донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.02.2013 р. справа №5006/13/105/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівМалашкевича С. А. Азарової З.П., Радіонової О.О.
при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача -2: розглянувши апеляційну скаргу Максименко Г.П. Синельник Л.В. Ковальова О.В. Співак О.Є. Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області
на рішення господарського суду Донецької області
від 10.01.2013р.
у справі№ 5006/13/105/2012 (суддя: Макарова Ю.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг», м. Донецьк
до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс», м. Донецьк
простягнення збитків у розмірі 99 926 756 грн. 08 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.2013 року по справі 5006/13/105/2012 частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг» м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», Луганська обл., м. Алчевськ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс», м. Донецьк про стягнення збитків, внаслідок чого стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат" (юридична адреса: 94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Шмідта, будинок 4, код ЄДРПОУ 05441447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг" (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 117, код ЄДРПОУ 34093721) суму збитків у розмірі 99906601грн. 07коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 64360грн.68коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Федора Зайцева, будинок 46А, код ЄДРПОУ 24819472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг" (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 117, код ЄДРПОУ 34093721) суму збитків у розмірі 20000грн.00коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 12грн.88коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» (Відповідач-1) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 4-3, 22, 43, 47 ГПК України. Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку щодо виникнення у позивача права на стягнення збитків відповідно до умов договору.
У відзиві на апеляційну скаргу № 159/04-3.20/10 від 20.02.2013 року позивач з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не погодився, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки, вважає, що посилання відповідача-1 на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відносно умов договору в частині виникнення у позивача права на відшкодування збитків необгрунтовані та спростовуються наявними матеріалами справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» (відповідач-2) у відзиві на апеляційну скаргу № 982/4 від 27.02.2013 року доводи апелянта не визнав, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на безпідставність вимог апелянта. Також вважає необґрунтованими посилання відповідача-1 на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права щодо умов договору поставки в частині виникнення у позивача права на відшкодування збитків, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, залізничними накладними та актами приймання-передачі продукції за визначений контрактний період, та умовами Договору поставки, а саме п. 2.4., п. 8.2. Договору.
Крім того, вказує, що твердження відповідача-1 про порушення господарським судом принципу змагальності судового процесу та процесуальних прав відповідача-1 не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції було створено всі умови для забезпечення належного користування сторонами у спорі своїми процесуальними правами, а відповідач-1 з власної ініціативи не скористався процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечували представники позивача та відповідача-2, які вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули у судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
29 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг», м. Донецьк (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» (Покупець) був укладений договір поставки № ГРД-01/10-5002 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця залізорудний окатиш з базовим вмістом заліза 60,00% та базовим вмістом дріб'язку 9,00% виробництва ВАТ «Північний ГЗК» (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти зазначений Товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором та Специфікаціями до нього.
Відповідно до п. 13.7 Договору даний договір вступає в силу з 01.01.2011р. та діє до 31.12.2015р.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що поставка Товару здійснюється протягом відповідних контрактних періодів в обсягах, визначених місячним графіком поставки.
П. 2.2. встановлено, що контрактним є період, протягом якого ціна Товару в доларовому еквіваленті, встановлена у відповідності з п. 5.3 Договору, залишається незмінною. Контрактний період за даним договором складає 1 квартал.
Згідно з п. 2.3. Договору місячний графік поставки - узгоджені Сторонами щомісячні обсяги поставок Товару, визначені в п.4.1. Договору.
Пунктом 2.4 Договору сторони визначили, що обсяг поставки товару у контрактний період - це сукупність щомісячних обсягів поставки товару (зазначених у п. 4.1 даного договору) в місяцях, що входять у певний контрактний період та погодили обсяги поставки товару в кожний конкретний контрактний період. Зокрема, за умовами п. 2.4 договору у контрактний період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р. включно обсяг поставки товару складає 450 тис. тон.
Згідно із п. 3.3 Договору кількість фактично поставленого в рахунок виконання даного договору товару може відрізнятися на +/- 10% (толеранс) від обсягів поставки товару у відповідному контрактному періоду, вказаних у п. 2.4 цього договору.
Так, відповідно до п. 4.1 Договору за період з липня 2012 р. по вересень 2012 р. поставка Товару повинна бути здійснена у загальному обсязі 450 тис. тонн, по 150 тис. тонн щомісяця протягом зазначеного періоду.
Згідно з п. 4.2 Договору поставка товару по даному договору здійснюється на умовах FCA - станція Терни або станція Рядова, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000), у відповідності із даним договором. Поставка товару здійснюється по узгодженим сторонами реквізитам вантажоодержувача, зазначеним покупцем у заявках, оформлених відповідно п. 4.4 даного договору.
