"14" липня 2011 р. справа № 2а-332/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області
на постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2010 р.
у справі № 2а-332/10 (категорія статобліку - 10.3.1)
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області
про: визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії "дітям війни", -
19.11.2010 р. позивач звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області (далі -УПФУ у Васильківському районі Дніпропетровської області) про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 19.11.2010 року. Також просив поновити строк звернення до суду.
Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2010 р. у справі №2а-332/10 позовні вимоги задоволено, зобов'язано УПФУ у Васильківському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 19.11.2009 року по 19.11.2010 року з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», призначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ухвалою суду першої інстанції від 22.11.2010 року інші позовні вимоги залишено без розгляду.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на помилкове застосування судом норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. Зазначає, що відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тобто Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Апелянт також зазначає наступне.
З 1 січня 2008 року механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(п. п. 2 п. 41 розділу ІІ), згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, вплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно із ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій, підвищується на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і складає: з 01.01.2008 р. 470, 00 грн., з 01.04.2008 р. -481, 00 грн., з 01.07.2008 р. -482, 00 грн., з 01.10.2008 р. -498, 00 грн.
Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив, проти апеляційної скарги не заперечив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що до вимог, заявлених позивачем за 2010 рік, судом застосовано норми ст. ст. 99, 100 КАС України, що було підставою для задоволення позову в цій частині.
Дослідивши обставини справи та доводи сторін стосовно застосування строків звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав, інтересів, свобод, а відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропуск вищезазначеного строку є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.
Враховуючи вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства, та приймаючи до уваги, що позивачем, який звернувся до суду першої інстанції з позовом про захист свого порушеного права 19.11.2010 р., не було надано доказів в підтвердження поважності причин пропуску ним строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права, колегія суддів вважає що суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги позивача за період з липня 2007 року по 18.11.2009 року, про що виніс ухвалу від 22.11.2010 року.
Однак, суд безпідставно задовольнив вимоги позивача за період з 19.11.2009 року по 19.05.2010 року.
Отже, рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та нормам ст. ст. 99, 100 КАС України, що є підставою для його скасування та залишення позовних вимог за період з 19.11.2009 року до 19.05.2010 року без розгляду.
Вимоги позивача, заявлені з 19.05.2010 року підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, рішення суду прийнято без врахування суттєвих обставин, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги. Постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2010 р. -скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 19.05.2010 року по 19.11.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»- колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначався згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та дорівнював прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
На підставі викладеного вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення суду першої інстанції -скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2010 р. -скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 19.05.2010 року по 19.11.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Позовні вимоги за період з 19.11.2009 року до 19.05.2010 року залишити без розгляду.
Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко
З оригіналом згідно
Суддя: Л.П. Туркіна