Справа № 232/2678/12
Провадження № 2/127/320/13
25.02.2013
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Клапоущак С. Ю.,
при секретарі Гнасько Н.О.,
з участю позивача - відповідача ОСОБА_1,
представника позивача - відповідача ОСОБА_2,
відповідача - позивача ОСОБА_3,
представника відповідача - позивача ОСОБА_4,
представника служби у справах дітей Вінницької міської ради ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Вінницької міської ради) про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Вінницької міської ради) про визначення місця проживання дитини, -
ОСОБА_1 14 листопада 2013 року звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_3
21.11.2012 року ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, а саме: просив суд визначити місцем проживання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, його місце проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, залишивши дитину на утриманні та вихованні ОСОБА_1.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що сторони знаходяться у шлюбі, який зареєстрований 24 жовтня 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис №2758, від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Відносини між сторонами погіршилися, в останній час в них виникали постійні сварки з приводу недбалого ставлення дружини до своїх сімейних обов'язків та обов'язків матері, а 24.10.2012 року відповідач забрала свої речі та виїхала з квартири АДРЕСА_1, де вона проживала разом з позивачем та сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач схильна до розгульного способу життя, займається лише собою та дбає про себе, дитині відповідач уваги майже не приділяє, вихованням та доглядом за дитиною належним чином не займається, не дбає про збереження її здоров'я, не одягає дитину належним чином, багато разів проявляла до дитини байдужість, недбалість, халатність, внаслідок чого ОСОБА_8 багато разів хворів на простудні захворювання: ГРЗ, бронхіти, запалення легень та був травмований (отримав опіки внаслідок розлитого матір'ю кип'ятку). Дитина на даний час не проявляє до відповідачки прихильності та любові, навпаки ОСОБА_8 боїться своєї матері на жодний контакт з відповідачем йти не бажає.
Позивач вважає, що він спроможний надати дитині належний рівень розвитку, дбає про нього, органічно виховує, для цього має достатній майновий дохід та належні житлово-побутові умови. В зв'язку з наведеним, позивач просить визначити місце проживання дитини з ним.
Відповідач ОСОБА_3 позов в частині встановлення місця проживання дитини з батьком не визнала, додала до справи свої заперечення, в свою чергу заявила зустрічний позов до позивача - відповідача ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею за адресою с. Мала Мочулка, Теплицького району, Вінницької області, вул. Жовтнева, 60А, залишивши дитину на утриманні ОСОБА_3
Вважає безпідставними твердження позивача - відповідача, що дитина не проявляє до неї прихильності та любові, не бажає йти з нею на контакт, оскільки до початку листопада 2012 року вона мала дуже теплі родинні стосунки з сином ОСОБА_9, який чудово почувався, спілкуючись зі своєю матір'ю, адже вона з сином проводила весь час. Вважає, що скутий та знервований стан дитини на даний час спровокований лише діями позивача - відповідача та його батьків, які психологічно впливають на дитину , формують у дитини негативний образ його матері ОСОБА_3 Також заперечила щодо недбалості, халатності з її сторони по відношенню до сина, що відобразилося на його здоров'ї. Так, дійсно відповідач - позивач частково винна у отриманні їх сином опіків від пролиття гарячої води, оскільки дитина несподіванно для неї потягнула на себе за дріт електрочайник з гарячою водою. Однак ОСОБА_3 вбачає у вказаній обставині й часткову вину позивача - відповідача, який практично не приділяє увагу дружині та дитині. Так, ОСОБА_1 багато часу перебуває на роботі і замість того, щоб на вихідні дні приділити увагу своїй сім'ї - практично щотижня їздить на полювання чи риболовлю. Коли ОСОБА_3 знаходилася з дворічним сином ОСОБА_9 у лікарні позивач - відповідач з'явився їх провідати лише на третій день, необхідних коштів на ліки не дав, а з їжі привіз лише шашлик. Вказала, що