27 лютого 2013 р. Справа № 903/92/13-г
за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії ПАТ "Волиньобленерго", м.Володимир-Волинський
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", м.Луцьк
про стягнення 12 492,02 грн.
Суддя: Вороняк А. С.
при секретарі с/з Чорному С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Лонюк А.П. - представник, довіреність № 19/26-112 від 09.01.2013р.;
від відповідача: н/з;
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії ПАТ "Волиньобленерго" звернулося з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" про стягнення 12 492,02 грн. заборгованості за договорами №94/11 від 14.12.2011р. та №03/12 від 18.01.2012р. та судових витрат по справі.
Позивачем була надіслана претензійна заява за №437 від 14.02.2013 року до відповідача про оплату заборгованості на суму 12 492,02 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договори на виконання робіт №94/11 від 14.12.2011 р. та № 03/12 від 18.01.2012 р., акти приймання виконаних будівельних робіт №22 та №35 за січень 2012 р., акт звірки взаєморозрахунків з товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" станом на 01.01.2013 р.
Через канцелярію суду вх.№01-29/2547/13д від 26.02.2013р. відповідачем подано відзив на позовну заяву з додатками, де зазначає, що позовні вимоги визнають та просять суд розстрочити суму заборгованості на 12 місяці, рівними частинами, починаючи з лютого 2013 року, через скрутне матеріальне становище, яке зумовлене наявністю економічної кризи в країні, яка найбільше вплинула на будівельну галузь країни. Зазначені фактори негативно відобразилися на господарській діяльності їхнього товариства. Припинення банківського кредитування, велика заборговані їхніх контрагентів, припинення інвестувати у будівництво, зумовило зупинку виробничої діяльності ТзОВ «Завод будівельних констрункій». 22.10.2009 року ухвалою господарського суду Волинської області було порушено справу про банкрутство.
Ухвалою господарського суду від 29.01.2013р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивача подала письмові заперечення на клопотання відповідача про розстрочку заборгованості на 12 місяців, в яких просили відмовити в його задоволені та додала, що позивач являється стратегічним підприємством для України, економічна криза в країні на них також вплинула, з листопада 2012 року вони готуються до приватизації ПАТ «Волиньобленерго», сума заборгованості є незначною та існує вже протягом року, а відповідач ніяких дій, щодо реструктуризації боргу з своєї сторони протягом цього часу не вчиняв. Позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", явку представника у судове засідання не забезпечили, вимоги ухвал суду виконали частково, про причини неявки суду не повідомили. Останні відповідно до пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.
На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, господарський суд, -
встановив:
14.12.2011 року між публічним акціонерним товариством "Волиньобленерго" в особі директора Володимир-Волинської філії Басніна В.М.(далі - Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" в особі генерального директора Іванишина Л.В.(далі - Замовник) укладено договір на виконання робіт №94/11(далі-Договір №94/11) по реконструкції РУ - 0,4 кВ ЗТП-98, лабораторні роботи та заміну трансформатора 400 кВА.
Згідно п.2 Договору №94/11 вартість виконаних робіт, доручених Виконавцю за цим договором становить 8 933,94 грн.
Згідно пп.2.2 Договору №94/11 сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться таким чином:
- Замовник протягом 10 днів після підписання цього договору оплачує Виконавцю 100% вартості робіт.
Згідно пп.3.2 Договору №94/11 Замовник зобов'язаний остаточно розрахуватися з Виконавцем після підписання акта виконаних робіт.
18.01.2013 року між публічним акціонерним товариством "Волиньобленерго" в особі директора Володимир-Волинської філії Басніна В.М.(далі - Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" в особі генерального директора Іванишина Л.В.(далі - Замовник) укладено договір на виконання робіт №94/11(далі-Договір №03/12) по монтажу однофазних ел. лічильників.
Згідно п.2 Договору №03/12 вартість виконаних робіт, доручених Виконавцю за цим договором становить 12 507,60 грн.
Згідно пп.2.2 Договору №03/12 сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться таким чином:
- Замовник протягом 10 днів після підписання цього договору оплачує Виконавцю 100% вартості робіт.
Згідно пп.3.2 Договору №03/12 Замовник зобов'язаний остаточно розрахуватися з Виконавцем після підписання акта виконаних робіт.
Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено дим Кодексом.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Вимогами статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як підрядник(виконавець) умови договорів підряду №94/11 від 14.12.2011 р. та № 03/12 від 18.01.2012 р. виконав, а саме: ним було виконано роботи передбачені п. 1.1 договорів, які відповідачем(замовником) було прийнято, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за січень 2012р., які підписано відповідачем та скріплено його печатками, а відповідач свої зобов'язання по повній оплаті виконаних позивачем робіт - не виконав в повному обсязі, а лише здійснив часткову оплату по Договору №94/11 від 14.12.2011 р. в сумі 1 933,34 грн. та по Договору №03/12 від 18.01.2012 р. в сумі 8 949,52 грн., мотивуючи це відсутністю коштів.
Відсутність коштів не є підставою для звільнення товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" від виконання зобов'язань перед публічним акціонерним товариством "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії ПАТ "Волиньобленерго", оскільки відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Представником позивача надано суду акт звірки взаємних розрахунків підписаний між публічним акціонерним товариством "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії та товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» станом на 01.01.13 р., згідно якого борг на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії становить 12 492,02 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Представником відповідача в відзиві на позовну заяву від 26.02.2013 р. заявлено про визнання позову.
Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову.
З огляду на вищевикладене, оскільки сума заборгованості відповідачем визнається, є обґрунтованою, підтверджена належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 12 492,02 грн. заборгованості по не оплаті відповідачем виконаних робіт підлягає до задоволення.
Щодо клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду протягом року, рівними частинами, починаючи з лютого 2013р. слід зазначити наступне:
Згідно п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно п.7.2 постанови Пленуму ВГС України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Судом не встановлено виняткової сукупності обставин, які б свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", що унеможливлюють примусове виконання судового рішення протягом строків, передбачених ч.2 ст.25 та ч.2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження", а саме суцільної збитковості господарської діяльності товариства у 2012-2013рр.
Судом враховано, що ухвалою господарського суду Волинської області від 22.10.2009 року за заявою АТЗТ "Волиньрембуд" порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Завод будівельних конструкцій", введено процедуру розпорядження майном боржника, проте відповідач, обмежується лише оцінкою пасивної частини балансу товариства в обґрунтування свого вкрай скрутного фінансового становища, а також всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не повідомляє щодо відсутності коштів на банківських рахунках та інших активів(майна) боржника, на які можливо було б звернути стягнення, оскільки наявність саме вказаних обставин могла б стати вагомою, достатньою підставою для надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.
Суд також погоджується з твердженням представника позивача про те, що сама по собі економічна криза в країні не є підставою для розстрочення виконання рішення, оскільки негативні фінансово-економічні наслідки цієї кризи стосуються всіх господарюючих суб'єктів, в тому числі і позивача.
Крім того, відповідач не обґрунтував, свого статусу місцевого значення в будівельній галузі країни та яким чином це може завадити виконанню судового рішення чи свідчити про скрутне фінансове становище боржника.
В свою чергу, сама по собі наявність інфляційних процесів в державі також не може бути вагомою обставиною для надання розстрочки виконання судового рішення, оскільки в противному разі інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси кредитора, зокрема, належні до стягнення на його користь грошові кошти за період розстрочки (відстрочки) можуть істотно знецінюватися.
Виходячи із практики Вищого господарського суду України щодо питань надання розстрочки або відстрочки виконання рішення, суд повинен обґрунтовувати підстави для задоволення такої заяви доказами про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В даному випадку представниками відповідача не подано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, чи зроблять можливим його виконання в майбутньому.
У зв'язку із викладеним суд дійшов переконання про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" у розстрочці виконання рішення суду рівними частинами на протязі 12 місяців, починаючи з лютого 2013 р..
Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1720,50 грн. слід покласти на нього.
Господарський суд, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій (Волинська область, м.Луцьк, провулок Комунальний, 4, код ЄДРПОУ 23251236) на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії ПАТ "Волиньобленерго" ( Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Цинкаловського, 26, код ЄДРПОУ 00131512) 12 492,02( дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні дві копійки) грн. та 1 720, 50(одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) грн. сплаченого судового збору.
Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення
Повний текст рішення складено
04.03.13
Суддя А. С. Вороняк