25 лютого 2013 року Справа №2а-5968/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,
при секретарі судового засідання - Лаврик О.О.;
за участю:
представника позивача- Веремєєвої Ю.В. (довіреність №103 від 26.12.2012 р.);
представника відповідача - Безсмертної М.Т. (довіреність №2/4-10 від 02.01.2013 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Будсервіс"
до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ «Юніком Будсервіс» (далі по тексту - товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об?єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі - контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0038242220 та 0038252220 від 03.12.2012 р., якими позивачу було визначено грошове зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 71821,21 грн. та на прибуток 82594,85 грн. відповідно, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 7407,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на норми п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, статті 71 КАСУ та зазначає, що приймаючи спірні рішення про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафної (фінансової) санкції відповідач не навів доказів фіктивності укладених угод та фактично переклав відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами.
Відповідно до пояснень позивача, висновки контролюючого органу стосовно безтоварності окремих господарських операцій ґрунтуються виключно на його припущеннях щодо відсутності у контраґентів позивача реальної можливості здійснення господарської діяльності. Копії актів перевірок контрагентів товариства, на думку позивача, не є доказом фіктивності правочинів, оскільки не мають обов'язкового характеру та не є актами органу державної влади чи рішенням суб'єкта владних повноважень.
За твердженнями позивача, про порушення -ТОВ «Дженіт Флай», «Проммаст Стандарт», «Граньстройінвест» та ПП « Фірми «Володар» податкових зобов?язань, чи то позбавлення їх статусу платника податку на додану вартість, за умови підтвердження їх правового та податкового статусу на момент здійснення спірних господарських операцій товариству нічого не відомо і на момент вчинення та здійснення угод така інформація була відсутня. Натомість надані первинні та інші документи беззаперечно свідчать про фактичний характер господарської діяльності з вказаними підприємствами, вважає допущення контрагентами будь-яких порушень не спростовує реальний характер проведених господарських операцій.
Позивач зауважив, що на момент укладення та виконання договорів, укладених між ним та вищезгаданими підприємствами, останні були належним чином зареєстровані та мали свідоцтва платників податку на додану вартість, а їх взаємовідносини не визначають правових наслідків для товариства та не впливають на його право, як добросовісного платника, формувати податковий кредит за спірними господарськими операціями.
За наведених обставин наполягає на правомірності формування податкового кредиту та незаконності ухвалених податкових повідомлень-рішень.
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на отриманих від інших органів державної податкової інспекції актах перевірок, згідно яких неможливо підтвердити реальне здійснення господарських операцій по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами за податкові періоди що перевірялися. Також вказав, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які слугують підставою для бухгалтерського та податкового обліку з огляду на те, що слідчими органами в процесі досудового слідства було виявлено в діях невстановлених осіб ознак злочину, передбаченого ч.2 статті 205 КК України, зокрема, і в діяльності тих підприємств, з якими позивач перебував в договірних відносинах.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги, заявлені у позовній заяві, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, наведених у письмових запереченнях на позовну заяву.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного:
відповідно до частини 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 17 КАСУ передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Згідно Положення про Державну податкову службу в Україні, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 року №584/2011 (далі - Положення), до системи органів Державної податкової служби України належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції. Держана податкова служба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері (абз.3 п.1 Положення).
Відповідно до п.п.41.1.1. п.4.1 ст.41 ПК України, контролюючими органами є, зокрема органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Таким чином, податкова інспекція є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах їх реалізує відповідно до ПК України та Положення про Державну податкову службу в Україні.
Позивач- товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком Будсервіс» є юридичною особою, зареєстрованою рішенням Печерської РДА в м.Києві 02.11.2005 р. №10701020000014081; знаходиться на податковому обліку з 03.11.2005 р. та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва від 14.08.2010 р. №100296753.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов?язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями п.15.1 ст.15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).
Підпунктами 9.1.1 та 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України визначено, що податок на додану вартість та податок на прибуток належать до загальнодержавних податків. Загальний порядок звітування платників податку на додану вартість перед контролюючими органами визначається розділом V Податкового кодексу України. Так, для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні (п.201.5 ст.201 ПК України).
Податковим документом, в якому відображаються податкові зобов'язання є податкова накладна (абз.1 п.201.6 ст.201 ПК України), яка складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановлено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст.201 ПК України).
За вимогами п.201.14 ст.201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюється відповідно до вимог розділу ІІ Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді (п.201.15 ст.201 ПК України).
За визначенням п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація- розрахунковий документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені Податковим кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПК України). Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПК України). Порядок формування податкової звітності платників податку на прибуток підприємств визначається розділом ІІІ Податкового кодексу України. За правилами пункту 152.1 ст. 152 ПК України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 ст. 151 Кодексу від податкової бази, визначеної згідно зі ст. 149 цього Кодексу. Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу (ст.149 ПК України). Об'єктом оподаткування податком на прибуток відповідно до ст. 134 ПК України, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. 138-143 Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 ПК України.
Доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у ст. 135 ПК України (п.135.1 ст.135 ПК України). Як визначено чинним Податковим кодексом доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України).
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та плати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 ПК України). Згідно п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В світлі п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове повідомлення-рішення являє собою письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими органами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Строк та порядок прийняття податкового повідомлення-рішення визначений ст.58 ПК України. За приписами п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, в листопаді 2012 р., відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Юніком Будсервіс» на предмет підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Дженіт Флай», «Проммаст стандарт» та ПП «Фірми «Володар», за наслідками якої було складено акт перевірки №505/22-2/33831357 від 12.11.2012 р. На підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем п. 198.6 ст.198, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та ст.ст. 203, 215-216 ЦК України, податковим органом були винесені два податкові повідомлення-рішення №№0038242220 та 0038252220 від 03.12.2012 р., якими позивачу було визначено грошове зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 71821,21 грн. та з податку на прибуток у сумі 82594,85 грн. відповідно, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 7407,46 грн.
Із суті пояснень, наданих представником відповідача у судовому засіданні та змісту письмових заперечень податкового органу випливає, що останній вбачає порушення чинного податкового законодавства з боку позивача, зокрема, у тому, що правочини, здійсненні між позивачем та його контраґентами не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
Приймаючи до уваги, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки, суд, передусім, вважає необхідним надати правову оцінку обставинам, встановленим контролюючим органом під час її проведення та висновкам про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.
По-перше, посилання відповідача на акти перевірок складені іншими органами державної податкової служби (ДПІ у Вишгородському районі Київської області), суд оцінює як такі, що не мають юридичної сили з тих підстав, що сам по собі акт перевірки уявляє собою службовий документ, який фіксує факт проведення податковим органом перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і відображає встановлені під час її проведення фактичні дані, їх аналіз, опис. У зв'язку з чим, за своєю сутністю акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання (або їх відсутність) відносно якого здійснювалась перевірка. Цей документ не наділено такими характерними ознаками як: категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави. В той же час вчинені податковим органом дії стосовно прийняття акту перевірки не породжують для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки. Тому, будь-які формулювання, викладені у висновках акта перевірки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, яким він складається та не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків ані для самого платника податків, що перевіряється, ані, тим більше, для його контрагентів у ланцюгу постачання.
По-друге, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, порушення іншими особами, зокрема, його контаґентами (виконавцями) чинного законодавства України не може негативно впливати на результати діяльності такого платника, за умови відсутності доказів його недобросовісності. Адже, навіть доведене порушення законодавства контрагентами суб'єкта господарювання має своїм наслідком настання юридичної відповідальності виключно для його порушників. Позивач апріорі не може нести відповідальність за порушення вчинені іншими платниками податків.
ТОВ «Юніком Будсервіс» не наділено правом витребовувати у контраґентів документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ними роботи або перевіряти наявність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна контрагентів, які економічно необхідні для виконання замовлення або здійснення ними певної діяльності.
По-третє, виходячи із цілей перевірки, як різновиду правовідносин, податковою перевіркою є сукупність контрольних заходів, що провадяться органами державної податкової служби у межах їх компетенції щодо платників податків та інших підконтрольних суб'єктів у порядку та на підставах, передбачених законодавством з метою з'ясування правомірності обчислення, своєчасності і повноти сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Поряд з тим, результати проведеної податкової перевірки прямо залежать від вжиття контролюючим органом всіх необхідних заходів для повного та належного дослідження документів на підставі яких платники податків формують свою податкову звітність. З урахуванням зазначеного суд зауважує, що після надання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження проведених господарських операцій, відповідач встановивши відсутність певних документів, мав направити запит платнику податків щодо якого здійснюється перевірка, з вимогою про надання бракуючих документів перевіряючим. При цьому, висновок відповдача про відсутність реального товарного характеру господарських операцій між товариством і його контраґентами мав би правове підґрунтя, у разі безпідставного ненадання позивачем податковому органу витребуваних документів.
Однак судом не встановлено, а відповідачем не доведено, ненадання або факт звернення до позивача з вимогою про надання бракуючих первинних документів на підтвердження проведених ним господарських операцій або пояснень з приводу їх відсутності. За таких обставин, на переконання суду, висновки податкового органу про порушення товариством податкового законодавства були передчасними, оскільки відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для повного та належного дослідження первинних документів по взаємовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест», «Дженіт Флай», «Проммаст стандарт» та ПП «Фірми «Володар» за період, що перевірявся.
Здійснений судом аналіз спірних правовідносин в розрізі норм права, якими вони врегульовуються, зумовлює висновок про безпідставність правової позиції відповідача щодо не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами внаслідок чого товариством було начебто незаконно завищено податковий кредит на суму 71821,21 грн. за рахунок податкових накладних, одержаних від ТОВ «Граньстройінвест» за вересень, грудень 2011 р.; від ТОВ «Дженіт Флай» за жовтень 2011 р. та ПП «Фірми «Володар» за квітень-липень 2011 р. та занижено суму податку на прибуток у розмірі 82594,85 грн. за II-IV квартали 2011 р.
Крім того, суд зважає на те, що акти органів державної влади, в силу свого адміністративно-правового статусу, мають в повній мірі відповідати приписам чинного законодавства та ґрунтуватись виключно на беззаперечних доказах, адже лише за таких обставин вони можуть вважатися законними. Зокрема, суд не сприймає твердження податкового органу про фіктивність правочинів ТОВ «Юніком Будсервіс» з його контраґентами з посиланням на матеріали кримінальних справ та даних досудового слідства про те, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва перебуває кримінальна справа за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна», яка порушена за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб?єктів підприємницької діяльності, в тому числі, і ТОВ «Граньстрой інвест».
Відповідач, в обґрунтування своїх вимог посилається на покази гр. ОСОБА_2, яка, будучи допитаною у якості свідка пояснила про наявність у вилученому у неї комп?ютерному ноутбуці програми 1с - бухгалтерії фіктивних підприємств, в тому числі, ТОВ «Проммаст Стандарт» та «Дженіт Флай» та аналогічними показами гр. ОСОБА_3 . Гр. ОСОБА_4, яка показала, що у виявленому у неї комп?ютерному ноутбуці була встановлена система «Клієнт-банк» з доступом до розрахункових рахунків підприємств: ТОВ «Граньстройінвест» та «Дженіт Флай», що стало приводом для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченому ч.2 ст.205 КК України. В основу правової позиції податкового органу покладені виключно попередні дані досудового слідства, що протирічить практиці та рішенням Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України», «Булвес АД проти Болгарії» тощо та постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», інформаційному листу Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.
Висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства внаслідок вчинення правочинів, що не спрямовані на настання реальних наслідків, мають бути обумовлені виключно результатами необґрунтованого ненадання позивачем витребуваних під час перевірки первинних бухгалтерських документів, які б мали свідчити про факт проведення спірних господарських операцій та, як наслідок, правомірності формування ним податкової звітності або надання документів, в яких відсутні обов?язкові реквізити, встановлені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні».
В той же час, частиною 2 статті 71 КАСУ закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, приймаючи до уваги, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі акту складеного за результатом проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки позивача, тягар доведення, в розумінні ст. 70 КАСУ, порушень товариством податкового законодавства покладається саме на податковий орган.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд керується приписами ч.4 ст.70 КАСУ, за змістом яких обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Оцінюючи докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86 КАС України) суд встановив, що договори на створення (передачу) науково-технічної продукції, укладені між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест» від 11.08.2011 р. №11/08-2011, ТОВ «Дженіт Флай» від 01.09.2011 р. №0911-01, ПП «Фірмою «Володар» від 01.04.2011 р. №1/04-11, видаткові та податкові накладні, протоколи погодження договірної ціни, технічні завдання проектів та розробки робочої документації, графіки та ціни поетапного виконання робіт, акти здачі-прийняття виконаних робіт та робочі креслення, які були оглянуті у судовому засіданні не викликають зауважень з боку податкового органу та відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення у зв?язку з чим приходить до висновку про реальний характер правовідносин, які склалися між позивачем та його контаґентами.
З огляду на встановлені обставини справи та прийняті відповідачем за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки товариства податкові повідомлення-рішення, приходить до висновку, що вони не відповідають нормам законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, тому позовні вимоги в частині їх податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для визнання їх протиправними. Протиправність - це юридичний вираз суспільної небезпеки правопорушення. Вона виявляється в тому, що певне суспільно небезпечне діяння визнається порушенням чітко визначених правил і тільки тоді, коли воно передбачене чинним законодавством. Судом встановлено, що при здійсненні перевірки податковий орган діяв у межах визначених повноважень та у встановлений законом спосіб, а прийняті на наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення передбачені чинним законодавством, як належна форма реагування на виявлені порушення. З огляду на те, що відповідач виявив, на його думку, певні порушення податкового законодавства, які зафіксував в акті перевірки, єдиною формою реагування податкового органу на такі порушення є винесення податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання прийнятих відповідачем рішень проявом порушення встановлених законом правил та відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 14, 56-59, 69-71, 79, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково. Скасувати податкові повідомлення-рішення №№0038242220 та 0038252220 від 03.12.2012 р.
В задоволенні решти позовних вимог,-відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Брагіна О.Є.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 березня 2013 р.