Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Зубара В.В.,
суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні 29 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Марківського районного суду Луганської області від 30 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 16 березня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, неодноразово
судимого, останній раз 26 квітня
2010 року вироком Марківського
районного суду Луганської області
за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки
позбавлення волі, звільненого від
відбування призначеного покарання
з випробуванням на підставі ст. 75 КК
України з іспитовим строком 3 роки,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Марківського районного суду Луганської області від 26 квітня 2010 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено.
Пом'якшено ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Марківського районного суду Луганської області від 26 квітня 2010 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 12 червня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, на ґрунті ревнощів умисно наніс своїй дружині ОСОБА_2 численні удари в різні частини тіла, спричинивши останній легкі та тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями, просить їх скасувати, а справу направити на нове розслідування, або перекваліфікувати його дії на ст. 128 КК України. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що досудовим та судовим слідством не доведено його умислу на спричинення ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) у касаційному порядку не підлягають.
Разом із тим, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку доказів.
Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, експерта ОСОБА_21, даними, що містяться в протоколі додаткового огляду місця події, висновках судово-медичної, імунологічної експертиз, та іншими доказами по справі.
Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що досудовим та судовим слідством не доведено умислу на спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає непереконливими, а тому вимоги засудженого щодо необхідності перекваліфікації його діянь з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого, аналогічні викладеним у його касаційній скарзі, та обґрунтовано їх відхилив, належним чином умотивувавши своє рішення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).
Покарання ОСОБА_1 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу Х1 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Марківського районного суду Луганської області від 30 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 16 березня 2012 року щодо нього - без зміни.
В.В. Зубар Н.О. Марчук Л.А. Романець