Справа №22а-1039/08 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 49 інстанції - О.В. Яцун
№28/184/07-АП
20 травня 2008 року м.Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Проценко О.А.(доповідач)
суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі - Піцик Р.В.,
за участі представників:
позивача - Юнаш Б.П. (довіреність 3143 від 21.01.2008р.),
позивача - Лихолат О.П. (довіреність №89 від 13.01.2008р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового об'єднання №13»
на постановугосподарського суду Запорізької області від 13.08.2007р. в адміністративній справі №28/184/07-АП
за позовом Комунального підприємства «Виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового об'єднання №13»
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському району м.Запоріжжя
про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
В травні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя №301 від 23.04.2007р. про застосування фінансових санкцій до позивача за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 79592,31грн.
В обґрунтування позову зазначає, що висновок відповідача щодо прострочення терміну сплати (перерахування) пенсійних внесків необґрунтований та не має законного підґрунтя. Вказує, що підприємством здійснювались виплати по закінченню відповідного базового періоду, за який нараховувались (обчислювались) страхові внески, і, відповідно, страхові внески сплачувались в строк, встановлений абз.1 ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто з дня закінчення відповідного періоду не пізніше, ніж через 20 календарних днів. Тому, за твердженням позивача, у відповідача відсутні підстави для застосування фінансових санкцій. Таким чином, позивач вважає спірне рішення №301 від 23.04.2007р. протиправним і таким, що має бути скасованим.
Постановою від 13.08.2007р. господарський суд Запорізької області відмовив в задоволенні позову з посиланням на порушення позивачем ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: при виплаті заробітної платні позивачем не в повному обсязі були сплачені авансові платежів у вигляді сум страхових внесків. На підставі зазначеного, суд визнав правомірним спірне рішення №301 від 23.04.2007р. про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 79592,31грн.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати постанову від 13.08.2007р. та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не в повному обсязі дослідив фактичні обставини у справі; звертає увагу суду на те, що в мотивувальній частині постанови не містяться обставини, які входять до предмету доказування. За думкою апелянта, судом не досліджені наявні у справі матеріали; не встановлено, які строки були порушені страхувальником: строки сплати авансових платежів чи страхових внесків. За твердженням апелянта, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, які були в повному обсязі підтримані судом першої інстанції, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не відповідають ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.п.5.1.4, п.п.5.1.5 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1. На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що строк сплати страхових внесків на відміну від авансових платежів встановлюється абз.1 ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - із дня закінчення базового звітного періоду протягом 20 календарних днів, тобто сплата повинна здійснюватись в наступному періоді. Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що підприємством з квітня 2004р. по березень 2007р. не здійснювалися виплати доходів, на які у зазначених періодах були нараховані (обчисленні) страхові внески протягом відповідних базових звітних періодів. За ствердженням апелянта, вказані виплати здійснювались позивачем по закінченню відповідного базового звітного періоду, за який нараховувались (обчислювались) страхові внески, тобто сплачувались в строк, встановлений абз.1 ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, вказані обставини всупереч вимогам ст.20 зазначеного Закону не були враховані судом першої інстанції, що призвело до неправильної кваліфікації здійснених виплат доходів, як таких, що передбачали обов'язкову сплату авансових платежів (у вигляді страхових внесків) незалежно від періоду, в якому були нараховані (обчисленні), та періоду здійснення перерахування грошових коштів на оплату праці.
В ході судового розгляду апеляційної скарги позивачем надані доповнення, в яких апелянт акцентує увагу колегії суддів на тому, що судом першої інстанції помилково визнані авансовими платежами виплати, наведені в оскаржуваній постанові та які починаються з 15-го числа наступного місяця. Апелянт вказує, що всі платежі, зазначені в постанові, зроблені з 16 по 19 число наступного за базовим періодом місяця. Разом з тим, до 20-го числа після базового періоду всі обов'язкові страхові внески внесені в повному обсязі, що підтверджується розрахунками місячних фондів заробітної плати та страхових внесків та видатковими ордерами АКБ «Індустріалбанку». Апелянт зазначає, що пунктом 13 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми надмірно сплачених або помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків в порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. Тому, оскільки позивачем були надмірно сплачені кошти страхових внесків до Пенсійного фонду України та не були повернуті на рахунок позивача, вони мають бути зараховані на майбутні періоди. З урахуванням зазначеного, апелянт просить колегію суддів задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції від 13.08.2007р. скасувати як помилкову, а позовні вимоги задовольнити, визнавши спірне рішення відповідача №301 від 23.04.2007р. таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, та скасувати його.
В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжявказує на законність та обґрунтованість постанови суду від 13.08.2007 року; не погоджується з доводами, викладеними у апеляційній скарзі, вважає, що постанова у справі № 28/184/07-АП від 13.08.2007 року прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства «Виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового об'єднання №13» та залишити без змін постанову господарського суду Запорізької області від 13.08.2007 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надані заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового об'єднання №13» обгрунтована та підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Аналіз матеріалів справи та норм права, що регулюють спірні відносини, показав наступне.
За приписами ч.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи для роботодавців нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
У ч.ч. 1, 2, 3 ст.20 зазначеного Закону визначено порядок обчислення та сплати страхових внесків. Так, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі. Обчислення страхових внесків у відповідності до вимог ст.11 цього Закону здійснюються страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Частиною 4 цієї статті визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної систерми на банківській рахунки виконавчих орагнів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду. Законодавець чітко визначив, що в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). При цьому базовим звітним періодом можна визначити фіксований проміжок часу, за який страхувальник зобов'язаний здійснити обчислення (нарахування) страхових внесків та їх сплату у встановлені Законом строки.
З огляду на викладене, під авансовими платежами у вигляді страхових внесків в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розуміються попередні платежі, що здійснюється протягом базового звітного періоду (календарного місяцю), в якому відбувається нарахування (обчислення) таких страхових внесків, у зв'язку з виплатою в зазначений період доходу і які зараховуються в рахунок сплати страхових внесків.
Колегія суддів важає за доцільне зазначити, що строк сплати страхових внесків на відміну від авансових платежів встановлюється абз.1 ч.6 ст.20 зазначеного Закону.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Тобто, встановлений граничний (кінцевий) термін сплати нарахованих страхових внесків. Базовим звітним періодом для страхувальників-работодавців є календарний місяць.
З матеріалів справи вбачаться, що Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №13» є страхувальником і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідачем була проведена перевірка позивача достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.08.2002р. по 20.03.2007р. За результатами перевірки складено акт від 17.04.2007 року за №32, яким встановлено порушення позивачем ч.6 ч.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: було виявлено заниження внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 159184,68грн., оскільки одночасно з виплатою сум заробітної плати не в повному обсязі сплачені авансові платежів у вигляді сум страхових внесків.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне рішення №301 від 23.04.2007р. про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових плетежів в сумі 79592,31 грн. (а.с.11).
Оскарження позивачем рішення №301 від 23.04.2007р. до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя залишилось без задоволення, а спірне рішення визнано обгрунтованим та відповідним чинному законодавству.
Разом з тим, системний аналіз зазначеного законодавства та матеріалів справи показав, що висновки відповідача про порушення позивачем ч.6 ст.20 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” - помилкові. Факт неналежного та несвоєчасного перерахування (сплати) страхових внесків позивачем у встановлені законом строки, тобто із дня закінчення базового періоду (кадендарний місяць) не пізніше, ніж через 20 календарних днів,- не підтверджується наявним матеріалами у справі (розрахунками місячних фондів заробітної платні та страхових внесків та видатковими ордерами, виданими банківською установою АКБ «Індустріалбанку»).Помилковими також є посилання відповідача про заниження позивачем сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а також висновки про те, що позивачем за перевіряємий проміжок часу при одночасній сплаті сум заробітної плати не в повному обсязі були сплачені авансові платежі у вигляді сум страхових внесків на загальну суму 159184,68 грн. Крім того, відповідачем не були враховані обставини щодо надмірної сплати сум страхових внесків з урахуванням норм ч.13 ст.20 вищезазначеного Закону, відповідно до якої суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.
Таким чином, колегія суддів не погоджується із судом першої інстанції, вважає висновки суду такими, що не відповідають матеріалам справи. Судом нє досліджено умови внесення фактичних виплат доходу (оплата праці) як авансових платежів, що призвело до помилкової оцінки обставин спору. В результаті розгляду матеріалів справи з урахуванням вимог апеляційної скарги та заперечень відповідача, слід визнати, що доводи апелянта - підтверджені, висновки відповідача - помилкові, позовні вимоги - обґрунтовані і підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстнації - скасувати, позов - задовольнити, скасувавши рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя №301 від 23.04.2007р.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргуКомунального підприємства «Виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового об'єднання №13»на постанову господарського суду Запорізької області від 13.08.07р. у справі № 28/184/07-АП задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 13.08.07р. у справі № 28/184/07-АП скасувати.
Позов Комунального підприємства «Виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового об'єднання №13»задовольнити.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя №301 від 23.04.2007р.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду у відповідності до ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Судді: А.О. Коршун
Л.П. Туркіна