Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
про закриття провадження у справі
28.02.2013 р. № 814/665/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Маріком", (вул. М.Морська, 15, кв. 6, м. Миколаїв, 54001)
доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54000)
провизнання недійсним акту про неможливість проведення зустрічної перевірки від 18.10.2012 року № 824/22-225/34234502,
ТОВ «Маріком» (далі по тексту - підприємство, позивач, ТОВ) звернулося до суду з позовом про визнання недійсним акта Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі по тексту ДПІ, контролюючий орган, відповідач) про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маріком» від 18.10.2012 №824/22-225/34234502 (далі по тексту - Акт), зазначивши про незаконність вказаного Акта, відсутність у податкового органу повноважень на визнання правочинів нікчемними, неправомірність висновків контролюючого органу, викладених в Акті.
Відповідач заявив клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання, виходячи з такого.
Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно зі ст.73.5 ПК України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками. За результатами зустрічних звірок складається довідка про результати звірки.
Відповідно до методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.11 №236, в разі неможливості проведення звірки контролюючим органом складається про це акт, в якому зазначається про причину неможливості проведення зустрічної звірки (у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою)).
При розгляді справи встановлено, що 18.10.2012 відповідачем складено Акт №824/22-255/34234502 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Маріком».
В оспорюваному Акті контролюючим органом зазначено про порушення підприємством приписів ЦК України при укладені договорів з контрагентами та зроблено висновок про нікчемність всіх правочинів між вказаними суб'єктами господарювання.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що висновки про нікчемність правочинів зроблені контролюючим органом безпідставно з порушенням приписів ЦК України, ПК України, без вивчення договорів, документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, є надуманими та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.2 ст.215 ЦК України).
Посилання відповідача в акті перевірки на статтю 203, статтю 215 є безпідставним, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Відповідачем не надано фактичних даних про визнання в судовому порядку хоча б одного правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зазначеними в Акті. Відповідно до ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним правові наслідки, а саме те що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, не настають. Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
При цьому, як вбачається із змісту Акта, жодного доказу нікчемності конкретних правочинів, укладених позивачем з контрагентами в Акті не наведено. Зазначенні в акті припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність правочинів є беззмістовними та порушують приписи нормативних актів щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними). Податкові органи не можуть самостійно робити висновки про недійсність правочинів при складанні актів перевірок та актів про неможливість проведення зустрічної звірки.
Наведене вказує на передчасність та безпідставність висновків ДПІ про недійсність правочинів, що були здійснені між позивачем та контрагентами-постачальниками.
Умовиводи податкового органу про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з контрагентами (без зазначення аналізу хоча б однієї укладеної угоди) ґрунтуються на здогадах, є абстрактними і не можуть взагалі прийматися як обґрунтування висновку, оскільки припущення, зроблені без дослідження самих угод (або/та тексту договорів), первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, не є доказом і не можуть бути покладені в основу висновків, які тягнуть за собою негативні наслідки для суб'єкта господарювання. ДПІ при складані акта про неможливість проведення зустрічної звірки взагалі позбавлений можливості давати оцінку щодо дійсності правочинів, оскільки в даному випадку угоди та первинні бухгалтерські документи не були предметом дослідження контролюючим органом.
Таким чином, висновки про недійсність угод зроблені відповідачем з порушення чинного законодавства, в тому числі без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, і ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути положено в основу висновків контролюючого органу, а тому дії ДПІ в цій частині є неправомірними.
Проте, однією з ознак рішень, діянь суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і носять обов'язковий характер. Оспорюваний Акт не є актом індивідуальної дії (рішення дія якого поширюється на конкретну особу), а його висновки не тягнуть за собою юридичних наслідків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує певні правові наслідки, а сам Акт не має обов'язкий характер для суб'єктів цих відносин, справа підлягає закриттю, в зв'язку з тим, що вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.157 КАС України, суд, -
Закрити провадження у справі №814/665/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріком" до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання недійсним акта про неможливість проведення зустрічної перевірки від 18.10.2012 року № 824/22-225/34234502.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І.В.Желєзний