справа №306/451/13-а
провадження №2-а/306/36/13
Рядок статзвіту №100
04 березня 2013 року м.Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Василиха Ж.В.,
розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 17 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, -
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «Дитині війни» за період з 17 вересня по 31 грудня 2010 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІV він належить до соціальної категорії "Дитина війни". Згідно ст. 6 цього Закону він має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. За вказаний період така допомога йому не виплачувалася, а тому просить позов задовольнити.
Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень проти адміністративного позову, ухвала про відкриття скороченого провадження направлялась такому, що дає підстави судді розглядати справу в порядку скороченого провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи в їх сукупності, суддею встановлено наступне.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народився 23 грудня 1943 року, а отже на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років.
Згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. У відповідності до ст. ст. 6, 7 вказаного Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивач є дитиною війни, а тому має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-ІV.
Вирішуючи питання про те, яку норму закону, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком слід застосувати для визначення підвищення до пенсії Дітям війни суд виходить з наступного.
Так, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України зазначає, що у разі відсутності Закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує Закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Свалявському районі Закарпатської області, відповідний обов"язок слід покласти на відповідача у справі.
Відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб"єктом владних повноважень, покладених на нього зобов"язань, оскільки реалізація особою права, що пов"язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі слід стягнути на користь позивача недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 17 вересня по 31 грудня 2010 року з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 9, 11, 17, 122, 183-2 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області щодо не нарахування та невиплати в користь ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 17.09.2010 року по 31.12.2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області здійснити нарахування та виплату в користь ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", за період з 17.09.2010 року по 31.12.2010 року, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Головуюча: Ж. В. Василиха