Справа № 509/431/13- ц
26 лютого 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Бичковського Є.Л.
при секретарі Ауловій О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в cмт Овідіополь цивільну справу за позовом заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до ОСОБА_1 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання знести самочинно побудовану будівлю та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,-
Заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, посилаючись на те, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею №Р-16-01 від 20 березня 2000 року, виданого Херсонській квартирно-експлуатаціній частині району, правонаступником якої є квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси (далі - КЕВ м.Одеси), виконавчий комітет Авангардівської селищної ради Овідіопольського району надав для потреб оборони у постійне та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 63,9 га, розташовані у місті Одесі та Одеській області, до складу яких також входить земельна ділянка загальною площею 63,9 га за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташовано військове містечко №Дальник 7. Відповідач протиправно самовільно захопив частину цієї земельної ділянки площею 19 кв.м, яка розташована біля будинку АДРЕСА_1 на території військового містечка №Дальник 7 та побудував на ній капітальну споруду.
Заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просить суд визнати самочинним будівництво будівлі, яка здійснена відповідачем, зобов'язати відповідача за власний рахунок знести цю самочинно побудовану будівлю та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 19 кв.м на території військового містечка №Дальник 7 за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач у направив до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що він позов не визнає та проти його задоволення заперечує, оскільки вважає себе неналежним відповідачем по справі. У 1989 році він отримав ордер на квартиру АДРЕСА_1. На той час прилегла до будинків територія містечка використовувалася для ведення підсобного господарства та на ній були побудовані гаражі та сараї. Від попереднього користувача квартири йому дістався спірний гараж, який він певний час використовував. Проте вже більш ніж десять років він квартирою не користується. При цьому, у зв'язку із неможливістю явки у судове засідання, відповідач просив справу розглянути у його відсутності.
Представники Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси також звернулись до суду із заявами про розгляд справи у їх відсутності.
У судовому засіданні представник прокуратури позов підтримав та просив його задовольнити.
Вислухавши пояснення представника прокуратури та дослідивши матеріали справи суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Згідно з ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД №001707 від 20 березня 2000 року, виданого на підставі рішення Авангардівської селищної ради народних депутатів від 11 лютого 2000 року №203, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №Р-16-01, для потреб оборони надано у постійне користування земельна ділянка площею 63,90 га, до якої входить земельна ділянка площею 41,90 га, на якій розташовано військове містечко №Дальник 7.
Згідно з генпланом військового містечка №Дальник 7 та його експлікації у житловій зоні містечка передбачено розташування двох житлових будинків (3,4), ТП (16), туалету (13) та господарчої будівлі (10).
Згідно з актом перевірки законності використання земельної ділянки військового містечка №Дальник 7 військової частини А2171 від 25 грудня 2012 року відповідач проживає у АДРЕСА_1, та самовільно захопив земельну ділянку площею 19 кв.м, на якій побудований гараж НОМЕР_1. Відповідно до доданої до цього акту фото таблиці АДРЕСА_1 гараж НОМЕР_1 є капітальною цегляною спорудою.
З врахуванням встановлених по справі обставин суд вважає, що відповідач дійсно самовільно захопив земельну ділянку площею 19 кв.м на території військового містечка №Дальник 7 за адресою: АДРЕСА_1, та використовує самовільно побудований на ній капітальний гараж, тому в силу ст.376 ЦПК України та ст.212 ЗК України відповідача має бути зобов'язано за власний рахунок знести цю самочинно побудовану будівлю гаражу та звільнити земельну ділянку.
Відповідно до ч.1 ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання.
В силу ч.1 ст.217 ЦПК України суд вважає за необхідне визначити, що у разі відмови відповідача здійснити знесення будівлі гаражу, таке знесення має бути здійснено примусово за його рахунок.
Суд також критично оцінює заперечення відповідача проти задоволення позову, оскільки вони нічим не підтверджені та спростовуються іншими доказами по справі. Заперечуючи проти позову відповідач в силу ст.ст. 10, 60 ЦПК України зобов'язаний був довести правову та фактичну підставу таких своїх заперечень.
Згідно з ст.ст.10 ч.3, 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.16 ЦК України звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Способом захисту прав є відповідні заходи, які дають об'єктивні підстави позивачеві відновити становище, яке існувало до порушення і отримати тим самих втрачені блага майнового або немайнового характеру.
Суд вважає, що обраний заступником прокурора додатковий спосіб захисту щодо визнання самочинним здійсненого відповідачем будівництва не відповідає змісту та характеру порушених законних інтересів держави, а також закріпленим у чинному законодавстві правовим положенням, тому суд не має правових підстав для задоволення позову в цій частині. Але суд звертає увагу, що на його думку в результаті задоволення решти заявлених позовних вимог порушені відповідачем законні інтереси держави поновлені судом у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 321, 376, ЦК України, ст.ст.152, 212 ЗК України, суд,-
Позов заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до ОСОБА_1 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання знести самочинно побудовану будівлю та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 19 кв.м та знести будівлю гаражу НОМЕР_1 та на території військового містечка №Дальник 7 за адресою: АДРЕСА_1, а у разі відмови здійснити знесення будівлі гаражу примусово за його рахунок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Овідіопольського районного суду Одеської області апеляційної скарги позивачами протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а відповідачем - у той же строк з дня отримання його копії.
Суддя Є.Л.Бичковський