У відповідності із п. 4.4 Договору поставка товару здійснюється в обсягах, визначених у п. 2.4 договору, протягом всього строку дії договору, на підставі заявок покупця. Покупець до 14-го числа місяця, попереднього наступному контрактному періоду (згідно п. 2.2 даного договору), повинен надати постачальнику заявку з вказанням обсягу поставки на наступний контрактний період (з зазначенням місячного графіку поставки згідно п. 4.1 цього договору), реквізитів вантажоодержувача, а також кількості та власності рухомого составу для перевезення товару. Заявка покупця надається по факсу та/або по електронній пошті, з наступним наданням оригінала в строк не більше 10 днів з дати відправки заявки по факсу та/або електронній почті. Не надання заявки в обумовлені строки, або зазначення в заявці об'ємів менших, ніж вказано у п. 2.4 договору, є відмовою покупця від закупівлі узгоджених у п. 2.4 обсягів товару.
П. 4.7. Договору передбачено, що датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут чи групу вагонів).
Як передбачено п. 4.11 Договору вантажоотримувачем за Договором може бути Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського» (код отримувача 3128, станція Дніпродзержинськ, Придніпровська залізниця, код станції 455806) та/або Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (код отримувача 3437, станція Коммунарськ, Донецької залізниці, код станції 506209). Зазначення покупцем в заявці будь-яких інших вантажоодержувачів, являється відмовою покупця від закупівлі узгоджених у п. 2.4 обсягів Товару.
До спірного договору сторонами вносилися зміни щодо умов поставки товару, зокрема, додатковою угодою № 1 до Договору позивач та відповідач-1 домовились внести зміни в п. 5 Специфікації № 1; додатковою угодою № 2 від 16.05.2011 р. сторони змінили найменування Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат», та виклали в іншій редакції реквізити Покупця в розділі 14 Договору «Юридичні адреса та реквізити сторін»; додатковою угодою № 3 від 06.07.2011 р. сторони погодили іншу редакцію розділу 14 Договору «Юридичні адреса та реквізити сторін» в частині реквізитів постачальника; додатковою угодою № 4 від 06.06.2012р. сторони внесли зміни в п. 2.4, п. 4.1 Договору, погодивши інший обсяг товару, що підлягав поставці в контрактний період з 01.04.2012р. по 30.06.2012р. та специфікацію № 6 від 19.03.2010р. до нього.
Специфікаціями № 1-8 до Договору сторони визначили ціну на контрактний період Товару, умови, кількість та строки поставки Товару в конкретний контрактний період, вартість Товару.
Зокрема, специфікацією № 7 від 19.06.2012р. до Договору сторони погодили, що в контрактний період з 01.07.2012р. (включно) по 30.09.2012р. (включно), ціна на контрактний період товару, що поставляється по Договору, на умовах: FCA - станція Терни або Рядова, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) - для товару виробництва ПАТ «СевГОК», при базовому вмісту заліза 60,00% та базовому вмісту дріб'язку 9,0% еквівалентна 123,11 USD/т; при цьому, приплати та знижки за кожний відсоток зміни фактичного вмісту заліза від базового еквівалентні 2,0518 USD/т, та за кожний відсоток зміни фактичного вмісту дріб'язку від базового еквівалентні 0,4250USD/т. Відповідно до п.3 вказаної Специфікації кількість та строки поставки товару у визначений контрактний період залишились незмінними порівняно з умовами договору № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р.
Відповідно до п. 2.4. Договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем-1, останній мав закупити у позивача у контрактний період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 р. товар у мінімальному обсязі 405 тис. тонн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 прийняв та здійснив закупівлю у позивача у вказаному контрактному періоді товар обсягом лише 179334,35 тонн, що підтверджується копіями залізничних накладних та актів приймання-передачі продукції за вказаний період.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 р. позивач та відповідач-2 уклали договір поруки № ПР 001-29.04.11/2 від 29.04.2011р., відповідно до умов якого відповідач-2 (поручитель) зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем (кредитором) за своєчасне та повне виконання зобов'язань відповідачем-1 за договором поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., укладеним між позивачем та відповідачем-1, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну сплату коштів, сплату пені, процентів та штрафу, передбачених Договором поставки.
Відповідно до п. 2.3. Договору поруки відповідальність Відповідача-2 обмежуються 20 000,00 (двадцятьма тисячами) грн.
