Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О. В.,
суддів Сахна Р. І., Шибко Л. В.,
за участю прокурора Сорокіної О. А.,
захисника адвоката ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 155 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк
4 роки.
Вирішено долю речових доказів.
Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 у рахунок відшкодування: моральної шкоди -50 000 грн; на правову допомогу - 1000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня
2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він у стані алкогольного сп'яніння 03 жовтня 2011 року приблизно о 03:00 у будинку за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, даючи звіт своїм діям і керуючи ними, знаючи по те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 є малолітньою, допускаючи те, що вона не досягла статевої зрілості, вчинив статеві зносини з останньою.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить ухвалу постановлені у справі судові рішення скасувати, звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку з добросовісною помилкою щодо статевої зрілості потерпілої (віку потерпілої), а провадження у кримінальній справі закрити.
У запереченнях на цю касаційну скаргу законний представник потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1, який просив касаційну скаргу задовольнити, думку прокурора, котрий вважав, що постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі та запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.
Згідно з ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК
1960 року щодо однобічності або неповноти досудового чи судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 67 КПК 1960 року, оцінка доказів у справі є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримано.
Доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які вірно оцінено та обґрунтовано покладено судом у основу вироку.
Обґрунтовуючи доведеність вини засудженого ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно поклав в основу вироку показання потерпілої
ОСОБА_3, яка підтвердила обставини за яких засуджений
ОСОБА_2 вчинив з нею статевий акт.
Із показань свідка ОСОБА_6 (матері потерпілої) убачається, що ОСОБА_2 є їх сусідом та працював із нею на одній роботі.
03 жовтня 2011 року ОСОБА_6 була на роботі, приблизно о 03:00 ночі зателефонувала донька та повідомила про те, що засуджений до неї «чіпляється», однак розмову було перервано, зв'язатися з донькою вона не змогла. Приблизно через 15 хвилин донька сама їй зателефонувала та повідомила, що в ранці розповість про те, що з нею сталося. Коли свідок повернулася додому, зі слів доньки їй стало відомо, що ОСОБА_2 насильно вступив з нею в статеві зносини.
Достовірність наведених обставин підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема: даними протоколу огляду місця події та речей, вилучених у будинку ОСОБА_2; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_2; даними протоколу очної ставки між ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3, де остання підтвердила факт статевих зносин між нею та засудженим, котрий у свою чергу підтвердив показання потерпілої (а.с. 126-129, т. 2); даними висновків судово-медичних експертиз № 660 та № 1844; даними висновку амбулаторної судово-психологічного-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_3; даними, що містяться у психіатричній експертизі від 28 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2
№ 681, згідно з якою останній у період учинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, заходів медичного характеру не потребує.
При цьому як убачається із висновку судово-медичної експертизи
№ 1844, потерпіла ОСОБА_3 на час судово-медичного обстеження статевої зрілості не досягла на що вказують недостатні показники антропометричних вимірів.
Крім того, з матеріалів справи, зокрема з показань самого засудженого ОСОБА_2 убачається, що він тривалий час знайомий із потерпілою ОСОБА_3, оскільки проживає по сусідству з нею.
Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК, а тому доводи в касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 про те, що засуджений
ОСОБА_2 помилився в досягненні потерпілою статевої зрілості, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_2, згідно з указаною нормою закону врахував: характер, ступінь суспільної тяжкості вчиненого ним злочину; пом'якшуючі обставини (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину); обставини, які його обтяжують (злочин вчинив щодо малолітньої у нетверезому стані); особу засудженого (за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше).
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_2 покарання, його вид і строк суд визначив правильно; воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення не вбачає.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.
Цивільний позов розглянуто відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.
Порушень кримінально-процесуального закону, які би могли бути підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі не встановлено.
Враховуючи наведене і керуючись статтями 394 - 398 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від
07 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
Судді:
О. В. Єлфімов Р. І. Сахно Л. В. Шибко