Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Британчука В.В.,
суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2012 року.
Вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2012 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, судимого
21 вересня 2004 року вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, а також 28 грудня 2004 року вироком того ж суду за ч. 2 ст. 309 КК із застосуванням положень ст. 70 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; звільненого 25 жовтня 2007 року на підставі постанови Вознесенського районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2007 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання один рік п'ять місяців три дні,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено і на підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання, призначеного за ч. 2 ст. 186 КК, з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК. В решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 06 грудня 2011 року близько 12:45, знаходячись у належному ОСОБА_3 домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_2, відкрито викрав у власника будинку 450 грн.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, через безпідставне звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання згідно зі ст. 75 КК, про що наводить відповідні доводи.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, захисника, котрий заперечував проти її задоволення, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Подія злочину, доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні цього діяння, його кримінально-правова оцінка за ч. 2 ст. 186 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувались.
Мотивуючи можливість звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, апеляційний суд в ухвалі дійшов висновку, що місцевий суд належно не врахував (незважаючи на вчинення засудженим тяжкого злочину) даних про особу ОСОБА_2 (котрий позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину), таких обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди, а також прохання потерпілого суворо не карати засудженого.
Проте, на думку колегії суддів, таке рішення апеляційний суд прийняв без достатніх підстав, адже в ухвалі належним чином не обґрунтовано можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, не розмежовано підстав для призначення покарання у виді позбавлення волі та підстав для звільнення від його відбування. Крім того, не зазначено, що саме свідчить про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання, але в умовах контролю за його поведінкою.
Також фактично поза увагою апеляційного суду залишилися: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є кваліфікованим видом грабежу, характер злочинних дій і спосіб їх учинення (відштовхнув потерпілого з ліжка на підлогу, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що визнано обтяжуючою покарання обставиною), а також те, що ОСОБА_2 не вперше притягається до кримінальної відповідальності.
Не містить ухвала апеляційного суду й обґрунтування того, що саме свідчить про неналежне врахування місцевим судом особи засудженого та обставин, які пом'якшують покарання, зокрема того, які дії ОСОБА_2 доводять його активне сприяння у розкритті злочину
Отже, рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
За таких обставин ухвала апеляційного суду як винесена з порушенням вимог ст. 377 КПК 1960 року не може залишатись у силі і підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
Якщо за наслідками нового апеляційного розгляду справи апеляційний суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, то його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК слід визнати невідповідним тяжкості злочину та особі засудженого, а отже, неправильним.
Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
В.В. Британчук Ю.П. Фурик Ж.М. Єленіна