Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів: Орлової С.О., Квасневської Н.Д.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 14 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 серпня 2012 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, таку, що
не має судимості в силу ст. 89 КК України,
засуджено:
за ч. 2 ст. 307 КК України - до позбавлення волі на 6 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;
за ч. 2 ст. 311 КК України - до позбавлення волі на 3 роки;
за ч. 1 ст. 321 КК України - до позбавлення волі на 1 рік;
за ч. 3 ст. 321 КК України - до позбавлення волі на 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання в виді позбавлення волі на 6 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
Вирішено питання про судові витрати і речові докази.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду 22 лютого 2012 року приблизно о 18 год 10 хв ОСОБА_1 в невстановленому досудовим слідством місці у невстановленої слідством особи незаконно придбала за 350 грн з метою збуту і виготовлення наркотичних засобів: особливо небезпечний наркотичний засіб концентрат макової соломи (опій екстракційний) масою в перерахунку на суху речовину 0,18 г, прекурсор - ангідрид оцтової кислоти масою 0,2 г і дві таблетки сильнодіючого лікарського засобу «Димедрол». Придбані речовини засуджена незаконно зберігала при собі з метою збуту і цього ж дня приблизно о 18 год 45 хв на перехресті вулиць Чехова і Червоноармійської в м. Сімферополі незаконно збула оперативному закупщику ОСОБА_2
Вона ж 27 лютого 2012 року приблизно о 17 год 20 хв у невстановленому досудовим слідством місці у невстановленої слідством особи повторно незаконно придбала за 350 грн з метою виготовлення наркотичних засобів і збуту: особливо небезпечний наркотичний засіб концентрат макової соломи (опій екстракційний) масою в порахунку на суху речовину 0,22 г, прекурсор - ангідрид оцтової кислоти масою 0,2 г і три таблетки сильнодіючого лікарського засобу «Димедрол». Придбані речовини ОСОБА_1 повторно незаконно зберігала при собі з метою збуту і цього ж дня приблизно о 18 год 10 хв на перехресті вулиць Чехова і Червоноармійської в м. Сімферополі повторно незаконно збула оперативному закупщику ОСОБА_2
У касаційній скарзі засуджена ставить питання про зміну судових рішень і пом'якшення призначеного їй покарання з застосуванням ст. 69 КК України. При цьому посилається на повне визнання вини у вчинених злочинах, щире каяття, свою позитивну характеристику за місцем проживання, незадовільний стан здоров'я й наявність матері похилого віку.
Заслухавши доповідь суді, прокурора, котрий просив частково задовольнити касаційну скаргу, змінити судові рішення шляхом виключення з призначеного ОСОБА_1 покарання конфіскації майна, оскільки у справі не встановлено корисливого мотиву в її діях, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Правильність встановлення судами фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 злочинів, за які її засуджено, та кваліфікація її дій: за ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 311; ч. 1 ст. 321; ч. 3 ст. 321 КК України - в касаційній скарзі не оспорюються.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суди виходили з того, що засуджена вчинила в тому числі тяжкі злочини, за місцем проживання працівниками правоохоронних органів характеризується негативно, а місцевими жителями - позитивно, є інвалідом другої групи, має матір похилого віку, проте раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів.
Як обставини, що пом'якшують покарання, враховано повне визнання вини і щире каяття, а обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
Разом із тим, призначаючи ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України, місцевий суд не дав належної оцінки особливостям даних конкретних злочинів, даним про особу засудженої та обставинам, які пом'якшують покарання, в результаті чого призначив покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої внаслідок суворості.
Не ґрунтується на вимогах кримінального закону врахування судом при призначенні покарання фактів притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності в минулому. Попередня судимість засудженої погашена у встановленому законом порядку (а. с. 156-161). Виходячи з вимог статей 88, 89 КК України, припинення судимості анулює всі кримінально-правові і загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, що раніше злочину не вчиняла, і покарання не відбувала. Вона не повинна відчувати жодних негативних наслідків погашеної або знятої судимості. Врахування останньої при вирішенні будь-яких питань, у тому числі при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.
Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляцію засудженої на вирок місцевого суду, зазначеного до уваги не взяв і помилку місцевого суду не виправив.
Враховуючи вкрай незадовільний стан здоров'я ОСОБА_1, яка страждає на СНІД IV клінічної стадії, туберкульоз легень, гепатит С та інші тяжкі захворювання (а. с. 207), відсутність обставин, які обтяжують покарання, невеликі розміри наркотичних засобів, що були предметом незаконного придбання, зберігання з метою збуту і збуту, а також враховані місцевим судом дані, що позитивно характеризують особу засудженої, й обставини, які пом'якшують покарання, колегія суддів вважає, що вони у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і дають підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 КК України та роз'яснень, які містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі й особливо тяжку корисливі злочини.
З установлених судом фактичних обставин справи в діях ОСОБА_1 не вбачається корисливого мотиву під час збуту наркотичного засобу й особистого збагачення засудженої в результаті вчинення таких дій.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що із покарання, призначеного ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України й на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, слід виключити додаткове покарання в виді конфіскації майна.
Порушень кримінально-процесуального закону, які були би підставами для скасування судових рішень, у справі не встановлено.
Керуючись статтями 394-396, 398 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI), п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 14 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання з застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 вважати засудженою до позбавлення волі на 4 роки без конфіскації майна.
У решті вирок та ухвалу залишити без зміни.
Судді:
______________ ________________ __________________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова Н.Д. Квасневська