"25" січня 2013 р. справа № 2а-1029/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Головко О.В.
судді - Олефіренко Н.А. Суховаров А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області
на постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області в адміністративній справі
№ 2а-1029/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області
про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, -
Позивач у лютому 2011 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо невиплати в повному обсязі щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 22 жовтня 2010 року.
Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо здійснення нарахування та виплати не в повному обсязі позивачу щомісячного підвищення до пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 11 травня 2011 року.
Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні, і має право відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася.
Доводи Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо здійснення виплати підвищення до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», є необґрунтованими.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»є підзаконним актом, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності застосування положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у здійсненні Управлінням Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області своєї діяльності при визначенні розміру та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії.
Твердження УПФУ про те, що забезпечення державних соціальних гарантій особам, які мають статус дітей війни, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України, не знаходить свого підтвердження, адже відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 72 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цих Законом.
Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011 визначено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює державну політику у сфері пенсійного забезпечення, одним із джерел фінансування якого є кошти державного бюджету.
Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Головко
Суддя Н.А. Олефіренко
Суддя А.В. Суховаров