підставою її позовних вимог є те, що вона спроможна надати дитині належний рівень виховання, постійно піклується про її розвиток, має достатній дохід та належні житлово-побутові умови. Від народження дитини та до жовтня 2012 року відповідач - позивач фактично сама особисто з ранку до вечора постійно займалася дитиною, зокрема: годувала дитину груддю до 1 року 5 місяців, кожного дня виводила ОСОБА_8 на прогулянки, приводила у порядок одежу дитини (дитина була вдягнена завжди у чистий одяг), постійно приділяла увагу вихованню сина, його всебічному розвитку, також підготувала всі необхідні документи до вступу їх сина до дитячого садочка. ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_1 самостійно не здатний та й не бажає здійснювати повноцінне виховання дитини. Відповідач - позивач, який являється підприємцем, не приділяє належної уваги вихованню дитини, постійно зайнятий в офісі, де займається реалізацією товарів. На даний час доглядають за ОСОБА_9 батьки позивача - відповідача, які приїхали з м. Шаргорода, Вінницької області. 04 листопада 2012 року позивач - відповідач особисто зібрав речі ОСОБА_3 та морально тиснучи на останню разом з його матір'ю примусив її піти з квартири, де вони разом з дитиною проживали. В зв'язку з наведеним, позивач просить визначити місце проживання дитини з нею.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали вимоги зустрічного позову в повному обсязі за обставин викладених у позовній заяві. Первісний позов визнали частково, в частині розірвання між сторонами шлюбу, в іншій частині позовні вимоги не визнали. ОСОБА_3 додатково пояснила, що дитина потребує регулярного та своєчасного харчування, дотримання правил гігієни, постійного нагляду, що виявиться проблематичним зі сторони ОСОБА_1, оскільки він завжди зайнятий на роботі.
Позивач - відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали вимоги первісного позову в повному обсязі за обставин, викладених у позовній заяві. Зустрічний позов ОСОБА_3 не визнали. Додатково пояснили суду, що в листопаді 2011 року сторони переїхали проживати у кв. 88 в буд. 9а, який розташований по вул. Воїнів Інтернаціоналістів у м. Вінниці, де ОСОБА_1 проживає із сином і нині. 31.10.2012 року ОСОБА_3 вчинила скандал, після чого залишила позивача - відповідача з дитиною, а сама пішла. 04.11.2012 року ОСОБА_3 прийшла забрала свої речі, продукти з холодильника та поїхала до своїх батьків, на той час дитину відповідач - позивач не намагалася забрати з собою. За останній місяць ОСОБА_3 спілкується з дитиною декілька разів щотижня. Заперечив щодо твердження відповідача - позивача про те, що він постійно зайнятий на роботі та не знайде часу на виховання та піклування за сином, додатково пояснив, що є підприємцем й на даний час у зв'язку з обставинами, які виникли в листопаді 2012 року навчився самостійно планувати свій графік робочого часу, що дало змогу останньому займатися вихованням сина та більше часу спілкуватися з ним. Крім того, у вихованні дитини ОСОБА_1 надає допомогу його матір ОСОБА_10
Представник третьої особи служби у справах дітей Вінницької міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала висновок про доцільність визначення місця проживання дитини, враховуючи інтереси дитини, з батьком ОСОБА_1
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ОСОБА_17, ОСОБА_18, представника третьої особи ОСОБА_5, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
За правилами ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони знаходяться у шлюбі, який зареєстрований 24 жовтня 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис №2758, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7,8). Відносини між сторонами погіршилися, вони проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина і тому це є предметом даного судового розгляду.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що за місцем роботи кожен із сторін характеризується позитивно, має постійний дохід, є повністю здоровими людьми, не зловживають спиртними напоями. Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов та відповідних висновків проживання сторін, є достатніми умови для проживання та виховання дитини (а.с.109, 238, 239).
З поданих позивачем - відповідачем ОСОБА_1 доказів вбачається, що він працює приватним підприємцем, має постійний дохід. Так, відповідно до довідки Вінницької обласної державної податкової інспекції від 19.02.2012 року за №1029/ ш/17 ОСОБА_1 є платником єдиного податку, його сума чистого доходу з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року складає 26331,76 грн., крім того, ОСОБА_1 зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4 у квартирі, яка належить його матері ОСОБА_10, що підтверджується договором дарування квартири від 12.02.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_19 (а.с.224-227).
Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 129 КК України від 15.11.2012 року відносно ОСОБА_6 за заявою ОСОБА_1, в ході розгляду матеріалів було встановлено, що на даний час між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виникли неприязні відносини на побутовому грунті, та через спільну дитину належним вихованням якої гр. ОСОБА_3 не займається, постійно залишає помешкання та невідомо де знаходиться. 24.10.2012 року ОСОБА_3А знову пішла з дому в невідомому напрямку та повернулася лише 07.11.2012 року. При перевірці виявилося, що ОСОБА_3А знаходиться в Шаргородському районі, Вінницької області у своїх батьків (а.с.38).
Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_8, який є батьком ОСОБА_3, та суду пояснив, що дитина чудово ставиться до матері та до нього. Вважає, що дитині буде краще проживати за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 з матір'ю. Будинок зі всіма вигодами, складається з п'яти кімнат. ОСОБА_3Л на даний час постійно створює перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні із сином, зокрема пускає ОСОБА_8 лише у коридор, знімає зустрічі останньої з дитиною на камеру. Син ОСОБА_7 не йде на контакт, оскільки позивач - відповідач та його батькиі відповідно психологічно налаштовують хлопчика, формучи у дитини негативний образ його матері ОСОБА_3 Позивач - відповідач в листопаді 2012 року зібрав речі ОСОБА_3 та вигнав її з квартири, де вони разом з дитиною проживали. В той день ОСОБА_8 дитину не забрала, а пізніше ОСОБА_3 їй хлопчика не віддав, оскільки свідок упереджено та необ'єктивно ставиться до особи ОСОБА_1, свідчення не узгоджуються з зібраними по справі іншими доказами, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та протирічать зібраним по справі доказам, в тому числі оглянутому в судовому засіданні відеозаписом зустрічі ОСОБА_20 з матір»ю, з якого вбачається його прихильність до батька.
Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 - яка працює двірником, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15,- сусіди в буд. 9а по вул.. В.Інтернаціоналістів, ОСОБА_16 підтвердили суду, що коли ОСОБА_1 проживали разом - це була нормальна сім'я, ОСОБА_3 добре доглядала за сином, який був охайно вдягнений, приділяла йому багато часу. Сама ОСОБА_3 ніколи не сварила дитину, коли мав прийти ОСОБА_1 поспішала додому, щоб приготувати їжу. До листопада 2012 року не знали, що у родини є конфлікти. Вважають, що дитина повинна проживати з матір'ю.
Допитаний по справі у якості свідка ОСОБА_14 суду показав, що знає сторони з 2008 року, товаришував з ОСОБА_1, часто бував у них вдома. Бачив зі сторони, що дитина проявляла свою прихильність до батька, який можна сказати замінює дитині матір, до ОСОБА_8 хлопчик ставився байдуже. Знає, що відносини між сторонами розладилися восени 2012 року. Так, в листопаді 2012 року вони з ОСОБА_1 заїхали до дому до останнього, де їх підчікувала ОСОБА_1, яка повідомила про те, що хоче зайти в гості до ОСОБА_1. ОСОБА_7 відповів ОСОБА_8, щоб вона займалася своїм сайтом знайомств, на що та відповіла, що вона не користується цим сайтом вже більше чотирьох років. Вважає, що дитині буде краще проживати з батьком.
ОСОБА_18В, який є чоловіком сестри ОСОБА_1, вказав, що був присутній 04.11.2012 року при тому, коли ОСОБА_8 забирала свої речі. Також був присутній - батько ОСОБА_21. ОСОБА_21 дитину не забирала. Хлопчик вередував, відмовлявся йти з нею на контакт. Пізніше в новорічну ніч ОСОБА_8 прийшла до ОСОБА_18В додому привітати сина з святом, однак ОСОБА_8 з сином у них не було.
Суд не бере до уваги надані суду позивачем - відповідачем фотографічні знімки (а.с.40, 141) на підтвердження негативної характеристики ОСОБА_3, оскільки відповідно до ст..59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд приходить до висновку, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім'ї, подальше перебування в шлюбі буде суперечити інтересам сторін, відповідачка - позивачка проти розірвання шлюбу не заперечує, а тому суд вважає, що шлюб слід розірвати.
При вирішенні питання про місце проживання дитини, суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини, повинен давати оцінку насамперед об'єктивним обставинам життя, які б свідчили про те, що хто саме із батьків може створити кращі умови життя дитини.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають значення.
До того ж, головним критерієм при визначені місця проживання дитини, є інтереси цієї дитини, які повинні привалювати над інтересами батьків. Про це йде мова в рішенні Європейського суду з прав людини «Гоффманн проти Німеччини» (2001 p.), яким розкривається принципи ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що визначення місця проживання дитини за місцем проживання матері не буде відповідати інтересам дитини, оскільки в судовому засіданні встановлено той факт, що на даний час переважає особиста прихильність ОСОБА_3, 28.01.2010 року до батька ОСОБА_1, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_18 та вбачається з оглянутого в судовому засіданні відеозапису зустрічі дитини з матір»ю.
ОСОБА_3 з народження фактично весь час проживає в м. Вінниці, відвідує дошкільний навчальний заклад №4, що підтверджується довідкою №68 від 14.01.2013 року і визнано сторонами та зміна місця його проживання з Вінниці на с. Мала Мочулка, Теплицького району, Вінницької області в будинок батьків ОСОБА_3 може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини.
При визначенні місця проживання дитини суд враховує, що сукупний дохід ОСОБА_1 набагато перевищує дохід ОСОБА_3, який складає за січень 2013 року, грудень 2012 року 1920 гривень 72 коп. (а.с. 235), крім того, ОСОБА_3 працює в м. Вінниці (а.с. 236) та постійного місця роботи в с. Мала Мочулка не має, про що вона повідомила в судовому засідання та вказала, що при визначенні місця проживання дитини з нею в будинку її батьків вона буде намагатись влаштуватись на роботу в селі ОСОБА_22 чи в смт. Теплик.
Крім того, відповідно з висновку служби у справах дітей Вінницької міської ради від 21.02.2013 року вбачається, що батько та мати дитини проживають окремо, кожен з батьків позитивно характеризується, у кожного з батьків за місцем проживання створені всі необхідні умови для належного виховання дитини (а.с. 238,239), з врахуванням інтересів дитини, комісією зроблено висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком.
З огляду на встановлені у справі обставини та враховуючи інтереси дитини, суд вважає необхідним визначити місце проживання ОСОБА_3, 28.01.2010 року разом із батьком ОСОБА_1 Зустрічний позов ОСОБА_6, з огляду на наведені обставини, задоволенню не підлягає.
За ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини. Тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.
Тобто, мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Керуючись ст.ст. 104,105,110,112, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8) ОСОБА_23, зареєстрований 24 жовтня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 2758.
Після розірвання шлюбу сторонам залишити ті ж прізвища.
Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_7, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 кошти в сумі 214,80 гривень в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Визначити місцем проживання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання позивача - відповідача за адресою АДРЕСА_2, залишивши дитину на утриманні ОСОБА_1 на його вихованні.
Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_10 зайво сплачений ним при подачі позову судовий збір в розмірі 5 (п'ять) гривень 60 копійок за квитанцією № 5 від 21 листопада 2012 року, перерахований ним на код отримувача 38328720 ГУ ДКСУ у Вінницькій області.
Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позову до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Вінницької міської ради) про визначення місця проживання дитини.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: