"07" червня 2012 р. справа № 2а-1401/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Управління пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2010 року
у адміністративній справі № 2а-1401/2010 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області про неправомірні дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії за шкоду завдану здоров'ю , згідно ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 6 мініиальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та з урахуванням виплаченого, за період з 26.04.2010 року по 22.11.2010 року
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, та про залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та є інвалідом 3 групи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області і одержує державну пенсію по інвалідності 3 групи, призначену йому на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ (далі -Закон № 796-ХІІ) а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену на підставі статті 50 цього Закону як інваліду 3 групи.
Встановленим також по справі є та обставина, що розрахунок державної та додаткової пенсій позивачу територіальний орган УПФ проводить виходячи із розміру, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року № 1) та постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»(далі -постанова КМУ від 16.07.2008 року № 654).
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вихідним критерієм розрахунку позивачу державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058-ІV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судова колегія погоджується з наведеними висновками суду, оскільки відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком, а згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Доводи апелянта щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень відповідних постанов КМУ, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки установлені в урядових нормативних актах розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Не вважає колегія суддів перешкодою для розрахунку пенсій позивача з застосуванням величини - мінімального розміру пенсії за віком і положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Правильними є висновки суду першої інстанції в частині визнання за можливе застосування вищенаведеного порядку обчислення позивачу державної та додаткової пенсій, тобто їх розрахунку виходячи із положень статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, за той період часу, коли дія цих норм не була змінена.
Враховуючи, що позивачу державна та додаткова пенсії в розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не нараховувалася, судова колегія вважає законним судове рішення в частині покладення на відповідача обов'язку вчинити певні дії з урахуванням змісту права позивача, яке було підтверджено рішенням суду.
Тобто, судова колегія вважає правильним визначений судом спосіб захисту прав позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу державної пенсії у розмірі, визначеному для інвалідів 3 групи частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- не нижчому ніж 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії у розмірі, визначеному для інвалідів 3 групи статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- не нижчому ніж 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Із аналізу зазначеної норми, яка є імперативною, вбачається, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії у розмірах менших ніж, це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є обґрунтованим.
Доводи відповідача не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, та суперечать приписам частини другої статті 19 Конституції України за змістом якої: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області -залишити без задоволення, постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2010 року -залишити без змін
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 КАС України.
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов