іменем україни
27 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Карпенко С.О.,
Сімоненко В.М., Хопти С.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю, набутого за час шлюбу за кошти одного з подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 січня 2013 року,
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з жовтня 1997 року по січень 2012 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. 19 серпня 2004 року ним за особисті кошти була придбана квартира АДРЕСА_1. Позивач на підставі ст. 57 СК України просив визнати указане майно, придбане ним у період шлюбу його приватною власністю.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 січня 2013 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірна квартира була придбана в період шлюбу сторін за особисті кошти позивача, тому є його особистою приватною власністю.
Проте погодитись із такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами попередніх інстанцій установлено, що з жовтня 1997 року по січень 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. 19 серпня 2004 року, тобто під час шлюбу, була придбана квартира АДРЕСА_1 та оформлена на ім'я ОСОБА_3
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 посилалася на те, що спірна квартира була придбана за спільні кошти у перерід їх шлюбу, тому є їх спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Отже, судове рішення теж не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
У порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України суд, дослідивши надані сторонами докази, не дав належної оцінки у їх сукупності і взаємозв'язку, а ухвалив рішення на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України, не звернувши уваги на те, що спірна квартира придбана під час шлюбу та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 При цьому, суди не взяли до уваги вимоги закону про презумпцію спільності майна подружжя, у силу якої зворотне доводить особа, яка вважає, що майно не є подружнім.
Безспірних, достовірних та достатніх доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 57, 58 ЦПК України, про те, що спірна квартира придбана ОСОБА_3 за власні кошти, або саме ті кошти на її придбання витрачені за рахунок коштів, переданих йому його матір'ю, ОСОБА_3 не надав.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду, на зазначене уваги не звернув, цих доводів не перевірив та не навів в ухвалі мотивів їх відхилення.
За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 3 січня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
С.О. Карпенко
В.М. Сімоненко
С.Ф. Хопта