Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11/781/175/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранець А.М.
Категорія - Крадіжка Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
21.02.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Петрової І.М.,
суддів: Палічука А.О., Олексієнко І.С.,
за участю прокурора: Агеєва В.М.,
захисника - адвоката: ОСОБА_3,
засуджених: ОСОБА_4, ОСОБА_6.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 липня 2012 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого на Кременчуцькому вагонобудівному заводі, проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 23 серпня 2007 року Світловодським міським судом за ч.2 ст.289 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 1 рік;
- 26 лютого 2010 року Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки обмеження волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.1 ст.309 КК України - виправдано.
Відповідно до ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання, за вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26.02.2010 року, і остаточно призначено 5 років 1 місяць позбавлення волі.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця селища Павлиш, Онуфріївського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, на утриманні неповнолітній син, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_2, раніше судимого:
- 2 грудня 1998 року Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.81 КК України (в редакції 1960 року), звільнений від відбування покарання із застосуванням примусових мір виховного характеру;
- 11 серпня 2003 року Світловодським міським судом за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
- 23 листопада 2009 року Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, судимість не знята та не погашена.
засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.289 КК України - виправдано.
Відповідно до ст.71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 23.11.2009 року і призначено покарання на 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
Постановлено судом стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5, матеріальну шкоду в сумі 35100 гривень солідарно та у відшкодування моральної шкоди 500 гривень п'ятсот гривень солідарно.
Вирішено долю речових доказів у порядку ст.88 КПК України.
Вироком Світловодського міськрайонного суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 16 січня 2011 року близько 23 годин 30 хвилин з метою вчинення крадіжки чужого майна - зерна гречки, прийшов до складської будівлі, належної ОСОБА_5, яка розміщена по АДРЕСА_3. З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_4 через віконний отвір у вказаній складській будівлі, шляхом вільного доступу проник в середину складського приміщення, де зберігалися належні ОСОБА_5 зернові культури, серед яких було і зерно гречки, та у заздалегідь принесені з собою мішки, таємно, повторно викрав 100 кілограмів зерна гречки, вартістю 900 грн. за одну тону на загальну суму 9000 грн., з чим в подальшому зник з місця скоєння злочину та розпорядився викраденим на власний розсуд.
22 січня 2011 року, близько 19 годин 30 хвилин, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6 з метою вчинення таємного викрадення чужого майна - зерна гречки, прийшли до складської будівлі, належної ОСОБА_5, яка розміщена по АДРЕСА_3. З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 через віконний отвір у вказаній складській будівлі, шляхом вільного доступу проникли в середину складського приміщення, де зберігалися належні ОСОБА_5 зернові культури, серед яких було і зерно гречки. Після цього, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_6 за допомогою заздалегідь принесених ними мішків у кузов автомобіля НОМЕР_1, належного ОСОБА_5, який знаходився у тому ж приміщені та який частково був завантажений зерном гречки, довантажили у кузов вказаного автомобіля зерно гречки. Потім ОСОБА_4, маючи намір перевезти викрадене ними зерно гречки, продовжуючи свої злочині дії за допомогою заздалегідь принесеної ними пилки по металу на в'їзних воротах в приміщення складської будівлі пошкодив навісний замок, шляхом перепилювання дужки замка, після чого за попередньою змовою з ОСОБА_6 на вищевказаному автомобілі перевезли, тобто таємно, повторно викрали 3 900 кг. зерна гречки, вартістю 900 грн. за одну тону на загальну суму 35 100 грн. у с. Олексіївка Світловодського району Кіровоградської області, якою в подальшому розпорядились на власний розсуд.
22 січня 2011 року, близько 19 годин 30 хвилин, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6 з метою крадіжки належного ОСОБА_5 майна та незаконного заволодіння його транспортним засобом, прийшли до складської будівлі, належної ОСОБА_5, яка розміщена по АДРЕСА_3. З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 через віконний отвір у вказаній будівлі, шляхом вільного доступу проникли в середину складського приміщення, де зберігалися зернові культури та автомобіль НОМЕР_1, належний ОСОБА_5, який частково був завантажений зерном гречки. Після цього, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 з метою здійснення крадіжки зерна гречки за допомогою вищевказаного автомобіля, встановили на нього заздалегідь принесену ними акумуляторну батарею, заправили бензином та залили в радіатор автомобіля воду для охолодження двигуна, тобто здійснили приготування автомобіля для його незаконного заволодіння з метою перевезення зерна. Далі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 довантажили у вищевказаний автомобіль зерно гречки, після чого ОСОБА_4, продовжуючи свої злочині дії за допомогою заздалегідь принесеної ними пилки по металу на в'їзних воротах в приміщення будівлі вказаного складського приміщення шляхом перепилювання пошкодив дужку навісного замка та разом із ОСОБА_6, незаконно заволоділи транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1, вартістю 3875,90 грн. на якому перевезли викрадене ними зерно гречки в с. Олексіївка Світловодського району Кіровоградської області.
Крім того, ОСОБА_4 при невстановлених в ході досудового слідства обставин, незаконно придбав подрібнену рослину коноплі, яку склав до пачки з-під цигарок «Прилуки» та переніс до приміщення гаражу за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, та залишив на зберігання, тим самим незаконно придбав та зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс без мети збуту.
23 лютого 2011 року, працівниками міліції Онуфріївського РВ УМВС України в Кіровоградській області, під час проведення обшуку домоволодіння АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_4, в приміщені гаража було виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка згідно висновку експерта № 300 від 21 березня 2011 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вагою у висушеному стані 6,074 грама.
В апеляціях:
- прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону та невідповідністю
призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених, постановити новий вирок, яким призначити: ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст.185 КК України 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.289 КК України - 6 років позбавлення волі, за ч.1 ст.309 КК України - 1 рік позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі, відповідно до ст.71 КК України приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Онуфріївського районного суду від 26.02.2010 року та призначити остаточне покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст.185 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.289 КК України - 5 років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, відповідно до ст.71 КК України приєднати не відбуту частину покарання за попередній вироком Онуфріївського районного суду від 23.11.2009 року та призначити остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Мотивує свої доводи тим, що судом безпідставно виправдано ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а також виключено кваліфікую ознаку за попередньою змовою групою осіб за ч.2 ст.289 КК України, та виправдано ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
В обгрунтування вищевикладеного, суд посилався на показання ОСОБА_4 та ОСОБА_6, наданих під час судового слідства, які заперечували причетність до інкримінованих їм злочинів, а також свідка ОСОБА_7, який будучи раніше судимий та на даний час перебуває під вартою, в залі судового засідання пояснив, що він був понятий при проведенні обшуку домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_4, де ОСОБА_7 сидів на кухні, а працівники правоохоронній органів ходили по двору, після чого зайшов один із працівників міліції, витягнув з кишені пачку із-під цигарок та повідомив, що в ній наркотики, які знайшли в аптечці, а потім пред'явили йому папери для вчинення підпису.
Проте, судом не враховано той факт, що під час досудового слідства 18.02.2011 року, перед тим як ОСОБА_4 був допитаний у якості підозрюваного, ним добровільно власноручно були викладені обставина скоєння злочинів за участю його брата ОСОБА_6 у явці з повинною (т.1 а.с.59). Також, 21.02.201 1 року під час обрання міри запобіжного заходу, ОСОБА_4 знаходячись в Онуфріївському районному суді, дав показання судді про те, що він свою вину у вчинені злочинів за участю ОСОБА_6 визнає повністю та дав аналогічні показання, дані ним в ході допити якості підозрюваного (т.1 а.с.82-83).
Крім того, суд посилається на те, що при проведенні очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ОСОБА_4 пояснив, що надані ним раніш показання були дані під психологічним тиском з боку працівників міліції. Однак, прокуратурою Онуфріївського району було проведено перевірку за заявами ОСОБА_4, в ході якої було встановлено, що до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заборонені методи дізнання та досудового слідства не застосовувались.
Факт вчинення злочинів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтверджується також тим, що при проведенні відтворення обстановки і обставин події злочину за участю ОСОБА_4 він вказав, що показання дав добровільно, що на відеозйомку (т.1 а.с.77-80), показаннями свідка ОСОБА_8 (т.1 а.с.30-31), які оголошувались у судовому засіданні у порядку сі.306 КПК України, проте не були враховані судом під час винесення вироку по справі, виїмкою матеріалів зняття інформації з каналів зв'язку в друкованому вигляді, а саме інформації про вхідні та вихідні дзвінки абонентського номеру НОМЕР_2 (належно ОСОБА_6), та абонентського номеру НОМЕР_3 (належного ОСОБА_4), в період часу з 19.00 годин 22.01.2011 року по 10.00 годину 23.01.2011 року з прив'язкою до базових станцій із якої вбачається, що ОСОБА_6 знаходився у с. Олексіївка та з 7.00 годин ранку спілкувався із ОСОБА_4, який в цей час знаходився у сел. Павлиш та чекав ОСОБА_9, із яким домовився про продаж йому зерна гречки.
