"02" липня 2012 р. справа № 2а-1521/10/1111
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2010 року
у справі № 2а-1521/10/1111 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано здійснити щомісячне нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст..28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року . В іншій частині позовних вимог судом відмовлено. В іншій частині позову судом відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що на законодавчому рівні у 2007 році не було визначено розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується для обчислення підвищення пенсії особам зі статусом "дитини війни", а мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового рівня, може застосовуватися виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року та на осіб, які підпадають під дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не розповсюджується. Також вказує на те, що у 2008 році Державним бюджетом України визначено розмір виплати надбавки до пенсії "Дітям війни", і фінансування виплат за Законом України "Про соціальний захист дітей війни" проводиться із державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому відповідач не вбачає будь-яких порушень законодавства в своїх діях. Вказує на безпідставною не застосуванні судом першої інстанції негативних наслідків стосовно пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду за захистом.
При перегляді справи в апеляційному порядку колегією суддів встановлено, що предметом спору по цій справі є протиправна бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду щодо забезпечення права позивача на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 2006 року.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, і матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області та має статус "дитини війни", що відповідно надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 р. (далі - Закон № 2195-IV від 18.11.2004 р.), який набрав чинності з 01.01.2006 року.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги за 2007 рік суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ст.99 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2006-2009 рік, подано до суду 03.02.2010 р., тобто з пропуском встановлено строку звернення до суду.
У відповідності до ст. 100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача, подав до суду заперечення на адміністративний позов в якій наполягав на відмові у задоволенні позову, в тому числі, і з підстав пропуску позивачем річного строку звернення до суду (а.с.14).
Вказані доводи представника відповідача залишені судом першої інстанції поза увагою.
За таких обставин, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (03.02.2010р.) та з огляду на те, що відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача здійснити щомісячне нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та за період з 22 травня 2008 року по 02 серпня 2009 року - скасувати, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суди обґрунтовано до уваги не взяли, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами першої інстанції не розглядалися.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч. 1 ст. 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2010 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " з урахуванням норм ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " за період з 03 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позову -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 КАС України.
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов