Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Григор'євої І.В.,
суддів: Британчука В.В., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційної скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2011 року.
Указаним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодноразово судимого, востаннє - 25 квітня 2008 року вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за частинами 2, 3 ст. 185 КК із застосуванням положень ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років; звільненого 01 квітня 2011 року з місць відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк один рік вісім місяців п'ять днів,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
Цим же вироком засуджено
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, судимого вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення на строк три роки зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю два роки,
за ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки й на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків - на строк п'ять років шість місяців;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_4,
уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, судимого вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2008 року за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі статей 75, 104 КК з іспитовим строком тривалістю один рік,
за ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.
Постановлено стягнути 4873,88 грн на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування майнової шкоди солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 1198,67 грн з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, 1727,50 грн з ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 червня 2011 року в нічний час за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом пошкодження навісних замків проник до гаражу, розташованого по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно ОСОБА_4 на суму 720 грн.
29 червня 2011 року вночі він за попередньою змовою з ОСОБА_3 у той же самий спосіб із того ж гаражу таємно викрав майно ОСОБА_5 на суму 1198,67 грн.
04 липня 2011 року у нічний час ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тим же способом з того ж гаражу таємно викрав майно тієї ж потерпілої на суму 4153,88 грн, а 11 липня 2011 року з ОСОБА_2 - на суму 2098 грн.
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій засудженого, просить вирок місцевого суду змінити, пом'якшити призначене покарання, звільнивши від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Посилається при цьому на дані про свою особу, матеріальне та сімейне становище, які, на його думку, пом'якшують покарання.
Вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржено.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, котрий заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив залишити вирок щодо ОСОБА_1 без зміни, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Події злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 3 ст. 185 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувались.
Доводи засудженого про суворість призначеного покарання і про можливість його пом'якшення зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є безпідставними, тому що покарання відповідає вимогам статей 65, 71 КК, вчиненому й особі засудженого.
Місцевий суд при цьому врахував усі пом'якшуючі покарання обставини та позитивні дані про особу засудженого, з якими останній пов'язує свої касаційні вимоги, адже суд визначив покарання не у максимальних межах санкції ч. 3 ст. 185 КК.
Разом із тим, суд правильно врахував ступінь тяжкості злочину (тяжкий) та вчинення ОСОБА_1 злочину до повного відбуття покарання за попереднім вироком.
Тому за таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а підстави для пом'якшення покарання чи звільнення від його відбування відсутні.
Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Судді:
В.В. Британчук І.В. Григор'єва Ю.П. Фурик