№ справи: 104/2947/2012 Головуючий суду першої інстанції:Борісенко Є.В.
№ провадження: 22-ц/190/849/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
"18" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді: Белинчук Т.Г.
Суддів:Ісаєва Г.А. Підлісної І.А.
При секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року, -
01 листопада 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Свої вимоги мотивує тим, що з 07 жовтня 2006 року знаходиться з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають доньку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. З березня 2012 року шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені, вони проживають окремо, сумісного господарства не ведуть. Позивачка вважає, що подальше сумісне життя, примирення з відповідачем та збереження сім'ї неможливе, тому просить шлюб розірвати. Крім того, зазначає, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, яка проживає з нею. З урахуванням прожиткового мінімуму на дитину до шести років, просить суд стягнути з ОСОБА_9 аліменти на утримання дитини в розмірі 600 грн. щомісячно до її повноліття, починаючи від дня пред'явлення позову до суду.
Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 22 листопада 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, який був зареєстрований 07 жовтня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Білогірського районного управління юстиції АР Крим, актовий запис № 109 - розірвано. Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище - ОСОБА_6. Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 01 листопада 2012 року. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах місячних платежів. Стягнено з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп. Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 107 грн. 30 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду надати строк для примирення та у випадку розгляду справи по суті позовних вимог прийняти нове рішення, яким розмір аліментів встановити 25 % від доходу, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції не правильно встановив місця проживання позивача, відповідача та малолітньої дитини. Також вказує, що твердження позивачки про те, що донька проживає з нею, є неправдивими. Крім того, він має регулярний заробіток у розмірі 1 123 грн., 25 % від якого складає 280 грн. 75 коп., що на 1 грн. 15 коп. більш допустимого мінімуму передбаченого ч. 2 ст. 182 СК України. Також зазначає, що суд першої інстанції не прийняв мір по примиренню подружжя у порядку ч. 1 ст. 111 СК України та ч. 5 ст. 191 ЦПК України. У зв'язку з цим, просив суд задовольнити його апеляційну скаргу.
Позивачка ОСОБА_6 належним чином повідомлялася про дату судового засідання, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення їй поштового відправлення судової повістки (а.с.61), проте до суду не з'явилася. У зв'язку з наведеним, колегія суддів розглядає справу за відсутності позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову про розірвання шлюбу, суд першої інстанції враховуючи особливій характер сімейних відносин виходив з того, що сторони більше ніж вісім місяців проживають окремо, за цей час спроб для того, щоб зберегти сім'ю ніхто з подружжя не робив, оскільки позивачка категоричне заперечувала про збереження сім'ї, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів для примирення подружжя, оскільки покладення обов'язку збереження сім'ї на одного із подружжя при наявності на це його категоричного заперечення не можна визнати законним та обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам СК України. Суд першої інстанції розглядаючи спір прийшов до висновку, що подальше сімейне життя чоловіка та дружини й збереження сім'ї є неможливим, а оскільки примушення жінки до шлюбу суперечить нормам права, порушує її права на життя, тому шлюб належить розірвати.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі суд першої інстанції керувався положеннями ст. 180, ч.3 ст. 181, ч.1 ст. 182, ч.1 ст. 184 СК України, та зазначив що оскільки відповідач тільки 19.11.2012 року працевлаштувався на роботу, та суду не надані дані про отримання ним регулярного, постійного, незмінного доходу, оскільки зазначення окладу заробітної плати в наказі про прийняття на роботу не свідчить про це, суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги позивачки в частині визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Визначаючи розмір стягнення аліментів у сумі 400 грн. щомісячно, суд першої інстанції прийняв до уваги існуючи життєві витрати, вік дитини, та зазначив, що встановлений розмір аліментів буде достатніми витратами відповідача на утримання дитини та буде відповідати вимогам законодавства, що регулює вказані правовідносини, засадам розумності, виваженості та справедливості.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами
З матеріалів справи вбачається, що сторони з 07 жовтня 2006 року перебувають у реєстрованому шлюбі ( а.с.5), від якого мають доньку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.( а.с. 6).
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Позивачка у суді першої інстанції категорично заперечувала, щодо примирення, наполягала на розірванні шлюбу, оскільки сім'я розпалася, а сумісне життя, зберігання сім'ї та шлюбу є неможливим, будучі належним чином повідомленою щодо розгляду справи в апеляційному суді (а.с. 61) до Апеляційного суду АР Крим не з'явилася, все вищенаведене свідчить про небажання зберегти сім'ю.
Як пояснив колегії суддів відповідач, вони мешкають окремо, за різними адресами, примирення між ними на даний час не відбулося. Донька проживає з дружиною.
Колегія суддів вважає, що з'ясувавши фактичні відносини подружжя, дійсні причини і мотиви позову про розірвання шлюбу, а саме неможливість подальшого сумісного життя, відсутність взаєморозуміння між сторонами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить їхнім інтересам, які мають істотне значення.
Посилання апелянта на необхідність надати строк для примирення сторонам, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивачка не бажає примирення, та ніяких дійсних дій для того, щоб зберегти сім'ю ніхто з подружжя з березня 2012 року не робив, сторони мешкають окремо. Крім того, ці доводи апеляційної скарги, були предметом аналізу, перевірки та оцінки суду першої інстанції відповідно до ст. 212 ЦПК України, а тому на думку судової колегії, додаткової оцінки не потребують, і спростовуються матеріалами справи.
Надане відповідачем ОСОБА_7 колегії суддів розпорядження Білогірської РДА № 731-р від 04.12.2012 року про участь ОСОБА_10 у виховані доньки ОСОБА_8, не свідчить про те що між сторонами відбувається примирення, а підтверджує конфліктну ситуацію між подружжям, у зв'язку з чим ОСОБА_7 був вимушений звертатися до компетентних органів для відстоювання своїх прав щодо виховання дитини. ( а.с. 63).
Стаття 180 СК України передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повнолітня.
Відповідно до частини 1 статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта про невірне визначення аліментів у твердій грошовій сумі з посиланням на постійне місце роботи. Як було встановлено судом першої інстанції ОСОБА_7 працевлаштувався на роботу за декілька днів до ухвалення рішення, та доказів щодо отримання регулярного доходу суду першої інстанції не надав, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Надавши наказ про в переведення на іншу посаду з 05 грудня 2012 року (а.с. 62), апелянт не надав колегії суддів доказів щодо отриманого ним доходу. Як пояснив колегій судді ОСОБА_7 до працевлаштування 19.11.2012 року він постійного місяця роботи, постійного стабільного заробітку не мав.
Колегія суддів вважає, що визначений судом розмір аліментів у сумі 400 грн. щомісячно є обґрунтованим, визначений з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини.
При визначенні розміру аліментів враховано стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність у нього інших дітей.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.