У зв'язку з незадоволенням письмових вимог позивача № 01/1259-3.20 д та № 01/1260-3.20 д від 20.11.2012 року про відшкодування збитків з боку відповідача-1 та відповідача-2 (останній є поручителем згідно укладеного договору поруки № ПР 001-29.04.11/2 від 29.04.2011 р.), позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути на свою користь з Публічного акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат" суму збитків у розмірі 99906601грн. 07коп., а з ТОВ «Метінвест-ресурс» суму збитків у розмірі 20000 грн. 00 коп.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Як визначено, частинами 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.
Відповідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписи статті 610 ЦК України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 р. у контрактному періоді з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р. позивач поставив на користь відповідача-1, а останній прийняв товар обсягом 179334,35 тонн.
Факт постачання та прийняття зазначеного обсягу товару підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями залізничних накладних та актів приймання-передачі продукції.
В свою чергу, відповідачем-1 будь-яких доказів, які б спростовували зазначені обставини закупівлі або прийняття зазначеного товару у вказаний контрактний період в іншій кількості не надано.
Проте, як було встановлено вище, сторонами був обумовлений мінімальний обсяг товару - 405000 тонн, який повинен був прийнятий відповідачем-1 у вказаний контрактний період. Доказів зміни зазначеного обсягу поставки сторонами суду не надано.
Таким чином, обсяг товару, не прийнятого відповідачем-1 у контрактному періоді з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р., складає 225'665,65тонн (405000 тонн - 179334,35тонн).
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Згідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Як було вище встановлено, пунктом 8.2. Договору поставки сторони передбачили, що у разі відмови покупця від закупки узгоджених сторонами у п. 2.4 обсягів товару у певному контрактному періоді сторони визначили заздалегідь узгоджений розмір збитків постачальника, які підлягають відшкодуванню покупцем - 45 відсотків від вартості не закупленого товару у відповідному контрактному періоді. При цьому, постачальник не зобов'язаний доказувати дійсний розмір своїх збитків, а для цілей розрахунку таких збитків має прийматися діюча еквівалентна доларова ціна на контрактний період, під час якого відбулась відмова від закупки.
Враховуючи доведеність позивачем невиконання відповідачем-1 господарського зобов'язання за договором поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 р. та встановлення у вказаному договорі відповідальності у вигляді відшкодування збитків, що відповідає ч.1 ст. 225 ГК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність заявлених вимог.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем здійснений невірний розрахунок суми збитків, зокрема, оскільки невірно зазначений обсяг товару від закупівлі якого відмовився відповідач-1, а тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 в частині стягнення збиткі у розмірі 155 грн. 01 коп.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача-1 на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відносно умов договору в частині виникнення у позивача права на відшкодування збитків, оскільки вони спростовуються вищевикладеним.
Щодо стягнення збитків з відповідача-2, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки, 29.04.2011 року між позивачем (кредитором) та відповідачем-2 (поручителем) укладено договір поруки № ПР 001-29.04.11/2 від 29.04.2011р., за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань відповідача-1 (боржника), укладеним між кредитором та боржником, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну сплату коштів, сплату пені, процентів та штрафу, передбачених Договором поставки.
П. 1.3 Договору поруки передбачено, поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед кредитором в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і боржник.
Відповідно до п. 2.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 20000 грн. за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки, та у будь - якому випадку не може перевищувати зазначену суму.
Відповідно до ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи те, що відповідач-2 взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) за не повне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 р., а також встановленого договором поруки, зокрема п. 2.3 обмеження відповідальності у розмірі 20 тис. грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача-2 суми збитків у розмірі 20 000 грн.
Судова колегія вважає безпідставними твердження відповідача-1 про порушення судом першої інстанції принципу змагальності судового процесу та процесуальних прав відповідача-1, що полягають у відмові суду першої інстації відкласти розгляд справи за клопотанням відповідача-1, оскільки як слідує з матеріалів справи, розгляд справи вже відкладався та відповідачу-1 надавався час для надання необхідних документів по справі, проте останній за своєю ініціативою не скористався належними йому процесуальними правами, зокрема, не надав доказів звернення до позивача для здійснення звірки обсягу закупленого товару.
Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам у справі, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2013 р. у справі 5006/13/105/2012 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області - без задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2013р. по справі № 5006/13/105/2012 - залишити без задоволення
Рішення господарського суду Донецької області від 10.01.2013 р. по справі № 5006/13/105/2012 - залишити без змін.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя С. А. Малашкевич
Судді: З. П. Азарова
О. О. Радіонова