"11" лютого 2013 р. справа № 2а-0805-4149/2011
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Проценко О.А. Шлай А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області
на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 05.09.2011 р.
у справі № 2а-0805-4149/2011
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області
про перерахунок пенсії постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити позивачу, згідно встановленої у відповідний час категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи перерахунок та виплату пенсій в розмірах, встановлених Законом у відповідності до вимог ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.05.2008 року. Також просив поновити строк звернення до суду
Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 05.09.2011 р., прийнятої за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсійних виплат, передбачених ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальних пенсій за віком та з врахуванням раніше проведених виплат за період з 07.01.2011 року по 23.07.2011 року. В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
Ухвалою суду першої інстанції від 08.07.2011 р. позовні вимоги заявлені за період до 09.07.2007 по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 06.01.2011 року - залишено без розгляду. Названа ухвала суду не є зміненою або скасованою.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач віднесений до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
На момент здійснення відповідачем відповідних виплат позивачу розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлені вказаним Законом в редакції, відновленій згідно Рішення Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008р.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, дійшов правильного висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не приписи постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08р. та № 654 від 16.07.08р.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, що з урахуванням вимог ст. 99 КАС України в період з 07.01.2011 року по 23.07.2011 року дії відповідача щодо виплати позивачу додаткової пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є неправомірними.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обгрутоване рішення, підстав для його скасування доводи апеляційної скарги не містять.
Керуючись п. 1. ч. 1. ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 05.09.2011 р. - залишити без задоволення.
Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 05.09.2011 р. - залишити без змін.
Ухвала суду відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: А.В. Шлай