Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Британчука В.В.,
суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову судді Київського районного суду м. Сімферополя від 02 липня 2012 року щодо ОСОБА_1
Цією постановою закрито провадження у кримінальній справі щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
такого, що не має судимості,
за обвинуваченням за ч. 2 ст. 367 КК на підставі ст. 48 КК у зв'язку зі зміною обстановки.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
Як установлено у постанові судді місцевого суду, ОСОБА_1 обвинувачено у тому, що він, обіймаючи посаду директора ТОВ «Антос-Петроль», тобто будучи службовою особою, в період із березня 2011 року по січень 2012 року всупереч вимогам п. «б» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи» неналежно виконував свої обов'язки внаслідок несумлінного ставлення до них, сам особисто та через довірених осіб уклав у містах Одесі, Євпаторії, Харкові, Керчі та Сімферополі угоди з підприємствами, що здійснюють ввезення товарів на митну території України у режимі імпорту через Євпаторійський морський торгівельний порт та Керченський морський рибний порт, з надання послуг зі збору та утилізації використаних пакувальних матеріалів і тари, фактично не маючи права проводити ці роботи. Одержані за угодами гроші ОСОБА_1 перерахував на рахунок, відкритий ТОВ «Антос-Петроль» у ПАТ «Марфін Банк», а не на спеціальний рахунок у Державному казначействі України, що призвело до використання грошових коштів не за цільовим призначенням, чим спричинив настання тяжких наслідків у виді завдання матеріальної шкоди державі у розмірі 1 915 675,96 грн.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано на досудовому слідстві за ч. 2 ст. 367 КК.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 уперше притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжкого злочину, має постійне місце проживання, 07 травня 2012 року звільнений з посади директора ТОВ «Антос-Петроль», суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 перестав бути суспільно небезпечним. На цих підставах суддя закрив провадження у кримінальній справі за обвинуваченням за ч. 2 ст. 367 КК згідно зі ст. 48 КК у зв'язку зі зміною обстановки.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову судді місцевого суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального і направити справу на новий судовий розгляд. При цьому прокурор стверджує, що суддя не мав права в силу ст. 237 КПК 1960 року вирішувати питання про закриття справи у зв'язку зі зміною обстановки на стадії попереднього розгляду справи, оскільки для прийняття такого рішення належить дослідити докази у справі, що на вказаній стадії судового розгляду не передбачено. Також прокурор зазначає, що ОСОБА_1 не відшкодував завданих збитків і не висловив свого ставлення до пред'явленого обвинувачення. Поряд із цим прокурор звертає увагу й на те, що всупереч вимогам ст. 48 КК, ст. 7 КПК 1960 року суддя не вирішив питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Як убачається зі справи щодо ОСОБА_1, вона надійшла до місцевого суду з обвинувальним висновком, згідно з яким ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 367 КК.
Отримавши справу, суддя мав діяти у спосіб і в порядку, передбаченому гл. 23 КПК 1960 року «Попередній розгляд справи суддею» і прийняти одне з рішень, передбачених ст. 244 цього Кодексу, з'ясувавши питання, вказані у його ж ст. 237. На цій стадії розгляду справи суддя може закрити справу за наявності обставин, передбачених, зокрема, ст. 7 КПК 1960 року, якою унормовано процесуальний порядок звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання внаслідок зміни обстановки під час попереднього і судового розгляду справи.
Разом із тим, на стадії попереднього розгляду справи суддя не може закрити справу тоді, коли для з'ясування (підтвердження) підстав для її закриття необхідно досліджувати й оцінювати певні докази у справі, а також дані щодо поведінки обвинуваченого та його особи. А питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, коли це є правом, а не обов'язком суду, суддя повинен вирішувати під час судового (не попереднього) розгляду з дотриманням порядку, встановленого ст. 282 КПК 1960 року.
Під час розгляду клопотання ОСОБА_1 про закриття справи на підставах, передбачених ст. 48 КК, зазначених вимог кримінально-процесуального закону суддя не дотримався, адже під час попереднього розгляду справи дослідив докази у ній (п'ять томів).
Крім того, у постанові судді не було вирішено питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності і не наведено належного обґрунтування прийнятого рішення.
Суддя не врахував, що згідно зі ст. 48 КК особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Тобто кримінальним законом передбачено дві самостійні підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.
Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, в разі, коли вона сама або обстановка навколо неї змінилася настільки, що унеможливлює вчинення особою нового злочину
При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК є правом, а не обов'язком суду.
Таким чином, для застосування ст. 48 КК суду належить встановити як те, що злочин було вчинено, так і обставини, які свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.
Для цього належить безпосередньо дослідити докази у справі, що можливо лише під час судового, а не попереднього її розгляду.
Отже, винесена суддею під час попереднього розгляду постанова про закриття справи щодо ОСОБА_1 на підставі ст. 48 КК є передчасною, а тому - незаконною.
Тому доводи прокурора в касаційній скарзі про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосуванням кримінального є обґрунтованими.
У зв'язку із цим постанова судді місцевого суду не може залишатись у силі і на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий попередній розгляд, під час якого належить усунути вказані порушення закону і розглянути справу з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законів.
Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Постанову судді Київського районного суду м. Сімферополя від 02 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на новий попередній розгляд.
Судді:
В.В. Британчук Ю.П. Фурик Ж.М. Єленіна