Справа № 709/2679/2012
Провадження по справі 2/305/115/13
25.02.2013 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Марусяк М.О.
при секретарі - Орос С.Ю.
з участю: представника відповідача - Дикун О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу в гірській місцевості,-
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу в гірській місцевості.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_2, з 03 березня 1993 року по 01 жовтня 2009 року перебувала у трудових відносинах з ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк України» і працювала у Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Рахові Закарпатської області». Філія «Відділення Промінвестбанку в м. Рахові Закарпатської області» розташована у м. Рахів Закарпатської області, якому згідно Постанови Кабінету Міністрів України №647 від 11.08.1995 року «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських» надано статус гірського населеного пункту. 06.06.2005 року їй, ОСОБА_2, видано посвідчення серії НОМЕР_1, згідно якого вона має статус особи, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, і користується пільгами, встановленими ЗУ «Про статус гірських населених пунктів України» від 15.02.1995 року. На підставі наведеного просила стягнути із Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» на її користь 45976.90 гривень з відрахуванням із зазначеної суми податкових і страхових платежів за роботу в гірському населеному пункті згідно Постанови КМУ «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» від 11.08.1995 року №648.
У ході судового розгляду справи позивачкою було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивачка додатково просить стягнути з відповідача в її користь судові витрати на правову допомогу в сумі 6200 гривень.
У судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з'явилася, однак надіслала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Дикун О.С., в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у запереченні. Просив суд звернути увагу на те, що позивачка ОСОБА_2 за весь період роботи у банку не зверталася та не надавала керівництву ПАТ "Промінвестбанку" посвідчення громадянки, якій надано статус особи, котра проживає, працює (навчається) на території населеного пункту. Просить не брати до уваги службові записки керуючого філії "Відділення Промінвестбанку у м. Рахів Закарпатської області" - Климпуша І.О. та головного бухгалтера - Гураль О.Ю., оскільки такі записки є лише перепискою головного бухгалтера та керуючого філією, зроблені останніми числами без жодних доказів того, що зазначені документи надсилалися вищестоящому керівництву. Також стверджує, що такі документи не можуть бути належними та допустимими доказами в суді, оскільки вище вказані особи також звернулися в суд з позовом до банку із такими ж самими позовними вимогами. З вище наведених підстав просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
В запереченні, поданому 23.01.2013 року відповідачем, йдеться про те, що позивачка ОСОБА_2 посвідчення громадянки, якій надано статус особи, котра проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, ПАТ "Промінвестбанку" не пред'явила. Так як, реалізації цієї пільги є правом особи, а не обов'язком, то надаватись вона має за заявою особи та пред'явлення нею посвідчення особи, яка проживає, працює на території гірського населеного пункту. Більше того, виходячи зі змісту постанови КМУ № 648 вимоги щодо здійснення доплати за роботу в гірській місцевості поширюються тільки на посадові оклади працівників, які визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, або прямо встановлені Кабінетом Міністрів України чи іншим органом за його дорученням, тобто в основному на працівників бюджетних установ. Оклади банківських працівників не визначені генеральною, галузевою, регіональною угодою, а є значно вищими, ніж встановлені законом мінімальні гарантії в оплаті праці, посадові оклади працівників банку визначаються на договірному рівні та не можуть бути нижчими за мінімальні гарантії, встановлені законодавством. Станом на липень 2005 року мінімальна заробітна плата складала 310 гривень, згідно ЗУ "Про Державний бюджет України на 2005 рік", а згідно довідки про нараховану заробітну плату ОСОБА_2 за липень 2005 року отримала 1715.04 гривень, і дана сума значно більша ніж 25% від мінімальної заробітної плати, що є мінімальною гарантією в оплаті праці. Суттєва різниця між розміром мінімальної заробітної плати та розміром заробітної плати позивача зберігалась і надалі. Тобто роботодавцем, встановивши посадові оклади значно більші за мінімальну заробітну плату, виконано вимоги п.1 Постанови №648. Крім того, позивачка при розрахунку нібито заборгованості по заробітній платі використовує суми зазначені в довідці про нараховану заробітну плату. Але оскільки вказані суми у довідці включають окрім посадового окладу і суми премій (інших доплат та матеріальної допомоги, то розрахунки надані позивачем є неправильними, так як постановою №648 чітко визначено, що підвищуються на 25% тарифні ставки і посадові оклади. На підставі наведеного просили в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, через безпідставність вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, взявши до уваги заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
У відповідності до положень ст.ст.10,11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до положень частин 1-2 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала з відповідачем в трудових відносинах з 03 березня 1993 року по 01 жовтня 2009 року і працювала у Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Рахів Закарпатської області". Їй було встановлено посадовий оклад згідно із штатним розкладом.
