27 лютого 2013 р. Справа № 902/2/13-г(2)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС -Україна" 01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, 3 -А
до: Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" 22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Чкалова, 1-а
про стягнення 333 470,26 грн.
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Віннік О.В.
Представники
позивача : Близнюк Ю.В. - за довіреністю;
відповідача : Вовк Ю.І. - за довіреністю.
Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" до Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" про стягнення 333 470,26 грн. заборгованості за отримане насіння сільськогосподарських культур, з яких : 276244,14 грн. - основного боргу, 43 790,38 грн.- пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 2 762,44 грн. - інфляційних, 8 673,30 грн.- 3% річних та 2000, 00 грн. збитків.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.01.2013 р. порушено провадження у справі № 902/2/13-г(2) та призначено засідання на 27.02.2013 р.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Відповідач з наданих усних пояснень та направленого до суду відзиву (вх.№ 08-46/2829/13 від 27.02.13 р.) позов визнає в частині основного боргу, в решті позовних вимог покладається на рішення суду.
Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Згідно умов договору поставки насіння сільськогосподарських культур № 33/04/2011 від 10.03.2011 р. (далі по тексту -"Договір") Товариство з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (далі по тексту - "Позивач") поставив Приватному акціонерному товариству "Калинівський Агрохім"" (далі по тексту - "Відповідач") 149,00 посівних одиниць насіння цукрових буряків гібрид Настя за ціною 911,79 грн. на загальну суму 135856,80 грн., 155 посівних одиниць насіння цукрових буряків гібрид Лавінія за ціною 893,37 грн. на загальну суму 138472,44 грн., насіння цукрових буряків гібриду Альона КВС за ціною 1142,04 на загальну суму 23982,86 грн., насіння цукрових буряків гібрид Олеся КВС за ціною 1142,04 грн. на загальну суму 30835,10 грн. (далі по тексту - "Товар").
Зобов''язання за поставлену продукцію виникло відповідно до видаткової накладної № 80295224 від 31.03.11 р. та накладної № 80300993 від 09.11.11 р.
Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково в сумі 118493,00 грн. (фактично сплативши при цьому лише попередню оплату по Договору), в результаті чого за ним утворилась забогованість в сумі 276483,64 грн.
ПАТ "Калинівський Агрохім" за договором № 10/04/2008 від 21.02.2008 р. було здійснено платіж у більшому розмірі ніж передбачено умовами договору, а саме сальдо по договору становить 239,50 грн. Враховуючи цей факт, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подання позову становить 276244,14 грн.
В досудовому порядку спір вирішити не вдалось, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 33/04/2011 від 10.03.2011 року є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є підписані представниками обох сторін видаткові накладні № 80295224 від 31.03.11 р. та № 80300993 від 09.11.11 р.
Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 276244,14 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму та підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 серпня 2012 року.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 276244,14 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Також судом розглянуто вимоги ТОВ "КВС-Україна" про стягнення 43790,38 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов''язань за період з 02.12.11 р. по 17.12.12 р., 2 762,44 грн. - інфляційних, 8 673,30 грн.- 3% річних та 2000, 00 грн. збитків в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.8.4. Договору у випадку несплати у строк платежів, сторона, що прострочила своє зобов''язаня повинна сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Пунктом 8.5. Договору сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов''язань здійснюється без обмеженння строку.
Пунктом 8.6 Договору сторони погодили, що у випадку звернення стороною до суду внаслідок порушення другою стороню своїх зобов''язань за даним Договором, сторона, що ініціює судовий процес має право додатково стягнути з винної сторони збитки, що повязані з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів у заздалегідь погоджені твердій сумі, що становить 2000,00 грн.
В силу ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені, інфляційних, 3% та збитків суд вважає що заявлені вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, оскільки нараховані вірно, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.
Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку судом не виявлено помилок.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За вказаних обставин, враховуючи, що позовні вимоги відповідачем фактично визнані суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 629, 712, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовільнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Чкалова, 1-а, код ЄДРПОУ 05487478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, 3А, код 31189761) 276244,14 грн. - основного боргу, 43 790,38 грн.- пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 2 762,44 грн. - інфляційних, 8 673,30 грн.- 3% річних, 2000, 00 грн. збитків та 6669,41 грн. судового збору.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Повне рішення складено 04 березня 2013 р.
Суддя Мельник П.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, 3 -А
3 - відповідачу 22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Чкалова, 1-а