарі, а відповідач є третьою стороною у спірному зобов'язанні, у зв'язку з чим позивач не має правових підстав вимагати від відповідача виконання зобов'язань боржників (населення та орендарів) перед позивачем. На думку відповідача, звернення позивача з позовом про стягнення спірної заборгованості з відповідача фактично свідчить про намір позивача отримати грошові кошти в подвійному розмірі -з населення та орендарів, а також з відповідача. Крім того, відповідач зазначив про ігнорування позивачем тарифів та порядку розрахунків, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації для споживачів, що, в свою чергу, є порушенням умов спірного договору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
01.02.2008р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", (далі -постачальник, позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва, правонаступником якого є -Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі -споживач, відповідач), було укладено договір №8252067 на постачання теплової енергії у гарячій воді, і також 27.07.2012р. було укладено Додаткову угоду до вказаного договору (все разом надалі -договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Відповідно до пункту 2.2.1 договору постачальник, зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.
Відповідно до пункту 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку №2.
Відповідно до пункту 9, 10 Додатку № 2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків) споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Зобов'язання за договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з лютого 2011 року до 01.01.2013 року, розрахунком ціни позову та відомостями про тарифи, що діяли станом на час споживання теплової енергії відповідачем, і судом встановлено, що вищевказані розрахунки проведені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.
Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не спростовується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.
Отже, Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив Відповідачу теплову енергію на загальну суму 36 257,00 грн.
Факт отримання послуг за договором на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунком основного боргу за теплову енергію по договору № 8252067 та копіями облікових карток за спірний період.
Відповідачем частково сплачено вартість наданих послуг в сумі 5 075, 91 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав в повному обсязі за період з лютого 2011 року до 01.01.2013 року у відповідача виникла заборгованість за договором за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2013 року складає 31 181, 12 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивач 28.01.2013р. звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Статтею 629 ЦК кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд критично оцінює заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов, стосовно того, що кредитором за спірним Договором є позивач, боржниками -населення та орендарі, а відповідач є третьою стороною у спірному зобов'язанні, у зв'язку з чим позивач не має правових підстав вимагати від відповідача виконання зобов'язань боржників (населення та орендарів) перед позивачем.
Як було встановлено вище, договір № 8252067 від 01.02.2008 р., на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду, укладений між позивачем та відповідачем, відповідача визначено як споживача теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання, при цьому відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору відповідач зобов'язується забезпечити не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. При цьому заходи, які, за твердженням відповідача, ним вчиняються для погашення заборгованості перед позивачем (направлення листів-попереджень боржникам, укладення договорів реструктуризації заборгованості, звернення з позовами до суду тощо), безпосередньо є діями відповідача на виконання ним свого обов'язку відповідно до умов пункту 2.3.5 Договору стосовно прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.
Отже, стороною спірного Договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, а не населення та орендарі, а отже і спірна заборгованість за Договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем.
Суд також зазначає, що в п. 2.3.5 Договору та п. 10 додатку 2 до Договору сторони узгодили, що оплата коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію здійснюється на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а відповідач забезпечує її надходження.
Безпосередньо кошти від населення за фактично спожиту теплову енергію, які надійшли на транзитний рахунок ГІОЦ КМД, позивачем враховувались при визначенні суми заборгованості відповідача за спірним Договором, а отже, відсутні жодні підстави для тверджень відповідача стосовно наміру позивача отримати грошові кошти в подвійному розмірі -з населення та орендарів, а також з відповідача.
Крім того, матеріалами справи не підтверджуються доводи відповідача про ігнорування позивачем тарифів та порядку розрахунків, затверджених розпорядженнями КМДА для споживачів, що в свою чергу, є порушенням умов спірного Договору. До того ж, відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за спірним Договором.
Таким чином, наведені відповідачем доводи є безпідставними та необґрунтованими, тоді як інших належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором в розмірі 31 181, 12 грн. за спожиту теплову енергію перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Розрахунок сум інфляційних втрат та річних, наведений позивачем, відповідає вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" інфляційних втрат в сумі 23,21 грн. та 750,48 грн. трьох процентів річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат та річних підлягають задоволенню в повному обсязі. . Зокрема, до стягнення підлягають борг за спожиту теплову енергію в сумі 31 181, 12 грн., інфляційні втрати в сумі 23,21 грн. та 750,48 грн. трьох процентів річних.
Сплачена Позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 33, ст.ст. 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго"(м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305, рахунок №260000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл.. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) 31 181 грн. 1 2коп. основного боргу, 23 грн. 21 коп. інфляційних, 750 грн. 48 коп. - 3% річних та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.02.2013 р.
Суддя Т.Ю. Трофименко