ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/17685-2012 26.02.13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»
Про стягнення 6 692,92 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Різунов Р.С. представник за довіреністю № 12/1236 від 28.12.12.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - відповідач) про стягнення 6 692,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.12. порушено провадження у справі № 5011-30/19108-2012, розгляд справи було призначено на 10.01.13.
В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному, розгляд справи № 5011-30/17658-2012 призначено на 05.02.13.
14.01.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених в відзиві.
В судовому засіданні 05.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 26.02.13.
Представник відповідача в судове засідання 26.02.13. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 26.02.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/17685-2012.
В судовому засіданні 26.02.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.05.09. між позивачем (Страховиком) та ОСОБА_2 (Страхувальником) було укладено Договір страхування № 06/0608221/1002/09, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Nissan Micra, д.р.н. НОМЕР_1.
03.02.10. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на вул. Гмирі в м. Києві, автомобіль марки Nissan Micra, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 5536 від 03.02.10., виданою УДАІ ГУМВС України в місті Києві.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля Mitsubishi, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Дарницького районного суду міста Києва від 03.03.10. в адміністративній справі № 3-1473/10.
04.02.10. Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку.
За твердженням позивача розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу становить 6 692,92 грн.
Позивач страховим актом № 1 1001/06/17248/S від 01.03.10. визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 6 692,92 грн. та сплатив вказану суму ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» платіжним дорученням № 0010176 від 05.03.10.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа № 11/406-07).
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mitsubishi, д.р.н. НОМЕР_2 застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/809266.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (редакція Закону, що діяла на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди) повинен відшкодувати нанесену його страхувальником оцінену шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.
Вказане спростовує викладені в письмовому відзиві на позов доводи відповідача щодо відсутності з боку відповідача порушення або оспорення прав і охоронюваних законом інтересів позивача.
Проте, відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
З матеріалів справи не вбачається, що позивачем було проведено оцінку визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Nissan Micra, д.р.н. НОМЕР_1.
При цьому, позивачем надано лише калькуляцію від 20.02.10. № 1017609, що складена ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» та в якій визначена вартість робіт та деталей по ремонту автомобіля марки Nissan Micra, д.р.н. НОМЕР_1 в розмірі 6 692,92 грн.
У вказаній калькуляції не встановлено вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, зазначені в ній дані не відповідають вимогам, встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р.
Акт внутрішньої експертизи від 18.02.10. взагалі складений на основі зовнішнього огляду, про що в ньому прямо зазначено.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
З огляду на викладене, лише калькуляція та акт внутрішньої експертизи в розумінні закону не є належними доказами оцінки розміру збитків.
Таким чином, суд не може дійти однозначного висновку щодо розміру завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 03.02.10. та фактичній вартості їх відновлення.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 04.03.13.
Суддя Т.М. Ващенко