ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
Вн. № 1/17
м. Київ
20 лютого 2013 року 15:16 № 826/1608/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд"
до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003853910 від 15.11.2012 р.,
за участі представників сторін:
представник позивача Топало Р.В.;
представник позивача Новікова О.В.;
представник позивача Марцин І.В.;
представник відповідача Корнієнко В.П.;
представник відповідача Федець С.С.;
представник відповідача Дудка І.В.,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Підприємство з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" (далі - позивач, ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003853910 від 15.11.2012 р. (далі - ППР № 0003853910).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/1608/13-а.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/1608/13-а та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У період з 31.08.2012 р. по 18.10.2012 р. працівниками ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по операціях, що пов'язані з використанням ліцензійних прав на знаки ЄВРО-2012 та УЄФА за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 25.10.2012 р. № 1229/39-10/23744453 (далі - Акт перевірки).
Листом від 29.10.2012 р. № /05-ЕВЕ позивач звернувся до ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС із запереченнями до Акту перевірки.
Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України, внаслідок чого на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0003853910, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 238 489,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 59 622,25 грн., всього на суму 298 111,25 грн.
За твердженням відповідача, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 238 489,00 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 238 489,00 грн.
Листом від 28.11.2012 р. № 1408/03-ENO позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на ППР № 0003853910.
Рішенням від 25.01.2013 р. № 1210/6/10-2115 ДПС України залишила без змін ППР № 0003853910, а скаргу позивача - без задоволення.
Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, тому звернувся до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд", виходячи з наступних мотивів.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд" зареєстровано 05.12.1995 р. за № 117625 Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 23744453). Місцезнаходження позивача: 02140, м. Київ, вул. Гришка, 7.
Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10.04.2002 р. за № 2491/131, в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на прибуток, податку на додану вартість, збору за користування радіочастотним ресурсом, земельного податку, податку на доходи фізичних осіб, податку з власників наземних транспортних засобів та самохідних машин, механізмів, збору за спеціальне використання води, плати за придбання торгових патентів, комунального податку, збору за провадження торговельної діяльності, збору за першу реєстрацію колісних транспортних засобів, надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища.
Основними видами діяльності позивача є діяльність закладів ресторанного господарства (закусочних), надання послуг мобільного харчування, виробництво безалкогольних напоїв, мінеральних вод, морозива.
Судом встановлено, що між позивачем та компанією "МакДональдз Юроп, Інк." ("МсDоnald's Еurоре, Іnс.") 01.01.2011 р. було укладено Субліцензійний договір.
Згідно з умовами вказаного Субліцензійного договору компанія "МакДональдз Юроп, Інк." надала позивачу невиключну субліцензію на використання прав на знаки для товарів і послуг та символів, пов'язаних з УЄФА ЄВРО (що належать Союзу європейських футбольних асоціацій (Union des Associations Europeennes de Football) (далі - УЄФА), в межах території України (стаття 3 Субліцензійного договору).
Згідно наявної в матеріалах справи копії листа від 26.10.2010 р. УЄФА підтвердив факт укладення з компанією "МакДональдз Юроп, Інк." Договору від 05.05.2010 р. про офіційне спонсорство Чемпіонатів Європи з футболу на період до 2017 року, факт передачі права використання торгових марок, пов'язаних з чемпіонатом Європи з футболу (в тому числі, логотип Чемпіонату Європи з футболу 2012 року), право компанії "МакДональдз Юроп, Інк." реалізовувати свої спонсорські та суміжні права по всьому світу, право ідентифікувати себе як спонсора чемпіонатів Європи з футболу, а також право передавати в порядку субліцензії свої права на використання відповідних марок УЄФА і дозволених титулів пов'язаним особам.
Враховуючи наведене, згідно з положеннями Субліцензійного договору компанія "МакДональдз Юроп, Інк." передала позивачу право на використання певних знаків для товарів і послуг, які попередньо були передані компанії "МакДональдз Юроп, Інк." власником таких знаків - УЄФА, - на підставі Договору від 05.05.2010 р.
У відповідності зі статтею 7 Субліцензійного договору, 31.12.2012 р. сторони цього Договору підписали Акт приймання, яким підтвердили факт належного виконання умов Субліцензійного договору щодо переданих прав в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.
У запереченнях до позову відповідач зазначив, що підтвердженням умов Субліцензійного договору від 01.01.2011 р. щодо передачі права використовувати позивачу певні знаки для товарів і послуг (торгові марки) та певні символи, пов'язані з УЄФА ЄВРО, була Угода про спонсорство в рамках Eurotop, укладена 05.05.2010 р. між УЄФА та компанією "МакДональдз Юроп, Інк.".
При цьому, відповідач звернув увагу, що на запит ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС "Про надання інформації", оформлений листом від 30.07.2012 р. № 5534/10/39-147, з вимогою до позивача надати окрему угоду, на основі якої УЄФА призначила ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд" офіційним спонсором, позивач вказану угоду податковому органу не надав.
За твердженням відповідача, в ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд" в травні 2012 року були отримані від нерезидента "МакДональдз Юроп, Інк." послуги з надання майнових прав інтелектуальної власності, а саме: право використовувати певні знаки для товарів та послуг (торгові марки) та певні символи, пов'язані з УЄФА ЄВРО, які ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд" було розміщено на упаковці своєї продукції та у своїх промоційних, рекламних та інформаційних матеріалах. При цьому, відповідач посилався на те, що в ході проведення матчів фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу на території України на щитах по периметру футбольного поля періодично з'являлось зображення товарного знаку МакДональдз.
Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження позивачем податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 238 489,00 грн.
Разом з тим, суд, дослідивши умови Субліцензійного договору від 01.01.2011 р., обставини його виконання та положення чинного законодавства, вважає доцільним зазначити наступне.
Згідно з умовами пункту 3 Субліцензійного договору, позивачу було надано невиключну субліцензію на використання Прав (якими, як визначено в Преамбулі до Субліцензійного договору, є низка знаків для товарів і послуг (торгових марок) та символів, пов 'язаних з УЄФА ЄВРО, а детальний перелік знаків для товарів і послуг (торгових марок) та символів, переданих у використання позивачу, погоджено сторонами в Додатку А до Субліцензійного договору) на території України.
При цьому, право компанії "МакДональдз Юроп, Інк." самостійно використовувати такі належні УЄФА торгові марки та право передавати в порядку субліцензії таке право на використання відповідних марок пов'язаним особам підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа УЄФА від 26.10.2010 р.
Способи використання позивачем переданих прав погоджено сторонами в пункті 6.6 Субліцензійного договору, відповідно до якого позивач має право, зокрема, використовувати всі Права, включаючи, без обмеження, на упаковці своєї продукції та у своїх промоційних, рекламних та інформаційних матеріалах, включаючи, серед іншого, рекламу на телебаченні, радіо, друкованих засобах, в Інтернет та іншу рекламу і новини, а також право використовувати в друкованому, відео, аудіо та в інших форматах символи УЄФА ЄВРО.
Тобто, Субліцензійний договір за своєю правовою природою відповідає категорії ліцензійних договорів.
Так, як визначено в частинах 1-3 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
При цьому, згідно з абз. 12 ст. 420 ЦК України, знаки для товарів і послуг є одним з видів об'єктів права інтелектуальної власності, а пунктом 1 ч. 1 ст. 424 ЦК України встановлено, що право на використання об'єкта права інтелектуальної власності є одним з видів майнових прав інтелектуальної власності.
Разом з тим, винагорода, сплата якої передбачена Субліцензійним договором (абзац 5 пункту 1.1 статті 1 та стаття 8), відповідає зазначеному в ПК України визначенню роялті.
Так, згідно з абз. 1 пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Абзацом 2 зазначеного підпункту ПК України встановлено, що не вважаються роялті (1) платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, (2) якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.
В даному випадку платіж, визначений Субліцензійним договором, на думку суду, повністю відповідає наведеному визначенню поняття "роялті", оскільки не передбачає передачі знаків для товарів і послуг та символів УЄФА ЄВРО у власність позивачу та не передбачає жодних прав щодо відчуження вказаних об'єктів третім особам (зокрема, в пункті 4 Субліцензійного договору прямо зазначено, що власником всіх переданих знаків для товарів і послуг (торгових марок) залишається УЄФА, а позивач дотримуватиметься всіх умов їх використання, встановлених компанією "МакДональдз Юроп, Інк. " та УЄФА).
Абзацом 5 пункту 1.1 статті 1 Субліцензійного договору встановлено суму, яку позивач повинен сплатити на користь компанії "МакДональдз Юроп, Інк." за надання прав за цим Договором - 1 192 445,72 грн., а статтею 8 цього Договору визначено порядок сплати такої суми.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд звертає увагу, що вказана винагорода за користування переданим за Субліцензійним договором правом на використання об'єктів права інтелектуальної власності повністю відповідає наведеному в ПК України визначенню "роялті".
У зв'язку з цим, в даному випадку підлягає застосуванню абзац 2 підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК України, відповідно до якого операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Вищевказана позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011 р. у справі К-7710/07 (колегія суддів у складі головуючого Шипуліної Т.М., суддів Карася О.В., Рибченка А.О., Нечитайло О.М., Федорова М.О.), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.08.2012 р. у справі К-3447/10 (колегія суддів у складі головуючого Усенко Є.А., суддів Борисенко І.В., Костенка М.І.).
Натомість, представниками відповідача в судовому засіданні не було надано суду обґрунтованих пояснень стосовно того, з яких підстав податковий орган дійшов висновку, що винагорода, сплата якої передбачена вищевказаним Субліцензійним договором, не відповідає зазначеному в ПК України визначенню роялті.
Крім цього, судом не приймаються до уваги твердження відповідача про зобов'язання позивача надати на підставі запиту "Про надання інформації", оформленого листом від 30.07.2012 р. № 5534/10/39-147, окрему угоду, на основі якої УЄФА призначила ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд" офіційним спонсором, оскільки позивач не є стороною Угоди про спонсорство, укладеної 05.05.2010 р. між УЄФА та компанією "МакДональдз Юроп, Інк."., окремі положення якої, за твердженням позивача, містять конфіденційну інформацію, внаслідок чого позивач не зобов'язаний був надавати податковому органу вказану Угоду або навіть мати її у своєму розпорядженні.
Судом встановлено, що листом від 15.08.2012 р. № 895/05-ЕВЕ відповідача було повідомлено про відсутність окремої прямої угоди з УЄФА, оскільки реклама належних позивачу знаків для товарів та послуг протягом підготовки та проведення ЄВРО-2012 та використання знаків ЄВРО-2012 та УЄФА здійснювались на правах ліцензійної угоди з материнською корпорацією МакДональдз, а саме з компанією "МакДональдз Юроп, Інк.".
Крім цього, суд критично ставиться до намагання відповідача пов'язати виконання Субліцензійного договору та виникнення у зв'язку з цим податкових зобов'язань позивача з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу, оскільки вказаний Договір не має прямого відношення виключно до чемпіонату Європи з футболу 2012 року, зокрема, до періоду проведення матчів на території України, адже такий висновок не випливає з аналізу його умов, а тому є цілковито необгрунтованим припущенням відповідача.
Зі змісту Додатку А до Субліцензійного договору вбачається, що серед знаків для товарів і послуг (торгових марок), переданих у використання позивачу, були передані офіційні емблеми та символи УЄФА. Товарний знак "МакДональдз", який, за твердженням відповідача, з'являвся періодично на щитах по периметру футбольного поля в ході проведення матчів фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу на території України не має, на думку суду, жодного відношення до Субліцензійного договору та не міг передаватися за цим Договором, оскільки цей товарний знак не належить УЄФА. За Субліцензійним договором могли бути передані та фактично були передані виключно знаки для товарів і послуг належні саме УЄФА.
З вищевказаного вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 238 489,00 грн. є безпідставним та протиправним.
Крім цього, суд критично ставиться до твердження відповідача про отримання позивачем послуг та заниження ним податку на додану вартість саме в травні 2012 року.
Так, відповідно до статті 2 Субліцензійного договору строк дії цього Договору починається 1 січня 2011 року та закінчується 31 грудня 2012 року.
При цьому, згідно із статтею 8 Субліцензійного договору роялті (тобто сума винагороди, що підлягає сплаті за передання майнових прав інтелектуальної власності за вказаним Договором) підлягає виплаті протягом 30 робочих днів після підписання Акту приймання щодо наданих прав, який, як зазначено вище, мав бути підписаний та фактично був підписаний 31 грудня 2012 року.
Відповідно, використання об'єктів права інтелектуальної власності на підставі Субліцензійного договору передбачалося та фактично здійснювалося не лише в травні 2012 року, а впродовж всього строку дії цього Договору. Відповідно, винагорода також повинна бути сплачена за весь період використання таких об'єктів права інтелектуальної власності, а не лише за травень 2012 року.
Враховуючи наведене, суд вважає доцільним зазначити, що розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій до Акту перевірки стосовно позивача був проведений відповідачем на підставі припущень щодо початку хоч однієї події - надання послуг. Судом встановлено, що відповідач здійснив розрахунок податкового зобов'язання позивача, використовуючи всю суму, яку позивач повинен був сплатити на користь компанії "МакДональдз Юроп, Інк." за надання прав за цим Договором за весь період дії цього Договору - 1 192 445,72 грн., хоча з пояснень відповідача вбачається, що заниження позивачем податку на додану вартість мало місце лише в травні 2012 року.
З вищевказаного вбачається, що відповідачем не було належним чином перевірено період використання позивачем певних знаків для товарів і послуг та символів, пов'язаних з УЄФА ЄВРО в межах території України.
Відтак, з урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України є протиправним, тому ППР № 0003853910 підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 15 листопада 2012 року № 0003853910.
3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на користь підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Н.В. Клочкова