"14" грудня 2012 р. справа № 2а-7319/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Головко О.В.
судді - Суховарова А.В. Ясенової Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя
на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя в адміністративній справі № 2а-7319/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач у липні 2011 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя щодо невиплати в повному обсязі щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії.
Постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя щодо здійснення нарахування та виплати не в повному обсязі позивачу щомісячного підвищення до пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 07 січня 2011 року по 19 червня 2011 року.
Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні, і має право відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася.
Доводи Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя щодо здійснення виплати підвищення до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», є необґрунтованими.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»є підзаконним актом, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності застосування положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у здійсненні Управлінням Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя своєї діяльності при визначенні розміру та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії.
Щодо твердження скаржника стосовно відсутності визначення мінімальної пенсії за віком в Законі України «Про соціальний захист дітей війни»та неможливості у зв'язку з цим здійснювати нарахування підвищення до пенсії особам, які відносяться до категорії «діти війни», суд зазначає наступне.
Частиною 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено розмір мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у зв'язку з чим посилання Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя на неможливість реалізації норм статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у зв'язку з тим, що визначення розміру мінімальної пенсії за віком, яке наведе в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, є безпідставним.
Твердження УПФУ про те, що забезпечення державних соціальних гарантій особам, які мають статус дітей війни, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України, не знаходить свого підтвердження, адже відповідно до п. 8 положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 3 Положення визначено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування.
Таким чином, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює державну політику у сфері пенсійного забезпечення, одним із джерел фінансування якого є кошти державного бюджету.
Пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»визначено, що норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала законної сили 23.07.2011, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Таким чином суд першої інстанції при вирішенні справи по суті дійшов вірних висновків. Проте зобов'язавши УПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу по 19 червня 2011 року суд не врахував, що 23 липня 2011 року набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету». Отже починаючи з вказаної дати питання щодо підвищення до пенсії дітям війни регулюється вищевказаною постановою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 198, 201 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя змінити.
Викласти абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя провести перерахунок та нарахування і виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, у розмірі встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 07 січня 2011 року по 22 липня 2011 року з врахуванням різниці вже проведених виплат».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Головко
Суддя А.В. Суховаров
Суддя Т.І. Ясенова