Справа № 2-880/12
Провадження № 2/712/161/13
18 січня 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ТІТОВА О.І., ЙОСИПАКА О.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності та честі та відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист честі, гідності, ділової репутації, посилаючись на те, що він працює в Державній фінансовій інспекції в Черкаській області на посаді начальника відділу інспектування органів державної влади з 30 березня 2011 року, в даному відділі також працює відповідач ОСОБА_2
28 лютого 2012 року, на початку робочого дня, позивачем було дано усні доручення відповідачці підготувати проекти щомісячних інформацій та дооформити матеріали ревізійної справи для передачі податковій службі Черкаської області. 29 лютого 2012 року жодне доручення відповідач не виконала та без будь-яких пояснень по завершенню робочого дня пішла додому, про що позивачем була складена доповідна записка на ім'я керівника. 01 березня 2012 року приблизно о 09 год. 30 хв. позивач зайшов до робочого кабінету де відповідач робила зачіску та запитав у неї, чому вона не виконала його вказівки на виконання усних доручень, між ними сталася словесна суперечка, в якій позивач наголосив, що в разі не виконання останньою вказівок, вона буде позбавлена премії. Після даної розмова відповідач ОСОБА_2 виконувала свої обов'язки і після закінчення робочого часу зайшовши до кабінету позивача повідомила про виконану роботу та покинула робоче місце. 02 березня 2012 року відповідач на роботу не з'явилась, в телефонній розмові повідомила, що захворіла.
05 березня 2012 року до ОСОБА_1 звернувся дільничий інспектор Соснівського РВ УМВС України та повідомив що до нього звернулась ОСОБА_2 з заявою про конфлікт на робочому місті. Крім того з аналогічними заявами ОСОБА_2 звернулась до прокуратури міста Черкаси та Черкаської області, в яких вказала, що на робочому місті у неї виникла суперечка з ОСОБА_1, під час якої останній висловлювався нецензурною лайкою та замахнувся на неї, але вона вибігла із кабінету в коридор, а ОСОБА_1 вдарив її ногою в спину, після чого остання впала та отримала тілесні ушкодження. В результаті звернень ОСОБА_2, Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області винесено постанову про відмову в порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1
Позивач вважає, що в внаслідок поширення ОСОБА_2, недостовірної інформації, яка принизила його гідність, честь та ділову репутацію, у нього стався гіпертонічний криз, порушився нормальний хід його життя, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав, розмір завданої моральної шкоди оцінює в 1 700 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив та просив їх задоволити, а саме визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену відповідачкою в частині того, що ОСОБА_2 01 лютого 2012 року на робочому місті, отримала тілесні ушкодження від нього та зобов'язати
відповідачку спростувати поширену нею інформацію та стягнути з відповідачки на його користь з витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 214 грн. 60 коп. Від моральної шкоди відмовився.
ОСОБА_2, неодноразова викликалася до судового засідання, для дачі особистих пояснень, але без поважних на то причин не з'являлась, причини неявки суду не повідомляла.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував прости їх задоволення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства та Конституцією України.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює в Державній фінансовій інспекції в Черкаській області на посаді начальника відділу інспектування органів державної влади з 30 березня 2011 року, в даному відділі також працює відповідач ОСОБА_2
28 лютого 2012 року на початку робочого дня позивачем було надано усні доручення відповідачці на виконання її посадових обов'язків. 29 лютого 2012 року жодне доручення відповідач не виконала, та без будь-яких пояснень по завершенню робочого дня пішла додому, про що позивачем була складена доповідна записка на ім'я керівника установи.
01 березня 2012 року близько 09 год. 30 хв. позивач зайшов до робочого кабінету ОСОБА_2, де з'ясовував у останньої чому вона не виконала його усні вказівки про виконання дорученої роботи, але між ними сталася словесна суперечка, в якій позивач наголосив, що в разі не виконання останньою, вказівок по виконанню роботи вона буде позбавлена премії, на що остання заперечувала, та пояснила, що в разі позбавлення премії в нього будуть неприємності. Після даної розмови ОСОБА_2 виконувала свої обов'язки і після закінчення робочого часу зайшовши до кабінету позивача повідомила про виконану роботу, покинула робоче місце. 02 березня 2012 року відповідач на роботу не з'явилась, та в телефонній розмові повідомила, що захворіла.
05 березня 2012 року до позивача звернувся дільничий інспектор Соснівського РВ УМВС України та повідомив що до нього звернулась ОСОБА_2 з заявою про конфлікт на робочому місті.
З матеріалів справи вбачається, що 02 березня 2012 року до Соснівського РВ УМВС України звернулась з усною заявою відповідач ОСОБА_2 про конфлікт на робочому місті, з якої вбачається, що 01 березня 2012 року о 10 год. 00 хв. на робочому місті у неї виникла суперечка із начальником відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Черкаській області ОСОБА_1, під час якої останній висловлювався нецензурною лайкою та замахнувся на неї, але вона вибігла із кабінету до коридору, де ОСОБА_1 вдарив її ногою в спину, після чого вона впала та отримала тілесні ушкодження. В ході перевірки даної заяви ОСОБА_2, щодо неправомірних дій ОСОБА_1, було встановлено, що будь яких фізичних дій, нецензурної лайки та протиправних дій відносно ОСОБА_2 він не вчиняв. При даній події у кабінеті знаходились його колеги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4
Крім того з аналогічними заявами відповідач звернулась до прокуратури міста Черкаси та Черкаської області.
В судовому засіданні досліджено відмовні матеріали ЖРЗПЗ № 2427 від 02 березня 2012 року, ЖРЗПЗ №2910 від 14 березня 2012 року, ЖРЗПЗ №3347/1 від 05 квітня 2012 року, з яких встановлено, що в порушенні кримінальної справи по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 від ОСОБА_1 01 березня 2012 року на робочому місті за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська 120/1 - відмовлено.
Пунктом 14 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», передбачено, що заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право. Пунктом 15 вище зазначеної постанови, передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що
юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (статті 3,28).
Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушення чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобіганню розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
Відповідно до частини першої ст. 227 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до статті 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх
відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Аналізуючи факти, викладені в позовній заяві, а також пояснення, які надані сторонами та свідками в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення а саме, до визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену відповідачем в частині того, що остання 01 березня 2012 року на робочому місті, отримала тілесні ушкодження від позивача. Крім того, суд вважає, за необхідне зобов'язати відповідача спростувати поширену нею інформацію за місцем свої роботи про отримання нею тілесних ушкоджень від 01 березня 2012 року на робочому місті від позивача, в межах одного місяця з часу набрання рішення законної сили. Судові витрати, стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 23, 227, 258, 277 ЦК України, ст.ст. 3, 9, 28, 34 Конституції України, суд -
Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 в частині того, що ОСОБА_2 01 березня 2012 року на робочому місті, отримала тілесні ушкодження від ОСОБА_1.
Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати поширену нею інформацію за місцем свої роботи про отримання нею тілесних ушкоджень від 01 березня 2012 року на робочому місті від ОСОБА_1, в межах одного місяця з часу набрання рішення законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь з ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 214 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.