"22" вересня 2011 р. справа № 2а-227/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу: П'ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 13.12.2010 р. у справі 2а-277/10,
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в П'ятихацькому районі Дніпропетровської області
про: зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-
10 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в П'ятихацькому районі Дніпропетровської області, де просив визнати незаконною бездіяльності відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити йому різницю за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року, позивач також просив зобов'язати відповідача призначити йому щомісячне підвищення до пенсії відповідно до ст.6 названого закону.
Позов також містив заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою П'ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 13.12.2010 р. у задоволенні клопотання позивача відмовлено, позовні вимоги, заявлені за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 09.06.2010 р. залишено без розгляду.
Не погодившись із ухвалою суду від 13.12.2010 р. , позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач вказує, що ухвалу суду винесено в порушення норм ст.87 Закону "Про пенсійне забезпечення", ст. 46 Закону "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Заперечень на апеляційну скаргу з боку відповідача не надійшло.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився 04.02.1937 р., і відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус "дитини війни", що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", у тому числі і ст. 6 цього Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус "дитини війни", на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що до вимог, заявлених позивачем за періоди з 01.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 09.06.2010 р., судом застосовано норми ст. ст. 99, 100 КАС України, що було підставою для залишення без розгляду позову в цій частині.
Щодо застосування строків звернення до суду під час розгляду даної адміністративної справи, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав, інтересів, свобод, а відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропуск вищезазначеного строку є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства, та приймаючи до уваги, що позивачем, який звернувся до суду першої інстанції з позовом про захист свого порушеного права 10.12.2010 р., не було надано доказів в підтвердження поважності причин пропуску ним строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не сплати надбавки до пенсії, як дитині війни, за періоди з 01.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 09.06.2010 р., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги за вказаний період.
Посилання позивача на норми ст.87 Закону " Про пенсійне забезпечення" не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спірні правовідносини не регулюються названим законом, а виплати, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не відносяться до системи загальнообов'язкового пенсійного страхування.
Посилання позивача на необхідність застосування норм ст.268 ЦК також не приймається колегією суддів, виходячи з наступного.
09.09.2010 р. Конституційним Судом України прийнято рішення № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами".
Положеннями пунктів 1, 2 резолютивної частини зазначеного Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України, норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами"від 18 лютого 2010 року № 1691-ІV та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов'язані із соціальними виплатами підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з викладеного, з 9 вересня 2010 року розгляд справ, пов'язаних із соціальними виплатами, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому необхідно врахувати, що предметом позову в цій категорії справ є не майнові права особи, а дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевим адміністративним судам необхідно перевіряти додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду.
Зазначену позицію, зокрема, викладено у методичному листі Вищого адміністративного суду України від 13.10.2010 р. № 1425/11/13-10.
Таким чином, доводи апелянта спростовуються викладеним вище.
Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу П'ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 13.12.2010 р. - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 13.12.2010 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко