Справа №22а-499/08 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 33 інстанції - Т.А. Азізбекян
№ 23/175-24/508/06-АП
06 травня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Проценко О.А., (доповідач)
суддів - Юхименко О.В., Туркіна Л.П.,
при секретарі - Гулій О.Г.,
за участі представника:
позивача - Гаврилова С.В. (довіреність №2 від 28.03.2008р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя
на постановугосподарського суду Запорізької області від 19.04.07р. у справі №23/175-24/508/06-АП
за позовомВиробничо-комерційна фірма «Діана»
до Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В квітні 2005 року Виробничо-комерційна фірма «Діана» звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання (з урахуванням наданих уточнень до позовних вимог) недійсними податкових повідомлень-рішень Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області №0000762340/0 від 08.10.2004 року, №0000762340/1 від 15.11.2004р., №0000762340/2 від 03.02.2005р., №0000762340/3 від 15.04.2005р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.06.2005 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.08.2005 року, позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.10.2004р. №0000762340/0 в частині застосування штрафних санкцій на суму 9136грн. та в частині визнання штрафних санкцій в сумі 9450,02грн. сумою податкового зобов'язання і щодо виникнення наслідків, передбачених ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.11.2004р. №0000762340/1, від 03.02.2005р. №0000762340/2 та від 15.04.2005р. №0000762340/3 провадження у справі припинено. При цьому зазначено, що дані податкові повідомлення-рішення сформовані на підставі рішення про розгляд скарги позивача і призначені лише для доведення нового терміну сплати раніше встановленого зобов'язання.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив дані рішення в касаційному порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2006р. оскаржувані відповідачем рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд.
Постановою від 19.04.2007 року господарський суд Запорізької області позовні вимоги Виробничо-комерційної фірми «Діана» задовольнив частково, визнавши нечинними податкові повідомлення-рішення №0000762340/0 від 08.10.2004р, №0000762340/1 від 15.11.2004р. та №0000762340/2 від 03.02.2005р. в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) у розмірі 8922,60 грн. В частині застосування штрафних санкцій у розмірі 527,42 грн. по зазначеним податковим повідомленням-рішенням суд не погодився з доводами позивача. Податкові повідомлення-рішення №0000762340/0 від 08.10.2004р., №0000762340/1 від 15.11.2004р. та №0000762340/2 від 03.02.2005р. визнані судом нечинними в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9450,02грн. сумою податкового зобов'язання та застосування наслідків, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами а державними цільовим фондами», щодо виникнення права податкової застави та вжиття заходів з продажу активів позивача.
Не погодившись з висновком суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати постанову від 19.04.2007 року, оскільки, за ствердженням апелянта, вона прийнята з порушенням норм матеріального права, без належного вивчення обставин, які мають важливе значення у справі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано при винесенні постанови норми ст.1, п.1,6 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що за наслідками перевірки позивача були зафіксовані, зокрема, порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на суму реалізованого товару - 1759,20 грн. розрахункова операція із застосуванням реєстратора розрахункових операцій не проводилась, хоча отримані готівкові кошти від покупця позивачем всупереч вимогам закону оприбутковані по касі, що підтверджується прибутковим ордером від 29.04.2002р. №121. Крім того, зазначає апелянт, в акті перевірки зафіксовано, що в порушення п.6 ст.3 зазначеного Закону підприємством не забезпечено зберігання книги обліку розрахункових операцій №0822001935р/1 від 27.09.2001р. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо реалізації комплектуючих матеріалів без застосування реєстратора розрахункових операцій з посиланням на ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З цього приводу зазначає, що на момент проведення перевірки позивачем не були надані докази віднесення до основних фондів реалізовані комплектуючі матеріали, тому вважає правомірними висновки перевіряючих про відсутність документів, якими підприємство віднесло реалізований товар до основних фондів. Апелянт зазначає, що враховуючи норми п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач взагалі не мав права відносити комплектуючі (складові частини) до основних фондів, тому позивач зобов'язаний був провести дану операцію із застосуванням реєстратора розрахункових операцій. За таких обставин, апелянт вважає цілком обґрунтованим застосування норми ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення цього Закону до платників податків, які проводять розрахункові операції за товари (послуги) за рішенням органів Державної податкової служби застосовуються фінансові санкції. Разом з тим, апелянт зазначає, що відповідно до пп.2.1.4 п.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у п.п.2.1.1 п.2 - 2.1.3 цього пункту, а тому дія цього Закону розповсюджується до таких штрафних (фінансових) санкцій, які нараховані у відповідності до закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у торгівлі, громадського харчування та послуг» як в частині процедури узгодження до сплати штрафних (фінансових) санкцій, так і порядку виписки та вручення податкового повідомлення-рішення. Таким чином, за встановлені порушення п.1,6 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції. Висновок суду першої інстанції в частині визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій до позивача апелянт вважає необґрунтованим. Просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач заперечує проти апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просить колегію суддів апеляційні вимоги не задовольняти, а постанову господарського суду Запорізької області від 19.4.2007 року залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Бердянською міжрайонної державною податковою інспекцією Запорізької області було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ «Діана» за період з 01.07.2001р. по 30.06.2004р. (а.с.11 т.1).
Під час перевірки дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п.1,6 ст.3 зазначеного Закону, а саме: не забезпечено зберігання книги обліку розрахункових операцій, фінансовий номер №0822001935 від 27.09.2001р., а також непроведення операції з продажу комплектуючих матеріалів ПП ОСОБА_1. через реєстратор розрахункових операцій. Як вбачається з акту перевірки, готівкові кошти в сумі 1759,20 грн. оприбутковані по касі підприємства згідно прибуткового ордеру №121 від 29.04.2002р. від ПП ОСОБА_1, (а.с.14 зворотній бік т.1). За результатами перевірки складено акт від 30.09.2004р. №342-234/13613247. На підставі зазначеного акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2004р. №0000762340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за встановлені порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та застосовані штрафні санкції на загальну суму 9450,02грн., з яких, як свідчить розрахунок до податкового повідомлення-рішення, 8796грн. застосовано за непроведення через реєстратор розрахункових операцій готівкових коштів в сумі 1759,20грн., отриманих від операції з продажу комплектуючих матеріалів ПП ОСОБА_1.; 314,02 грн. - за порушення норм з регулювання обігу готівки (перевищення ліміту готівки в касі на суму 157,01грн) та 340 грн. - за незберігання книги обліку розрахункових операцій (а.с.58 т.1).
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в порядку адміністративного узгодження. Проте, як вбачається з матеріалів справи, скарги позивача залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін. За наслідками апеляційного узгодження були винесені :
- податкове повідомлення-рішення від 15.11.2004р. №0000762340/1;
- податкове повідомлення-рішення від 03.02.2005р. №0000762340/2;
- податкове повідомлення-рішення від 15.04.2005р. №0000762340/3.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з преамбулою Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Тобто, законодавець чітко визначив, що вказаний Закон не є законом про оподаткування.
Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що цей Закон є спеціальним Законом про оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Отже, зазначений Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватись лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування.
Відповідно до п.п.1,2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або держаних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Пунктом 1.9 ст.1 зазначеного Закону передбачено, що податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу. Отже, така форма рішення може застосовуватись лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначений у ст.ст.14, 15 Закону України «Про оподаткування».
Як вбачається із змісту спірних податкових повідомлень-рішень, штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обов'язків платіж). Тому обов'язки суб'єкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за порушення ним норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не відносяться до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.
Статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України.
З акту перевірки вбачається, що всупереч вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачем було проведено операцію з продажу комплектуючих матеріалів Приватному підприємцю ОСОБА_1., що підтверджується прибутковим ордером №121 від 29.04.2002р., при цьому готівкові кошти за придбаний товар не були проведені через реєстратор розрахункових операцій.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до п.1 ст.3 зазначеного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції з готівкової та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіксальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Статтею 2 Закону визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Визначення «основні фонди» надано у ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з якою «основні фонди» - це матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Враховуючи зазначене, з урахуванням позиції Державної податкової адміністрації України, викладеної в листі від 18.11.2004р. №10413/6/23-2119 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажу основних фондів» слід визначити, що основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, тому дія Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на операції продажу основних фондів (як придатних для подальшого використання, так і непридатних), що належать підприємству і використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які вони розподіляються) не поширюється.
Крім того, висновок відповідача спростовується матеріалами справи: інвентарною карткою №1 обліку основних фондів (а.с.13 т.2) та актом прийому-передачі основних засобів №1 від 21.03.2002р. (а.с.14 т.2), які свідчать про те, що зазначені комплектуючи не є товаром, які придбано з метою використання в господарській діяльності.
Щодо дотримання строків, передбачених ст.250 Господарського кодексу України колегія суддів зазначає наступне. Штрафні санкції за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими, тому норми ст.250 ГК у даному випадку застосовуються. Враховуючи дату реалізації основних фондів, яка відбулась 29.04.2002р. (дата порушення) та дату винесення рішення про застосування штрафних санкцій - 08.10.2004р., цілком правомірним є висновок суду першої інстанції про безпідставність застосування до позивача санкцій у розмірі 8796,00 грн. за непроведення готівкових розрахунків через реєстратор розрахункових операцій за 29.04.2002р., оскільки зазначені санкції застосовані відповідачем більш ніж через два роки з дня події.
Щодо питання правомірності застосування штрафних санкцій у розмірі 340,00грн. за порушення п.6 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: за незберігання Книги обліку розрахункових операцій №0822001935/1 від 27.09.2001р., слід зазначити, що з урахуванням встановленого 3-річного терміну для зберігання Книги розрахункових операцій, та того факту, що порушення порядку незберігання Книги обліку розрахункових операцій вважається встановленим датою підписання Акту перевірки, тобто 30.09.2004р., то в цій частині застосування штрафних санкцій є правомірним. З даного питання колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, з об'єкривним з'ясуванням обставин справи. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись статями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області у справі №23/175-24/508/06-АП залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 19.04.07р. у адміністративній справі №23/175-24/508/06-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України у відповідності до ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.А.Проценко
Судді: О.В. Юхименко
Л.П. Туркіна