Згідно з даними трудової книжки позивачки від 12 грудня 1968 року наказом від 01 жовтня 2009 року за № 119-о/с ОСОБА_2 звільнено з роботи з посади завідуючої касою, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 року, який введено в дію 28.02.1995 року, статус особи, яка проживає і працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка. Правила видачі посвідчення громадянина, що проживає, працює на території населеного пункту, якому у встановленому законодавством порядку надано статус гірського, врегульовані "Положенням про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 року №345. Відповідно до п.2 згаданого положення посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину надано статус особи, яка проживає, працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського. На підставі цього посвідчення підприємством, установою чи організацією надають пільги та гарантії, встановлено ст.ст. 3,5 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого виконкомом Рахівської міської ради, позивачка ОСОБА_2, 06.06.2005 року набула статусу особи, яка проживає і працює на території гірського населеного пункту.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року №648 "Про умови праці осіб, які працюють у гірських районах" установлено в установах, організаціях, розташованих на територіях населених пунктів, яким надано статус гірських, підвищення до посадових окладів працівників на 25 відсотків.
З вище наведеного суд констатує, що позивачка ОСОБА_2 має право на пільги встановлені ЗУ "Про статус гірських населених пунктів України" та постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року №648 "Про умови праці осіб, які працюють у гірських районах", однак цим правом не скористалася.
Так, ні позивачкою, ні її представником не надано жодних належних та допустимих доказів того, що вона зверталася до керівництва ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" із посвідченням встановленого зразка громадянина, який працює на території гірського населеного пункту, щодо виплати їй надбавки передбаченої ЗУ "Про статус гірських населених пунктів України". Не здобуто таких доказів судом і в ході судового розгляду справи.
Суд не бере до уваги, як належний та допустимий доказ по справі службові записки керуючого філії "Відділення Промінвестбанку у м. Рахів Закарпатської області" - Климпуша І.О. та головного бухгалтера - Гураль О.Ю., оскільки ці особи також звернулися в суд з позовом до банку із такими ж самими позовними вимогами, що і позивачка по справі.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року №648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" встановлено, що на підприємствах, в установах, організаціях, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, які визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальної гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням КМУ або за його дорученням, підвищуються на 25 %. Отже, пільги, передбачені ст. 6 ЗУ "Про статус гірських населених пунктів в Україні" вищезгаданою Постановою розповсюджуються лише на ті тарифні ставки і посадові оклади працівників, які визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальної гарантії в оплаті праці.
Із змісту вказаної норми випливає, що у випадках, коли фактично встановлені посадові оклади і тарифні ставки працівників, які працюють в гірських населених пунктах вищі на 25 % і більше за визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами мінімальної гарантії в оплаті праці, підвищення даних посадових окладів і тарифних ставок на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року №648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" не проводиться.
При цьому слід зазначити, що згідно ЗУ "Про Державний бюджет України на 2005 рік", станом на липень 2005 року мінімальна заробітна плата складала 310 гривень, тоді, як згідно довідки про нараховану заробітну плату ОСОБА_2 - остання за липень 2005 року отримала 1715.04 гривень, і дана сума значно більша ніж 25% від мінімальної заробітної плати, що є мінімальною гарантією в оплаті праці. Суттєва різниця між розміром мінімальної заробітної плати та розміром заробітної плати позивачки зберігалась і надалі. Тобто роботодавцем, було встановлено позивачці ОСОБА_2 посадовий оклад значно більший за мінімальну заробітну плату, а отже і виконано вимоги п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року №648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" .
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів того, що вона зверталася до роботодавця із посвідченням встановленого зразка громадянина, який працює на території гірського населеного пункту, щодо виплати їй надбавки передбаченої ЗУ "Про статус гірських населених пунктів України", а отже не було і підстав для проведення їх нарахування. Окрім того, фактична тарифна ставка позивачки, за період з липня 2005 року по жовтень 2009 року, відповідно до довідки про нараховану заробітну плату ОСОБА_2 була значно вищою від гарантованих галузевими угодами за вказані роки мінімальних тарифних ставок, а тому норми ПКМ України від 11.08.1995 року "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах", в даному випадку не застосовуються.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з п.2 ст.79 ЦПК до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу. Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, витрати на правову допомогу в розмірі 6200 гривень стягненню на користь позивачки не підлягають
У відповідності до ч.4 ст. 88 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору, віднести за рахунок держави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212- 215, 223 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення заборгованості по заробітній платі за роботу в гірській місцевості - відмовити.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Марусяк М.О.
З оригіналом вірно,
Суддя Рахівського районного суду: Марусяк М.О.