Також, зібраними матеріалами в ході слідства, доведено, що ОСОБА_4 за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, незаконно зберігав наркотичний засіб - канабіс, оскільки це підтверджується рапортом наданого працівниками дізнання Онуфріївського РВ УМВС. Якщо взяти до уваги, що даний наркотичний засіб був принесений сторонніми особами, то чому дана пачка з-під цигарок «Прилуки» було захована в автомобільну аптечку, тобто це вказує на те, що ОСОБА_4, з тією метою щоб ніхто із сторонніх осіб не зміг помітити, що він зберігає у даній пачці з-під цигарок, навмисно її заховав у автомобільну аптечку.
Також, у вироку суду на аркуші 4 зазначено, що дії підсудного ОСОБА_4 на досудовому слідстві кваліфікувались за ч.3 ст.185 КК України, ч.2 ст.289 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, таємне викрадення чужого майна, з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, суд вважає вину доведеною. Однак, у резолютивній частині вироку ОСОБА_4 за вчинення незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, передбаченого ч.1 ст.309 КК України виправдано.
При призначені покарання судом не враховано те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6, за місцем проживання характеризуються негативно, вчинили тяжкі злочини, обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочинів, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, злочини вчинили під час іспитового строку;
- потерпілий ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду, оскільки в порушення ст.ст.261, 267, 268 КПК України він був позбавлений права брати участь у розгляді справи та заявленого цивільного позову.
Також вказує, що судом першої інстанції не в достатній мірі враховано, що підсудні раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, злочини вчинили під час іспитового строку, отже ОСОБА_4 та ОСОБА_6 необхідно було призначити покарання шляхом повного складання вироків;
- засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду відносно нього скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю у його діях складу злочину та звільнити його з під варти, оскільки він на досудовому слідстві та у суді заперечував звою причетність до вчинення злочину.
Зазначає, що допитаний судом ОСОБА_4, пояснив, що обмовив його під психологічним тиском працівників міліції. Але суд цим свідченням не дав належної оцінки. Крім того, судом не досліджено речові докази та знаряддя злочину;
- засуджений ОСОБА_4 просить перекваліфікувати його дії з ст.ст.185, 289 КК України на ст.198 КК України та змінити цивільний позов, а ОСОБА_6 виправдати. Мотивує свої доводи тим, що він брав зерно не з ОСОБА_6, а з ОСОБА_10, який є родичем потерпілого та співвласником зерна. Саме у присутності ОСОБА_10 він потрапив до складу, вигнав автомобіль зі складу та дозволив йому уїхати.
Вказує, що на досудовому слідстві вимушений був обмовити ОСОБА_6, оскільки працівники міліції здійснювали на нього психологічний тиск. Також, судом не взято до уваги те, що він допомагав слідству, у нього на утриманні перебуває хвора мати та малолітня дитина а за місцем роботи характеризується позитивно.
Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, який підтримав свою апеляцію, засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які підтримали доводи своїх апеляцій та заперечували проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, вирок суду - скасуванню а справа поверненню на новий судовий розгляд у той же суд іншому складі суду, за таких підстав.
Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак, вказані вимоги закону судом першої інстанції під час розгляду кримінальної справи були грубо порушені.
Так, як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався у вчинені злочинів передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, а ОСОБА_4 обвинувачувався у вчинені злочинів передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.309 КК України.
Проте, виправдовуючи ОСОБА_6 за ч.2 ст.289 КК України та ОСОБА_4 за ч.1 ст.309 КК України, суд першої інстанції належним чином не мотивував чому він надав перевагу одним доказам над іншими та належним чином не обгрунтував чому суд прийшов до такого висновку.
Крім того, суд у порушення вимог ст.67 КПК України не дослідив у повному обсягу всі докази по справі, а тому його висновки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ч.1 ст.334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно врахувати вищевикладене, а також вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване судове рішення.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_4 залишити тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України в редакції 1960 року, п.15 «Перехідних положень» КПК України в редакції 2012 року, колегія суддів, -
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 липня 2013 року, стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_4 залишити тримання під вартою.
Судді: