Справа № 2-240/12
Провадження №2/712/135/13
12 лютого 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Кальчук А.П.
при секретарі Онищенко Ю.А.
за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно, набуте внаслідок спільної праці за час перебування у фактичних шлюбних відносинах і проживання однією сім»єю, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно, набуте внаслідок спільної праці за час перебування у фактичних шлюбних відносинах і проживання однією сім»єю. Позивач вказував, що з 1985 року по грудень 2010 року він проживав однією сім»єю з ОСОБА_4 Спочатку проживали в гуртожитку АДРЕСА_8, а потім з 1986 року в АДРЕСА_1, яка була надана згідно з ордером на ім»я відповідачки. Позивач перебував на квартирному обліку за місцем роботи на «Приладобудівному» заводі, тому вони вирішили, що в квартирі відповідачки він не буде прописуватись. За спільні кошти вони зробили ремонт в квартирі та придбали меблі. В 1986 році вони отримали земельну ділянку в дачному кооперативі і на протязі 1987-1989 років позивач разом зі своїми друзями побудував дачний будинок в АДРЕСА_6. В грудні 2010 року позивач повертався з санаторію і тоді йому зателефонувала відповідачка і повідомила, що вона змінила замки на вхідних дверях квартири та вивезла його речі в гараж. З грудня 2010 року він став проживати в дачному будинку в кооперативі «Труд». Просив визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; на 2/3 частини будинку АДРЕСА_6.
В ході розгляду справи позивач змінив та уточнив свої позовні вимоги.
Просив визнати спільним майном позивача та відповідачки квартиру АДРЕСА_1, меблі, які знаходяться в цій квартирі, дачний будинок АДРЕСА_6 та меблі, що знаходяться в цьому будинку; виділити його частку із спільного майна, що еквівалентно 17660,00 грн. В рахунок компенсації вартості спільного майна просив закріпити за ним на праві власності дачний будинок АДРЕСА_6.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та пояснила, що знайома з позивачем з 1985 року, коли вони працювали на заводі ЗБВ «Черкасиремстрой» і там вона перебувала на квартирному обліку. В 1987 році вона отримала квартиру на склад сім»ї 2 особи: вона та син ОСОБА_5. До отримання квартири вона з сином проживала в гуртожитку по АДРЕСА_7. З позивачем у неї були приятельські відносини, тому він з своїм другом кілька годин відпрацював в будинку, в якому вона отримала квартиру.
В 1987 році відповідачці було надано земельну ділянку в кооперативі «Труд». З 1987 по 1990 рік велось спорудження дачного будинку. Позивач допомагав в будівництві, однак грошові кошти не вкладав у будинок.
В 1994 році вона приватизувала дачний будинок, а в 2000-му - квартиру.
З 2000-го року відповідачка погодилась на спільне проживання з позивачем, однак спільного господарства не вели і за період з 2000-го по 2010 рік ніякого майна спільно не придбали. Квартира, дачний будинок та меблі були придбані до 2000-го року. Позивач не був зареєстрований у квартирі відповідачки, проживав то на дачі, то в квартирі, часто був відсутній, зароблені кошти використовував на свій розсуд, не надавав підтримки відповідачці як дружині.
Просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Адвокат ОСОБА_2 вважала, що у позивача відсутні будь-які правові та фактичні підстави для визнання за ним права власності на майно, належне відповідачці, а тому вважала позовні вимоги безпідставними та просила в їх задоволенні відмовити повністю.
Заслухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідачка ОСОБА_4 разом зі своїм сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 1987 року проживала в гуртожитку по АДРЕСА_7. 14.08.1987 року їй на склад сім»ї 2 особи - вона та син - було видано ордер №010717 на зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_1.
10.06.1999 року органом приватизації Соснівського райвиконкому м. Черкаси було видане свідоцтво про право власності на вказану квартиру на ім»я ОСОБА_4 та ОСОБА_5
В квартирі АДРЕСА_1, належній відповідачці та її сину позивач жодного дня не був зареєстрований, права на проживання в цій квартирі він не набував.
Дана квартира являється власністю відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і їх право власності зареєстровано в КП ЧООБТІ на підставі свідоцтва про право власності №006653 від 10.06.1999 року.
Позивач не надав жодних доказів того, що за рахунок його коштів чи його зусиль була збільшена вартість квартири, належної відповідачці та її сину.
За таких обставин суд вважає, що підстав для визнання квартири спільною власністю позивача та відповідачки немає.
Як вбачається з товарних чеків фірми «Меблі» 03.02.1989р. була придбана спальня «Альбіна», 20.07.1989р. кухня «Олімпія» Польша. 15.05.1989р. було оформлено зобов»язання про придбання вітальні «Пітешта» Румунія в розстрочку на 2 роки. Також в 1989 році було придбано передпокій «Кварц».
Всі ці меблі в квартиру були придбані на ім»я ОСОБА_4
Жодних доказів того, що меблі були придбані за рахунок коштів, належних позивачу, до суду не було надано.
Судом також встановлено, що в травні 1987 року ОСОБА_4 було виділено садову ділянку в АДРЕСА_9, ділянка 179. В період з 1987 по 1990 роки велось будівництво будинку на садовій ділянці.
Як пояснила відповідачка, вона працювала на той час в будівельних організаціях і мала можливість офіційно придбати будівельні матеріали та замовити транспорт для їх переведення на садову ділянку.
З наданих нею накладних вбачається, що в 1987 - 1990 роках вона неодноразово замовляла бетон, розпиловку лісу, цемент, камінь-бут, шифер, цеглу, перемички. Накладні виписані на ім»я ОСОБА_4
Відповідачка також не заперечувала, що розвантажувати будівельні матеріали, здійснювати різні будівельні роботи на земельній ділянці їй допомогали її друзі, знайомі, співробітники, в тому числі і позивач ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що допомагав ОСОБА_4 робити покрівлю на дачі, безкоштовно. Знав, що будівництвом керував ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що її чоловік допомагав ОСОБА_4 на дачі будувати стіни та робити перекриття. Неодноразово завозив матеріали, які ОСОБА_4 купувала на складі.
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він безкоштовно допомагав на будівництві будинку ОСОБА_4, там було багато людей. Він робив цементний розчин, був підсобником, а пізніше допомагав робити кришу.
Свідок ОСОБА_10 дав покази, що знає ОСОБА_3 з 1988 року, бував на дачі у нього і в квартирі у ОСОБА_4. Має також дачу в с. Чапаєвка, тому завозив фанеру і штукатурів і собі на дачу і ОСОБА_3 та ОСОБА_4. В 1989 році дача вже була побудована. Хто офіційно є власником дачі - він не цікавився.
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що знає ОСОБА_4 з 1989 року. Жили з нею в одному районі. З 1989 по 1996 рік, поки проживав у м. Черкаси, підтримував з ОСОБА_4 дружні стосунки, допомагав їй грошима, бував у неї вдома 1-2 рази на місяць. На машині кілька разів відвозив їй на дачу будівельні матеріали, допомагав погрузити і вигрузити. ОСОБА_3 ні на дачі, ні в квартирі не бачив. Він знав до 1996р., що ОСОБА_4 одинока, проживає з сином, а її чоловік загинув.
З показань сторін та свідків вбачається, що дачний будинок був побудований до 1990 року. В цей період питання правового режиму спільного майна регулювались нормами Цивільного Кодексу Української РСР, а саме ст. 112 ЦК УРСР. Дана стаття передбачала, що майно може належати на праві спільної сумісної чи спільної часткової власності двом чи кільком громадянам.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були подружжям - шлюб не реєстрували, спільного господарства не вели, грошові кошти також не були спільними.
Тому той факт, що в період до 1991 року вони зустрічались, підтримували дружні близькі стосунки, не перебуваючи в шлюбі, свідчить про те, що згідно з цивільним та сімейним законодавством, яке діяло на той час, вони не могли мати спільне сумісне майно, як подружжя.
Якщо б вони створювали спільне майно, то це могла бути лише спільна часткова власність - з визначенням часток. Частки могли бути визначені лише за згодою сторін. В даному ж випадку з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка надана в 1987 році на ім»я ОСОБА_4і 21 квітня 1994 року їй було видане реєстраційне посвідчення ЧООБТІ про те, що садовий будинок АДРЕСА_6, зареєстрований за гр.. ОСОБА_4 на праві особистої власності на підставі довідки товариства «Труд» №16 від 05.04.1994 року.
Спорудження будинку було закінчено в 1990 році, приватизація будинку проведена в 1994 році, а позов про визнання права власності на ? частину будинку ОСОБА_3 заявив в 2012 році, не надавши доказів про свою частку витрат в будівництві.
Суд критично оцінює пояснення позивача в тій частині, що він з 1985 року проживав зі ОСОБА_4 однією сім»єю. Така позиція позивача суперечить доказам, які є в матеріалах справи. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.02.1987р. був задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_12 про зміну умов житлового найму та виділено в користування ОСОБА_3 кімнату площею 9,85 кв.м. в АДРЕСА_4. Цим же рішенням було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_12 до ОСОБА_3 про втрату ним права на користування житлом у вказаній квартирі. В рішенні суду вказано, що «не знайшло свого підтвердження посилання ОСОБА_12 на те, що «позивач з травня 1985 року проживає з ОСОБА_4 у неї в квартирі». В 1987 році ОСОБА_3 стверджував, що в основному він проживає в АДРЕСА_4, а у ОСОБА_4 лише кілька разів ночував.
З довідки Соснівської СУБ від 06.03.2012р. вбачається, що ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 з 09.09.1983р. по 23.04.1989 року.
З 30.09.1998 року ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5.
З рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_12 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини вбачається, що позивач ОСОБА_3, обґрунтовуючи свій позов, вказував, що він вкладав сили в будівництво будинку по АДРЕСА_10, що належав його донці ОСОБА_16, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Також він вказував в позові, що одинокий, мешкає в гуртожитку і має намір проживати разом з онукою та її батьком в будинку по АДРЕСА_10.
Оцінюючи відносини сторін, суд вважає, що стосунки позивача та відповідачки не були стабільними, сімейними. Так, свідок ОСОБА_12 пояснила, що в 1997 році було весілля її доньки ОСОБА_2, яка є також дочкою позивача. На весілля ОСОБА_3 не запросив ОСОБА_4, а був з іншою жінкою - ОСОБА_15, яку дітям представляв як дружину.
Свідок ОСОБА_14 пояснила, що в 1998 році вона одружилась з сином відповідачки ОСОБА_5. На весіллі роль батька ОСОБА_5 виконав сусід ОСОБА_8. З 1998 року вона стала проживати в сім»ї відповідачки. Вони в квартирі проживали втрьох. В жовтні 1999 року народився онук відповідачки. Перед народженням дитини був зроблений косметичний ремонт в квартирі. Коли відмічали в 2000-му році 1 рік дитині, ОСОБА_4 сказала, що буде проживати з ОСОБА_3 і з цього часу він став проживати в квартирі. Відносини між ними були погані, не дружні.
Сам позивач також заявив в судовому засіданні, що в нього ніколи не було спільного бюджету з відповідачкою.
За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони не проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, оскільки позивач не довів наявність співжиття, спільного господарства, прояв подружніх відносин перед третіми особами, в особистому листуванні та інших документах, взаємної матеріальної підтримки, проживання з ними дітей тощо.
Ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України передбачає, що «проживання однією сім»єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов»язків подружжя.
Також суд вважає, що ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності на пред»явлення позову, так як право власності і на квартиру і на садовий будинок було оформлене більше 10 років назад на ім»я відповідачки, про що позивачу було відомо.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 112-119, главами 12, 13 Цивільного Кодексу УРСР, 328, 331, 332, 355, 356, 357, 358, 368, 373, 382, 383 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 21, 74 Сімейного кодексу України, ЗУ «Про власність», -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: